«Один листок може прошити темряву, як зірка»
СЬОГОДНІ переклади Святого Письма доступні фактично по цілому світі. Однак боротьба за Біблію часто була справою життя і смерті.
У своїй книжці «Біблії п’ятнадцятого століття» Уендлл Прайм писав: «Через тридцять років після винаходу друкування інквізиція в Іспанії вже була успішною системою. З 342 000 осіб, покараних нею у тій країні, 32 000 були спалені живцем. На вогнища мучеництва вони виходили через Біблію. Інквізиція, ця машина знищення, була не менш жахливою на Півночі та Півдні Італії. Архієпископи з допомогою інквізиції були палючим вогнем і для Біблії, і для її читачів. Нерон зробив християн світлом для світу, виводячи їх, зашитих у просмолені мішки, на вогнища, використовуючи їх, як свічки, для освітлення своїх оргій. А на вулицях європейських міст палали багаття з Біблій. Біблії не були такими, які їхні читачі, котрих можна було виснажувати, роздягати, катувати, калічити і виганяти. Навіть один врятований листок може прошити чорноту цієї темряви, як зірка» (курсив наш).
Те, про що говорить письменник Прайм, справді стосується зображеної тут сторінки з Біблії. Це колофон, остання сторінка книги, на якій було вказано ім’я перекладача. Дві паралельні колонки вгорі — заключні вірші Апокаліпсиса, тобто книги Об’явлення.
Стосовно цієї книги «Кембріджська історія Біблії» каже: «Переклад Біблії каталанською мовою, який зробив Боніфаціо Феррер, надрукували у Валенсії 1478 року; всі наявні примірники були знищені інквізицією до 1500 року, але один листок врятовано в Іспанському товаристві бібліотеки Америки» (курсив наш).
Уендлл Прайм також зауважує: «Перелякані церковники вважали добрими Бібліями спалені Біблії. Ці святі вогнища були б набагато частішими та яскравішими, але не вистачало палива. По багатьох місцях вогнища з Біблій не палали, бо представники влади виявили таку сумлінність, що вже не було Біблій, які можна було б спалити». Незважаючи на такі велетенські зусилля винищити Біблії, видані для простих людей, багато примірників уникнули знищення. Прайм додає: «Біблії збереглися завдяки вигнанцям, які забирали їх з собою, або тому що їх переховували, як дорогоцінні камені та метали, в час лиха і небезпеки».
Божий пророк Ісая писав: «Всяке тіло — трава... Трава засихає, а квітка зів’яне, Слово ж нашого Бога повіки стоятиме!» (Ісаї 40:6, 8). Протягом століть було немало мужніх перекладачів та інших осіб, що любили Біблію, які багато чим ризикували і дуже страждали заради Божого Слова. Однак самі людські зусилля не могли б забезпечити його збереження. За це збереження ми дякуємо Авторові Біблії — Єгові.
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 7]
З люб’язного дозволу The Hispanic Society of America, New York