Залишайтесь у піонерському служінні
КОЛО 4 500 000 Свідків Єгови проголошують добру новину по всьому світі. Серед них є понад 600 000 піонерів, або повночасних вісників. У цій армії піонерів є особи, які ще підлітки, а також пенсіонери, яким за 90 років. Вони походять з усіх середовищ та верств суспільства.
Немає сумніву, всі ці повночасні проповідники хочуть бути успішними в піонерському служінні. Чимало бажає залишатись у ньому ціле своє життя. Декотрі не можуть виконувати цього через певні причини. Все ж таки інші змогли продовжувати піонерувати, незважаючи на фінансові труднощі, погане здоров’я, занепад духу та інші проблеми. Отже, як можуть повночасні проповідники справлятися з такими проблемами і все-таки залишатися в піонерському служінні?
Улагодження фінансових труднощів
Піонери здебільшого працюють на світській роботі для того, щоб покрити свої видатки, як це робив апостол Павло (1 Солунян 2:9). У більшості частин світу вони зустрічаються зі швидким зростом цін на продукти, одяг, притулок і транспорт. Часто їм важко знайти світську роботу з неповним робочим днем. Якщо ж така робота доступна, вона часто уможливлює отримання прожиткового мінімуму без страхування здоров’я.
Якщо ми «шукаємо... найперш Царства Божого й правди Його», то можемо сподіватися, що Єгова подбає про наші матеріальні потреби. Тому під час фінансових труднощів піонерам не потрібно «журитися про завтрашній день» (Матвія 6:25—34). У той час як вони старанно намагаються розв’язати такі труднощі, міцна віра в Єгову збереже їх від надмірної турботи.
Коли людина зустрічається з фінансовими труднощами, то, напевно, треба зменшити видатки. Завдяки деяким змінам у бюджеті можна задовольнити потреби, хоча бажання матеріальних речей може залишатися незадоволеним. Щоб зменшити видатки, декотрі піонери живуть у квартирі з іншими християнами. Допомагаючи своїм дітям піонерувати, батьки іноді забезпечують їх безплатним житлом або житлом за мінімальну ціну. Інші допомагають піонерам харчуватися та сплачувати витрати за транспорт. Але піонерам не хотілося б бути тягарем для інших, бо їхнім біблійним обов’язком є утримувати самих себе (2 Солунян 3:10—12).
Кошти за транспорт можна зменшити, розділяючи витрати з іншими піонерами. Якщо у двох піонерів є автомобілі, вони можуть брати участь у проповідницькій праці разом в одній території, використовуючи один автомобіль і заощаджуючи тим самим кошти, що пішли б на використовування двох автомобілів. Піонери, що не мають автомобілів, напевно, можуть об’єднатися з тими, у кого вони є, і разом покривати кошти за транспорт. Витрати на дорогу можна ще більше зменшити, опрацьовуючи недалекі території, переважно пішки. У багатьох країнах піонери користуються недорогим громадським транспортом.
Серед тих, хто подолав фінансові труднощі і залишився в повночасному служінні, були Ньютон Кантвелл і його дружина. Вони продали своє господарство і почали піонерувати із шістьома зі семи своїх дітей у 1932 році під час великої депресії. «Ми швидко витратили все, що отримали з продажу свого господарства, здебільшого на рахунки за медобслуговування,— писав брат Кантвелл.— Пригадується, що, коли ми переїхали на місце свого другого призначення, нам вистачило грошей лише на те, щоб заплатити за квартиру на два тижні вперед, і ще залишилося тільки п’ять доларів. Однак ми знали, що Єгова підтримуватиме нас доти, доки ми старанно служимо йому... Ми навчилися по-різному економити. Приміром, переїжджаючи в нову територію, я розмовляв з декотрими власниками бензозаправних станцій і пояснював їм, що кожного дня ми маємо на ходу три автомобілі, які використовуємо в християнській праці. У результаті цього нам, як правило, продавали бензин по нижчій ціні. Незабаром наші сини навчилися ремонтувати автомобілі, що зменшило наші рахунки за автосервіс». Отже, сім’я Кантвелл успішно справилася з фінансовими труднощами і залишилася в повночасному служінні. Ім’я брата Кантвелла все ще було в списку піонерів аж до часу, коли він помер у віці 103 років.
Отримання роботи з неповним робочим днем
Чимало піонерів утримує себе фінансово завдяки роботі з неповним робочим днем. Щоб утримати себе в служінні в Коринті, Павло шив намети разом зі своїми співвіруючими Акилою та Прискиллою (Дії 18:1—11). Сьогодні духовні брати часто залюбки пропонують піонерам роботу з неповним робочим днем. Інші піонери отримують таку роботу через відділи працевлаштування, які пропонують тимчасову роботу. Необхідно мати віру в Бога і щиро молитися про його керівництво у виборі роботи (Приповістей 15:29).
«Обміркувавши справу з молитвою і духовно зміцнившись від цього,— сказав один піонер,— я повідомив своєму начальнику, що моя праця служіння є серйозним особистим обов’язком і що я не можу погодитись на місце з повним робочим днем. Наступної середи мене запитали, чи я не переглянув би пропозиції роботи з неповним робочим днем. Я охоче погодився на це». Не ставтеся з недооцінюванням до сили молитви, але дійте згідно зі своїми молитвами.
Піонери, мабуть, вважають доцільним сказати майбутнім роботодавцям, що їхньою метою є пошук роботи з неповним робочим днем, щоб підтримувати себе в служінні. Вони можуть вказати дні, коли зможуть працювати, і кількість годин на тиждень, які в стані присвятити роботі. Дві рідні сестри змогли поділити між собою роботу в юридичній консультації з повним робочим днем, що дозволило кожній працювати два з половиною дні на тиждень. Таким чином вони утримували себе як піонери до часу, коли їх запросили до біблійної школи Товариства Вартової башти Ґілеад і вони отримали місіонерські призначення.
Можна знайти різні роботи, прийнятні з біблійного погляду, розмовляючи із співвіруючими та іншими людьми або через оголошення в газеті. Скромність є корисною, бо вона може стримувати піонерів від надмірної вимогливості щодо роботи, яку б вони виконували. (Порівняйте Якова 4:10). Щоб продовжувати піонерувати, їм, мабуть, потрібно працювати на світській роботі, яку декотрі люди вважають принизливою або не зовсім престижною. Якщо людина погоджується на таку роботу, але бажає чогось іншого, зрештою роботу можна буде змінити.
Погане здоров’я та занепад духу
Дехто повинен перервати своє піонерське служіння через серйозні проблеми зі здоров’ям. Отже, коли піонери не роблять поспішного висновку щодо цього, вони можуть дізнатися, що захворювання виліковне або що можна поліпшити здоров’я до такої міри, щоб продовжувати піонерувати. Чимало осіб піонерують, незважаючи на проблеми зі здоров’ям, бо вони отримують медичне лікування, дотримуються відповідної для них дієти, достатньо відпочивають і роблять вправи. Одного разу роз’їзний наглядач помітив, що одна піонерка настільки уражена поліартритом, що її треба було водити в служінні від дому до дому (Дії 20:20). Незважаючи на це, вона та її чоловік разом проводили 33 домашніх біблійних вивчення і вже допомогли 83 особам прийняти Божу правду. З бігом часу її здоров’я поліпшилось, а через 11 років її запросили до Школи піонерського служіння.
Занепад духу може спонукати декого залишити піонерське служіння (Приповістей 24:10). Один піонер сказав роз’їзному наглядачу: «Я збираюся припинити піонерування... Мені треба виплатити рахунки». Йому потрібні були окуляри, які коштували 20 доларів. «Чи ти збираєшся покинути піонерування лише тому, що тобі потрібно 20 доларів?» — запитав наглядач. Цей піонер отримав пораду попрацювати один день на місцевій кавовій плантації, заробити 20 доларів, купити окуляри і продовжувати піонерувати. Подальша розмова виявила, що основною проблемою був занепад духу через високі кошти ремонту автомобіля. Він отримав пораду зменшити видатки, пересуваючись щоденно автомобілем у радіусі декількох кілометрів, замість їздити на великі відстані. Йому також порадили підтримувати свою духовність. Піонер застосував цю пораду і через шість місяців отримав запрошення до Школи Ґілеад. Після закінчення його призначили в іншу країну, де він прослужив вірно багато років аж до самої смерті. Так, часто приходять великі благословення, якщо ми не піддаємося занепаду духу, але пам’ятаємо, що Єгова є з нами.
Цінуйте свій привілей служіння
Незважаючи на такі випробування, як злидні та голод, Павло вважав своє служіння скарбом (2 Коринтян 4:7; 6:3—6). Віч-на-віч з труднощами та переслідуванням сьогодні чимало служителів Єгови в Африці, Азії, Східній Європі та в інших місцях трималися свого привілею піонерування. Тому, коли зустрічаєтеся з випробуваннями, докладайте всіх зусиль, щоб залишитися у цьому привілейованому служінні на хвалу Єгові.
Більшість піонерів змогли розпочати повночасну проповідницьку працю лише тому, що спростили своє життя. Як Павло, вони не звертають уваги на матеріальні принади та навчилися задовольнятися «поживою та одягом». Щоб залишатися в піонерському служінні, їм потрібно бути задоволеними тільки необхідними речами (1 Тимофія 6:8). Радість приходить через високе цінування наших даних Богом привілеїв, коли ми ставимо їх понад матеріальну власність.
Наприклад, Антон Коербер мав привілей представляти справи Царства державним чиновникам у Вашінгтоні (федеральний округ Колумбія). Деякий час він служив піонером і в 50-х роках був районним наглядачем. Його колишні компаньйони з бізнесу одного разу звернулися до нього з пропозицією, яка принесла б тільки самому йому мільйон доларів чистого доходу. Проте щоб отримати їх, йому треба було цілий рік присвячувати справам бізнесу весь свій час. Після молитви про керівництво і розсудливий дух він сказав: «Я не можу полишити свої надзвичайні привілеї служіння Єгові тут навіть на один рік, ні, за жодні гроші у світі. Служіння своїм братам тут, у Вашінгтоні, цінніше для мене, і я знаю, що Єгова благословляє мене в цьому. Немає сумніву, що я заробив би мільйон доларів, але в кінці року при такому житті яким би був мій духовний стан, а навіть фізичний?» Тому він відкинув цю пропозицію. Високе цінування привілеїв так само допомагає багатьом залишатися в піонерському служінні.
Яке ж надзвичайне благословення мають піонери! Розповідати багато годин про славетне царювання Єгови є благословенням (Псалом 145:11—13). Через присвячення служінню стільки часу піонери отримують благословення, бо приносять духовне заспокоєння бідним і пригніченим, хворим і полишеним, а також іншим вкрай занепокоєним, що потребують справжньої надії. Тому, якщо обставини дозволяють нам брати участь у повночасній проповідницькій роботі, ми справді пожнемо рясні благословення. Це «благословення Господнє... збагачує» (Приповістей 10:22, Деркач). І завдяки Його допомозі та благословенню багато вісників Царства з радістю у серцях залишаються у піонерському служінні.