Подружні узи слабшають

МОЛОДА мати пригорнула до себе двомісячне немовля. Аж ось раптом у шаленстві вона кидає дитину на підлогу. Через кілька годин хлопчик помер. «Я навмисно кинула його,— сказала мати,— бо мій чоловік не дбає про свою сім’ю». Замість того щоб обговорити справу зі своїм чоловіком, вона вилила свій гнів на невинній дитині.

Не багато матерів вдаються до таких крайностей, але чимало поділяють її почуття. Одруженим парам стає дедалі важче ощасливлювати свої подружжя. «Зважаючи на малу ймовірність подружнього успіху, як, наприклад, сьогодні у Сполучених Штатах Америки,— говориться в «Журналі подружжя і родини» (англ.),— повне подружнє зобов’язання... було б настільки небезпечним, що розумна людина ніколи б не одружувалась».

У ці неспокійні часи неморальність, несумісність, сумніви, незгоди з ріднею та егоїзм живлять домашній розбрат, який часто доводить до розлучення. Ситуація в Японії є настільки серйозною, що навіть відома за свою тверду позицію проти розлучення католицька церква повинна була заснувати спеціальний комітет, щоб зменшувати напруження між католиками та розлученими й наново одруженими членами церкви. Зростаюча кількість тих, хто ходить до церкви, є під тягарем проблем, пов’язаних із розлученням.

Однак кількість розлучень відкриває лише шпиль айсберга. Дослідження у Сполучених Штатах Америки виявляє, що збільшення розлучень спричиняється погіршенням якості самого сімейного життя, а не тільки напрямом розвитку суспільства, який сприяє розлученням. Через мінімум зусиль та зобов’язань подружнє життя втрачає свій блиск. Чимало осіб створюють вигляд, ніби є подружньою парою, але вони не поділяють сімейного ложа і говорять скрізь зуби одне до одного. Дехто почувається так, як одна жінка зі Сходу, котра купила для себе окрему могилу, сказавши: «Я навіть не хочу бути в одній могилі зі своїм чоловіком». Оскільки тепер вона не може розлучитися зі своїм чоловіком, то прагне посмертного розлучення. Як не сумно, але хоча такі люди не розлучаються, подружнє життя не приносить їм щастя.

Так було у випадку з Ізейо. Він одружився через примху і тому не відчував спонуки змінити свій егоїстичний спосіб життя. Незважаючи на те що він мав добрий прибуток, працюючи водієм далекого слідування, то проїдав та пропивав цілий заробіток, не дбаючи про свою сім’ю. Як наслідок цього, у них з дружиною ніколи не вщухали сварки. «Як тільки в мене щось не виходило,— пригадує Ізейо,— я йшов додому і виливав гнів на своїй сім’ї». Як вулкан, що не хоче заспокоїтись, так з їхніх уст щоденно вивергалася тема розлучення.

Чимало чоловіків та жінок зносять нещасливе подружжя. Чи вони розлучаються, чи ні, то не можуть знайти щастя. Чи є спосіб зробити щасливим їхнє подружжя? Як можна скріпити їхні подружні узи?