Надія переборює розпач!
«СЛОВНИК української мови» пояснює слово розпач як «стан... безнадійності». Зрозуміло, що для того, щоб перебороти розпач, потрібна надія!
Нещасна людина, яка змушена жити на тротуарі, не впадатиме в розпач, якщо має надію. Навіть тим, котрі терплять муки депресії, надія може додати підбадьорення і сили для того, щоб витримати. Але надія повинна бути такою, на яку можна покладатися! Що це означає?
Основа для надії
Розгляньмо, що трапилось із Саррою, дружиною патріарха Авраама. Вона все ще була безплідною і наближаючись до 90 років віку, загубила надію на те, що колись народить дитину. Однак коли її чоловікові було 99 років, Єгова повторив свою обіцянку, яку дав рік перед тим,— Авраам, справді, буде мати «насіння», або нащадка. Авраам знав, що ця обіцянка була надійною. Уявіть, якою щасливою напевно була Сарра, коли надприроднім чином так і сталось — вона народила Ісака! (Буття 12:2, 3; 17:1-4, 19; 21:2). Авраам покладався на Бога, котрий заслуговував довір’я, як пояснив апостол Павло: «Не мав сумніву в обітницю Божу через недовірство, але зміцнився в вірі, і віддав славу Богові» (Римлян 4:20).
Павло писав до євреїв, які за його днів стали християнами, переконані, що могли покладатися на Божу обітницю спасіння через Ісуса з двох вагомих причин. Цитуючи Божу обіцянку Авраамові та Його супровідну божественну клятву, апостол доводить: «Люди клянуться вищим, і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку. Тому й Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви, щоб у двох тих незмінних речах, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами» (Євреїв 6:16-18). Так, Божі обіцянки правдиві та надійні. Єгова є всемогутній та єдиний, хто здатний гарантувати сповнення своєї власної обіцянки.
«Міцна та безпечна» надія
Павло писав, що християнська надія «міцна та безпечна» (Євреїв 6:19). Павло знав, де ця надія вкорінена. Він пояснив: «[Надія] аж до середини входить за заслону». Що це означає? Павло явно згадує стародавній храм у Єрусалимі. У ньому було відділення, яке називали Святеє Святих, відокремлене завісою від решти будівлі (Вихід 26:31, 33; Матвія 27:51). Звичайно, буквальний храм у Єрусалимі задовго перед нашим часом був знищений. Отже, чому відповідає Святеє Святих сьогодні?
Самому небу, де на престолі сидить сам Бог! Павло пояснив це, сказавши, що Ісус після свого вознесіння «увійшов не в рукотворну святиню [у Єрусалимі], що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з’явитись тепер перед Божим лицем за нас» (Євреїв 9:24). Таким чином, християнська надія, яка допомагає нам боротися з розпачем, не залежить від політиків, але від небесного розпорядку. Вона залежить від того, кого призначив Бог,— Ісуса Христа, котрий віддав своє життя на викуп за наші гріхи й тепер з’являється перед Богом за нас (1 Івана 2:1, 2). Крім того, той самий Ісус є єдиним призначеним Богом царем Божого небесного Царства й вже править з 1914 року, що часто доводиться на сторінках цього журналу. Це небесне Царство незабаром усуне все те, що спричиняє стільки розпачу.
Надія «для душі неначе якір»
Переконуючи своїх читачів, що їхня надія на спасіння через Ісуса була обгрунтованою, Павло застосував аналогію. Він пояснив, що надія «для душі неначе якір» (Євреїв 6:19, Деркач).
Такі мандрівники, як Павло, були добре ознайомлені з якорями. Стародавні якорі подібні до сучасних, часто вони були залізними з двома подібними до зубів кінцями, щоб зачепитися за морське дно. По дорозі до Рима близько 58 року н. е. корабель, на якому знаходився Павло, мало не сів на мілину. Але коли судно підплило до мілководдя, моряки «закинули з корми чотири якорі». Завдяки цим якорям корабель благополучно переніс шторм (Дії 27:29, 39, 40, 44, Деркач).
Як же вам треба поводитися, щоб зробити свою надію такою міцною, як якір, аби перенести економічні труднощі, фізичні та душевні захворювання або якийсь інший «шторм», котрий може зустрітися на вашому шляху? Перш за все переконайтеся, що біблійні обіцянки є надійними. «Упевняйтесь у всьому» (1 Солунян 5:21, НС). Наприклад, коли Свідки Єгови будуть наступного разу розмовляти з вами, то прислухайтесь до того, що вони говорять. Якщо вони рідко навідуються туди, де ви живете, пошукайте їх у найближчому Залі Царства. Вас ніхто не буде примушувати приєднатися до них, але вам запропонують безплатний курс біблійного вивчення, домовляючись проводити його, коли й де це зручно для вас.
Таке вивчення впевнить вас, що Бог «тим, хто шукає Його,.. дає нагороду» (Євреїв 11:6). Ви взнаєте, що незабаром Боже Царство під Царем Ісусом Христом усуне деградацію і нерівність, котрі сьогодні спричиняють стільки розпачу. Під тим Царством уся земля переміниться у рай і Бог дасть вічне життя тим, котрі люблять його (Псалом 37:29; Об’явлення 21:4). Яка ж чудова надія!
Уважно читайте Біблію, щоб побачити правдивість цієї надії. А потім розвивайте близькі відносини з Богом, стаючи його другом, таким, яким був Авраам (Якова 2:23). Оскільки Єгова є «тим, що молитви вислуховує», говоріть з ним про свої турботи. Коли щиро звертаєтеся до нього, то ваша молитва допоможе вам позбутися своїх тягарів і перемогти розпач. Божий дух може навіть розкрити шлях зміні ситуації, яка завдає вам горя (Псалом 55:23; 65:3; 1 Івана 5:14, 15).
«Міцно тримайтеся»!
Після поради, щоб співучні «упевнились у всьому», Павло додав: «Міцно тримайтеся того, що добре» (1 Солунян 5:21, НС). Одним із способів, щоб поводитися так, є спілкування з людьми, котрі також міцно тримаються християнської надії. Мудрий цар Соломон попереджав: «Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде» (Приповістей 13:20). Не дозволяйте упередженню або ніяковості відвернути вас від пошуку доброго спілкування. Наприклад, серед Свідків Єгови є люди, які колись не мали надії. Але біблійне вивчення і спілкування зі співвіруючими зміцняють їхній зв’язок з Єговою і постачають їм надію, що подібна до якоря і заслуговує довір’я. Чи це дійсно перемагає розпач? Безсумнівно, так.
Візьмемо за приклад Анмері, яка впала в розпач через те, що терпіла жорстокі знущання свого чоловіка. «Я вирішила покінчити життя самогубством,— пояснює вона,— але спочатку чомусь вирішила помолитися до Бога. Я пам’ятаю слова: «Чому ти не можеш допомогти мені? Так довго я покладалася на тебе, але надаремно». Я закінчила свою молитву, думаючи, що життя не має мети, тому мені краще померти. У цей момент почувся стук у двері. Я вирішила не відкривати, сподіваючись, що той, хто там був, кінець кінцем піде геть.
Стук продовжувався, а в мені зростало обурення. Тоді я витерла сльози й пішла подивитися, хто був біля дверей, сподіваючись швидко звільнитися, щоб зробити те, що мала на думці. Але,— говорить Анмері,— дякувати Єгові, що так не сталося, бо коли я відкрила двері, то побачила там двох жінок. Правда, я була дуже збентежена і в дійсності не зрозуміла того, що вони говорили. Але вони дали мені книжку, яка пояснила мені, що життя має мету. Це було якраз тим необхідним для відновлення мого інтересу до життя». Її відвідувачі започаткували з нею регулярне біблійне вивчення. Анмері взнала, як стати другом Бога. Це, у свою чергу, повернуло їй мету в житті. Тепер вона допомагає іншим розвивати довір’я до Бога.
Можливо, ви надіялися на кінець розпачі, але не усвідомлювали, як це станеться. Але якщо ви коли-небудь молилися: «Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі»,— то ви молилися про прихід Божого Царства під Ісусом Христом, котрий усуне те, що допроваджує щиросердих людей до розпачу (Матвія 6:10). Ваше особисте вивчення Біблії і регулярне спілкування з іншими, котрі мають таке саме довір’я, зміцнить вашу надію на те, що Царство Єгови прийде й здійснить на землі Рай (1 Тимофія 6:12, 19). Це та чудова надія, про яку цей журнал повідомляє в кожному номері. Сприйміть щиро цю надію для боротьби з розпачем. Справді, надія «не приведе до розчарування» (Римлян 5:5).
[Ілюстрація на сторінці 7]
Дослідження Біблії дає нам надію, яка «для душі неначе якір».