Чи ви маєте віру як у Іллі?

СУЧАСНЕ суспільство руйнує віру. Інтелектуальні люди насміхаються з існування Бога. Релігійні лицеміри глумляться з Бога. Світ усе більше й більше поводиться, наче для Бога це не має значення. Чи такі відношення залякують особу, чи знеохочують, чи може заражають її апатією? У будь-якому випадку наслідок однаковий — віра поступово руйнується. Не дивно, що апостол Павло сказав, що брак віри — це «гріх, що обплутує нас»! (Євреїв 12:1).

Мабуть, з цієї причини Павло особливо старався звернути нам увагу на життя чоловіків і жінок сильної віри (Євреїв 11 розділ). Такі приклади можуть надихати нас і підкріпляти нашу віру. Наприклад, візьмім до уваги пророка Іллю, зосереджуючись тільки на першій частині його довгої та активної пророчої діяльності. Він жив під час правління царя Ахава та його язичеської дружини, цариці Єзавель, у час, так як тепер, занепаду віри в правдивого Бога.

Зіпсуте десятиплемінне царство

Яка ж пара! Ахав був сьомим царем десятиплемінного ізраїльського царства. Хоча його шість попередників були злими, Ахав був ще гіршим. Він не тільки увічнив розбещене поклоніння теляті, що було на тій території, але й одружився з чужоземною принцесою Єзавель, і таким чином зміцнив поклоніння фальшивому богу Ваалові, якого коли-небудь зазнавала ця земля (1 Царів 16:30​-33).

Єзавель з раннього дитинства заглиблювалась у поклоніння Ваалові. Її батько, Етбаал, був жрецем богині Астарти (Ваалової дружини), убиваючи інших, щоб зацарювати над Сидоном, царством на північ від Ізраїля. Єзавель вплинула на свого слабовільного чоловіка, щоб той запровадив у Ізраїлі поклоніння Ваалові. Незабаром у цій землі вже було 450 пророків цього фальшивого бога й 400 пророків богині Ашере, всі вони кормилися з царського столу. Якою ж огидою було в Божих очах їхнє поклоніння! Фалічні символи, обряди родючості, храмові проститутки (як чоловіки, так і жінки), а також жертвування дітей — все це відзначало цю огидну релігію. Завдяки благословенню Ахава, ця релігія безперешкодно поширилась по цілому царству.

Мільйони ізраїльтян забули Єгову, Творця землі та її водного кругообігу. Їм здавалося, що Ваал благословляв цю землю дощем у кінці посушливого сезону. Кожного року вони надіялись на цього «вершника хмар», так званого бога родючості й дощового сезону в кінці засухи. Кожного року випадав дощ. Кожного року Ваал отримував честь.

Ілля проголошує посуху

Мабуть у кінці довгого посушливого літнього сезону, Ілля з’явився на сцені, якраз тоді, коли люди сподівалися від Ваала провіщення життєдайного дощуa. Він раптово появляється у біблійній розповіді, несподівано, як той грім з ясного неба. Нам дуже мало сказано про його попереднє життя, а про походження — нічого. Але, на відміну від грому, Ілля не був провісником зливи. Він оголосив Ахавові: «Як живий Господь, Бог Ізраїлів, що перед лицем Його я стою,— цими роками не буде роси та дощу, але тільки за моїм словом!» (1 Царів 17:1).

Уявіть собі цього чоловіка, вдягненого в грубий шерстяний одяг. Він був уродженцем пагористого Ґілеаду, що, правдоподібно вихований серед покірних пастухів овець. Він стоїть перед величним царем Ахавом, можливо, саме в його просторому палаці, легендарному домі зі слонової кості, з розкішними й екзотичними декораціями та ідолами, що справляють сильне враження. Це було в метушливій Самарії, укріпленому місті, де поклоніння Єгові було майже забуте; він каже Ахавові, що його бог, Ваал, є безсилий, ніщо. Цього року й у наступні роки, заявив Ілля, не буде ні дощу, ні роси!

Звідки ж він набрався такої віри? Чи він не відчував страху, коли стояв перед цим зарозумілим відступницьким царем? Цілком можливо. Понад тисячу років пізніше Яків, брат Ісуса по матері, запевняє нас, що Ілля був «людина, подібна до нас» (Якова 5:17). Але зауважте слова Іллі: «Як живий Господь, Бог Ізраїлів, що перед лицем Його я стою». Ілля пам’ятав, що будучи слугою Єгови, він стояв перед значно більшим троном ніж у Ахава — троном Суверенного Господа всесвіту! Він був уповноваженим представником того трону. Зважаючи на те, то чи ж йому слід боятись Ахава, кволого монарха, який загубив благословення Єгови?

Єгова для Іллі був таким реальним не випадково. Без сумніву, пророк вивчав записи Божих стосунків із Своїм народом. Єгова застеріг євреїв, що як вони не відвернуться від поклоніння фальшивим богам, то Він покарає їх посухою та голодом (Повторення Закону 11:16, 17). Будучи впевненим, що Єгова завжди виконує Свої слова, Ілля «помолився молитвою, щоб дощу не було» (Якова 5:17).

Віра виражена дотримуванням директив

Хоч у той час те, що Ілля проголошував було для нього смертельною небезпекою, то це був час проявити свою віру з іншої сторони. Для того, щоб вижити, він мусив вірно слухатись керівних вказівок від Єгови: «Іди звідси, й обернешся собі на схід, і сховаєшся при потоці Керіті, що навпроти Йордану. І станеться,— будеш ти пити з потоку, а крукам наказав Я годувати тебе там» (1 Царів 17:3, 4).

Ілля відразу послухався. Якщо він хотів пережити засуху й голод, що спіткали його край, то мусив покладатись на те, що Єгова забезпечить його. Це було нелегко й означало заховатись і місяці жити в цілковитій ізоляції, їсти м’ясо й хліб, що їх приносили круки, стервоїдні птахи, які за Мойсеєвим Законом вважалися нечистими, і довіряти Єгові, що таке м’ясо не було падаллю, але м’ясо зовсім без крові, як вимагав цього закон. Проте, декотрим коментаторам Біблії здавалося це довготривале чудо таким малоймовірним, що вони наводять на думку, що первісне слово в цьому тексті мусило означати «араби», а не «круки». Але круки були ідеальним вибором. Ніхто не підозрівав би, що ті скромні, нечисті птахи, літаючі над пустелею із шматочками їжі, дійсно кормили Іллю, якого Ахав і Єзавель шукали по всіх навколишніх царствах! (1 Царів 18:3, 4, 10).

Ілля під час засухи мабуть усе більше й більше турбувався постачанням води для себе при потоці Керіт. Більшість потоків у Ізраїлі під час засухи висихають і «на кінці днів» висох також і цей. Чи можете уявити почуття Іллі, коли води поступово ставало все менше й менше, а потім вона почала текти тонкою цівкою, і ставки міліли день за днем? Звичайно, він цікавився тим, що станеться, коли вода цілком зникне. І все таки, Ілля вірно вистояв. Аж коли струмок висох, Єгова дав йому наступні вказівки. Бог сказав пророкові, щоб він ішов до Сарепти. Там, у домі однієї вдови, він отримає засоби для існування (1 Царів 17:7​-9).

Сарепта! Це містечко належало до міста Сидону, рідне місто Єзавелі в якому правив її рідний батько! Чи було безпечно йти туди? Ілля мабуть здивувався. Але, все-таки «устав та й пішов» (1 Царів 17:10).

Єгова забезпечує засобами для існування і життям

Незабаром його послух нагородилось. Він, як було передречено, зустрівся з вдовою і знайшов у неї таку віру, якої не було серед його співвітчизників. Ця бідна вдова мала тільки борошно й олію, на один обід для себе й свого молодого сина. Однак незважаючи на її крайню потребу, вона охоче приготувала хліб для Іллі, довіряючи його обіцянці, що Єгова наповнюватиме її глечик олією та борошном наскільки буде в цьому потреба. Не дивно, Ісус Христос нагадав приклад цієї вірної вдови, коли осуджував у той час невірних ізраїльтян (1 Царів 17:13​-16; Луки 4:25, 26).

Незважаючи на це чудо, все-таки віра тієї вдови, та Іллі буде серйозно випробувана. Її син раптово помер. Пригнічена, вона вважала, що ця трагедія була якось пов’язана з Іллею, «чоловіком правдивого Бога». Їй було цікаво дізнатись, чи це була кара за якийсь колишній гріх. Але Ілля взяв з її рук мертвого сина й заніс його до своєї горішньої кімнати. Він знав, що Єгова міг забезпечити, не тільки засобами для існування. Єгова є джерелом самого життя! Отже Ілля ще раз і ще раз палко молився, щоб вернулось життя дитині.

Ілля не був першим проявити таку віру у воскресіння, але у Біблії він був першим, хто здійснив це. І дитина «ожила...»! Яку ж можна було бачити радість на обличчі його матері, коли Ілля привів її сина до неї і сказав по-простому: «Дивися,— твій син живий!» Без сумніву, у сльозах вона сказала: «Тепер то я знаю, що ти Божий чоловік, а Господнє слово в устах твоїх — правда!» (1 Царів 17:17​-24).

«Мій Бог — Єгова»

Як зворушливо й доречно, що ім’я «Ілля» означає «мій Бог — Єгова»! Під час засухи й голоду Єгова давав йому їжу й воду; під час морального хаосу Єгова давав йому здорове керівництво; коли помер син вдови Єгова використав його відновити йому життя. З цього видно, що кожного разу Бог вимагав від Іллі виявляти свою віру в Нього — довір’ям у Його постачання, слухатись Його вказівок, покладатись на Нього, щоб освятити й оправдати Його ім’я — за це й не тільки за це, його віра в Єгову була винагороджена. Це було правдивим, як він приймав трудні, а навіть небезпечні завдання від його Бога Єгови; фактично, більшість його захоплюючих чуд ще були попереду. (Дивіться 1 Царів 18 розділ).

Із слугами Єгови в наш час є дуже подібно. Ми, можливо, не будемо надприродним способом отримувати їжу, або не будемо використані для здійснення воскресіння — це не час на такі чуда. Проте від часу Іллі Єгова не змінився (1 Коринтян 13:8; Якова 1:17).

Ми також можемо отримувати деякі залякуючі завдання, мати деякі труднощі й небезпечні території, щоб проповідувати в них нашу дану від Бога звістку. Нас можливо ще будуть переслідувати. Ми, можливо, ще будемо голодні. Але вірним особам і організації в цілому, Єгова виявив, що до цих пір провадить і охороняє Своїх слуг. Він все ще дає їм силу виконувати будь-які доручені їм завдання. І він все ще допомагає їм зносити будь-які випробовування, що можуть спіткати їх у цьому неспокійному світі (Псалом 55:23).

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 18]

Чи ви, так як Ілля, вірите, що Єгова піклуватиметься потребами Своїх слуг?