«Торгівля сіллю» у Мозамбіці

ФРАНЦІСКО КОАНА, член крайового комітету Мозамбіку, провів десять років у «виправних таборах». Ось що він розповідає про себе: «Я знав, що ми залишимось у цьому місці на якийсь час, отож запитав районного наглядача, чи можна мені далі служити сталим піонером. Але як я зможу присвятити публічному служінню достатньо часу, якщо в таборі майже кожен є Свідком? Я відповів, що піду до Міланже, міста на відстані 47 кілометрів звідти, шукати людей, яким можна проповідувати.

Хоч офіційно нам не дозволялося виходити з табору, цього правила дуже суворо не дотримувались. Я пам’ятаю, як пішов у чагарники, приклонив коліна і молився про можливість проповідувати місцевим людям. Незабаром Єгова відповів.

Я познайомився з чоловіком, в якого був велосипед, і ми з ним уклали угоду. Він погодився, що я буду обробляти 2 акри його землі до початку дощів, а як платню отримаю велосипед. Отже, я проводив кожний ранок, обробляючи його поле. Єгова поблагословив цей план, і кінець-кінцем я отримав свій велосипед.

Як наслідок у мене з’явилась можливість добиратися до великого міста Міланже і успішно проводити в цьому плідному полі своє піонерське служіння. Оскільки наша праця була заборонена, мені треба було придумати план, як представляти людям правду. Поховавши книжки та журнали під сорочку, я взяв торбу з сіллю і розпочав свою торгівлю. Замість 5 метикалів я просив за сіль 15. (Продавати надто дешево я не міг, бо люди б усе розкупили і я не мав би більше солі, щоб йти з нею на проповідування!) Мої розмови точилися приблизно так:

— Добрий день! Чи ви б не купили у мене сіль?

— Почому?

— П’ятнадцять метикалів.

— О, ні. Це надто дорого!

— Що ж, це справді не дешево. Але якщо ви вважаєте, що це надто дорого зараз, то зачекайте, поки в майбутньому ціна ще зросте. Чи ви не знаєте, що це передречено в Біблії?

— Я у своїй Біблії цього ніколи не читав.

— Все ж таки там це є. Принесіть мені вашу Біблію, то я покажу.

Така розмова провадила до того, щоб вживати Біблію співрозмовника, так що моя власна лишалась під сорочкою. Я звертався до 6-го розділу книги Об’явлення, де йдеться про важкі умови та нестачу харчів. Якщо я відчував сприятливу реакцію, то діставав книжку «Правда, яка веде до вічного життя» або «Добра новина, щоб зробити вас щасливим» і починав звичайне біблійне вивчення.

Таким чином сформувалася група із 15 зацікавлених осіб в Міланже. Проте не пройшло багато часу і наша діяльність насторожила органи влади. Одного дня, коли я проводив біблійне вивчення, в дім увірвалася поліція і нас було арештовано. Всіх нас разом з найменшими діточками забрали до місцевої в’язниці. Ми провели там місяць, а тоді нас було відправлено знову в табір».

Все це не послабило запалу наших братів. Навпаки, Франціско та його сім’я разом з тисячами братів, які колись були в таборах, зараз вільно поклоняються і проповідують у Мозамбіці.