Чи ви з повагою ставитесь до інших, коли даєте пораду?

ЯКЕ добро і позитивні результати приносить порада, що дається з повагою! «Люб’язна, делікатна порада, в якій виявляється турбота, сприяє добрим взаєминам»,— говорить Едвард. «Коли ти відчуваєш, що порадник шанує та поважає тебе, охоче прислуховуючись до того, що говориш, то набагато легше прийняти пораду»,— каже Уоррен. «Коли порадник ставиться до мене з повагою, я вільно можу підійти до нього за порадою»,— зауважує Норман.

Людське природне право на почуття власної гідності

Сердечна та дружня порада, яку дають з любов’ю, справді бажана. Давати пораду іншим у такий спосіб, в який ти сам хотів би отримати її, справляє благотворний вплив (Матвія 7:12). Хороший порадник відкладає час, щоб вислухати та зрозуміти людину, якій він дає пораду, — її мислення, її погляди та почуття, замість того щоб критикувати та засуджувати її (Приповістей 18:13).

Сьогоднішнім порадникам, у тому числі християнським старійшинам, слід бути пильними, щоб ставитися з повагою до інших, коли дають пораду. Чому? Причина проста: пануючий склад розуму в людському суспільстві — це нешанобливе ставлення до інших. Цим можна заразитися. Дуже часто люди, від яких ти сподіваєшся шанобливого ставлення, є людьми, що не поводяться так, чи то вони є спеціалістами, релігійними провідниками, чи кимось іншим. Приміром, на робочому місці факт звільнення травмує і призводить до стресу як роботодавця, так і працівника. Це позбавляє почуття власної гідності, зокрема тоді, коли до звільненої особи ставляться без поваги. Керівнику, який звільняє когось з роботи, слід знати, як передати «неприємне повідомлення відверто, професійно, без непотрібних подробиць, і не зачепити гідності особи»,— повідомляє газета «Сонце Ванкувера» (англ.). Так, усі люди заслуговують поваги.

В одній декларації Генеральної Асамблеї ООН проголошується: «Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства». Оскільки на людську гідність здійснюється напад, тому з вагомої причини в Статуті ООН і в преамбулі Загальної декларації прав людини говориться про цю рису. Вони стверджують «віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи».

Єгова створив людину з притаманним їй почуттям гідності

Єгова є Богом гідності. І в його натхненому Слові доречно говориться, що «слава [гідність, НС] та велич — перед лицем Його» і що «слава [гідність, НС] [його] понад небесами» (1 Хронік 16:27; Псалом 8:2).

Будучи величним Богом і Всесвітнім Сувереном, він наділяє почуттям гідності все своє створіння, небесне і земне. Видатним серед тих, кого він обдаровує пошаною, є його прославлений Син Ісус Христос, який є сьогодні Царем. «Хвалу [гідність, НС] та величність кладеш Ти на нього»,— пророчо написав Давид (Псалом 21:6; Даниїла 7:14).

На жаль, це основне право людини дуже зневажалося впродовж усієї людської історії. Могутній ангел, який через свої вчинки став Сатаною Дияволом, посіяв сумніви щодо законності, праведності та правомочності Божого суверенітету. Цим він виявив неповагу до Єгови і зневажив Його величне ім’я, ставлячи під сумнів Його право на владу. Сатана зухвало приписав величність собі. Подібно до Диявола, могутні людські монархи, як, наприклад, Навуходоносор у біблійні часи, чванилися своєю ‘потугою та пишнотою’. Вони здійснювали нападки на гідність Єгови, безпідставно приписуючи гідність самим собі (Даниїла 4:27). Деспотичне правління Сатани, нав’язане світові людства, нападало і далі нападає на людську гідність.

Чи колись було принижено вашу гідність? Чи ви відчували себе надзвичайно винним, засоромленим, зганьбленим або приниженим, коли вам давали пораду? «Я не відчував турботи, співчуття і зовсім позбувся почуття власної гідності. Я почував себе нікчемним,— говорить Андрі і додає: — Це призвело до розчарування та відчаю, а навіть депресії». «Дуже важко прийняти пораду від того, хто, на вашу думку, не турбується вашим благополуччям»,— говорить Лора.

Через це християнським наглядачам нагадується ставитись до Божої отари з повагою і пошаною (1 Петра 5:2, 3). Якщо постає ситуація, коли необхідно та корисно дати пораду іншим, як ти охороняєшся від міркування та поведінки світської людини, яка, без сумніву, нападає на гідність інших? Що може допомогти тобі охоронити гідність як співхристиян, так рівно ж і твою власну? (Приповістей 27:6; Галатів 6:1).

Принципи, що охороняють гідність

Боже Слово не залишається безмовним у цій справі. Хороший порадник повністю довірятиме пораді з Божого Слова, а не вдаватиметься до мудрості цього світу. У Священному Писанні міститься цінна порада. У ній береться до уваги як гідність порадника, так і гідність того, кого він наставляє. Так, наприклад, Павло дав наступну вказівку християнському наглядачу Тимофію: «Старшого не докоряй, але вмовляй, немов батька, а молодших — як братів, старших жінок — немов матірок, молодших — як сестер, зо всякою чистістю» (1 Тимофія 5:1, 2). Скільки ж смутку, поранених почуттів та збентеження можна уникнути, якщо дотримуватися цих норм!

Візьміть до уваги те, що ключем до успішної поради є відповідна повага до іншої людини, а також до її права, щоб до неї ставилися з гідністю і дбайливо. Християнським старійшинам, у тому числі роз’їзним наглядачам, слід дотримуватися цієї поради, встановлюючи, чому особа, якій потрібно виправлення, думає і поводиться в певний спосіб. Вони повинні бути охочими почути її думку і докладати усіх зусиль, щоб не присоромити, не принизити або не зганьбити того, кому вони допомагають.

Як старійшина, дай брату зрозуміти, що ти дбаєш про нього і хочеш допомогти в його проблемах. Саме це робить вмілий лікар, коли ти приходиш до нього в кабінет на обстеження. Думка про те, що треба роздягатися, навіває неприємне відчуття, бо в стерильній кімнаті ти, можливо, почуваєш себе ніяково і принижено. Яким же вдячним ти будеш лікареві, котрий, виявляючи чуйність до твого почуття власної гідності і ставлячись з повагою, прикриває тебе покривалом, коли робить необхідне обстеження, щоб встановити діагноз! Подібним чином християнський порадник, який виявляє відповідну повагу до особи, є люб’язним та рішучим, він також «прикриває» гідністю того, хто отримує пораду (Об’явлення 2:13, 14, 19, 20). На противагу цьому різка́, холодна та бездушна порада, наче роздягання, створює в тобі почуття сорому, ганьби і зриває з тебе гідність.

Наглядачам Школи теократичного служіння слід бути особливо обережними, щоб з повагою давати пораду. Коли вони дають пораду літнім особам, їм потрібно відбивати таку саму любов, яку б вони виявляли до своїх тілесних батьків. Їм слід бути делікатними, дружніми та сердечними. Така чуйність є необхідною. Це створює сприятливу атмосферу, щоб давати й отримувати поради.

Старійшини, пам’ятайте, що практична порада облагороджує, підбадьорює, підносить дух і дає позитивні наслідки. В Ефесян 4:29 говориться: «Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує».

Немає потреби застосовувати різкі слова, бездушну мову або міркування. Радше повага до іншої людини та бажання охоронити її почуття власної гідності та самоповаги спонукуватиме тебе представляти справи в позитивний та конструктивний спосіб. Починай будь-які зауваження щирою та непідробленою похвалою за хороші сторони або риси цієї людини, а не підкреслюй те, що розстроює її та породжує почуття нікчемності. Якщо ти служиш старійшиною, послуговуйся «владою... на зміцнення, а не на руйнування» (2 Коринтян 10:8, Деркач).

Так, наслідком кожної поради християнських наглядачів має бути необхідне підбадьорення, щоб подати благодать. Порада не повинна знеохочувати або «лякати» (2 Коринтян 10:9). Навіть тоді, коли йдеться про особу, що вчинила важкий гріх, треба брати до уваги її почуття власної гідності та самоповаги. Порада повинна бути зрівноваженою, з люб’язними, але рішучими словами догани, щоб спонукати цю особу покаятись (Псалом 44:16; 1 Коринтян 15:34).

Варто зазначити, що Божий Закон для Ізраїлю містив у собі ті самі принципи. У ньому допускалась порада, а навіть фізичне покарання, але в той самий час охоронялося право осіб на певну міру особистої гідності. Було дозволено завдати людині «число ударів згідно з [її] несправедливістю», але їхня кількість не була необмеженою. Кількість призначених ударів було обмежено, так щоб кривдник «не був понижений» (Повторення Закону 25:2; 25:3, Хоменко).

Турбота про почуття покаяних грішників була також характерною рисою Ісуса. Ісая пророкував про нього: «Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота тліючого не погасить, буде суд видавати за правдою» (Ісаї 42:3; Матвія 12:17, 20; Луки 7:37, 38, 44—50).

Також потребу співчуття підкреслюють Ісусові слова в Нагірній проповіді: «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви» (Матвія 7:12). Цей принцип настільки важливий для сприяння хорошим взаєминам, що його в загальному називають Золотим правилом. Як це може допомогти тобі, християнському старійшині, ставитися доброзичливо та шанобливо до інших, коли даєш їм пораду?

Не забудь, що ти також іноді помиляєшся. Яків зазначив, що «багато ми всі помиляємось» (Якова 3:2). Згадка про це допомагатиме тобі пом’якшити свої зауваження і контролювати свої почуття, коли потрібно розмовляти з іншими про їхні провини. Досліди́, до чого вони вразливі. Це допоможе тобі уникнути надмірної критики, тобто звертання уваги на незначні помилки або недоліки. Ісус наголосив на це, сказавши: «Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам» (Матвія 7:1, 2).

З повагою ставтесь до інших — протистійте Дияволу

Тактика Сатани призначена на те, щоб зривати з вас гідність, створювати почуття ганебності, нікчемності та розпачу. Зауважте, як він використовував своїх людських агентів, щоб породжувати негативні емоції у вірного Йова. Лицемірний Еліфаз твердив: «Рабам Своїм Він [Єгова] не йме віри, і накладає вину й на Своїх [святих] Анголів! Що ж тоді мешканці глиняних хат [грішні люди], що в поросі їхня основа? — Як міль, вони будуть розчавлені!» (Йова 4:18, 19). Отже, за його словами, Йов не був для Бога вартнішим, ніж міль. Насправді, порада Еліфаза та його товаришів далеко не сприяла піднесенню духу, але підштовхувала Йова забути про кращі часи. На їхній погляд, його колишня вірність, виховання в родині, взаємини з Богом, а також милостині були нічого не вартими.

Подібно і сьогодні, розкаяні грішники надзвичайно вразливі до таких поглядів, і тому існує небезпека, що ‘смуток великий їх пожере’. Старійшини, коли ви даєте пораду таким особам, «зміцніть... любов» до них, дозволяючи їм зберегти певну міру почуття власної гідності (2 Коринтян 2:7, 8). «Коли до тебе ставляться без поваги, тобі важче прийняти пораду»,— визнає Вільям. Дуже важливо зміцняти їхню віру в те, що вони цінні в Божих очах. Нагадайте їм, що Єгова не є «несправедливий, щоб забути діло [їхнє] та працю любови, яку [вони] показали в Ім’я Його» протягом минулих років вірного служіння (Євреїв 6:10).

Які додаткові фактори можуть допомагати вам з повагою ставитись до інших, коли даєте пораду? Зрозумійте, що всі люди мають природне право на гідність, бо вони створені за образом Божим. Їх цінують Бог Єгова та Ісус Христос — про це свідчить як постачання викупу, так і надія на воскресіння. Єгова додає християнам почуття більшої гідності тим, що «поставив [їх] на служіння» і послуговується ними, щоб настійно прохати зле покоління помиритися з Богом (1 Тимофія 1:12, Дерк.).

Старійшини, пам’ятайте, що переважна більшість ваших християнських братів є майбутньою основою нового людського суспільства на очищеній землі. Оскільки вони такі дорогі та цінні особи, їм належиться лише пошана. Коли ви даєте пораду, пригадайте собі, як уважно ставляться до них Єгова та Ісус, і не припиняйте робити все, залежне від вас, щоб допомогти своїм братам зберегти почуття власної гідності та самоповаги, всупереч труднощам від Сатани. (2 Петра 3:13; порівняйте 1 Петра 3:7).

[Рамка на сторінці 29]

Порада, яка надає гідності

1) Хвали щиро та непідроблено (Об’явлення 2:2, 3).

2) Будь добрим слухачем. Чітко й акуратно визначай проблему та причину, щоб дати пораду (2 Самуїла 12:1—14; Приповістей 18:13; Об’явлення 2:4).

3) Основуй свою пораду на Святому Письмі. Будь позитивним, розсудливим та підбадьорливим і виявляй співчуття. Не зачепи почуття власної гідності та самоповаги того, хто отримує пораду (2 Тимофія 3:16; Тита 3:2; Об’явлення 2:5, 6).

4) Запевни цю особу, що благословення залежать від прийняття та застосування поради (Євреїв 12:7, 11; Об’явлення 2:7).

[Ілюстрація на сторінці 26]

Даючи пораду, християнські старійшини повинні ставитися з повагою до інших.