Що таке Масоретський текст?

ХОЧ би якою мовою ви читали Біблію, частина цієї книги, мабуть, прямо чи непрямо перекладена з Масоретського тексту, який містить Святе єврейське Письмо, або «Старий Завіт». По суті, Масоретських текстів було більше як один. Отже котрий з них вибрали і чому? Що таке Масоретський текст і звідки ми знаємо, що він надійний?

Слово Єгови

Біблія почала писатися у 1513 році до н. е. коло гори Сінай. Вихід 24:3, 4 говорить: «Прибув Мойсей, та й оповів народові всі Господні слова та всі закони. І ввесь народ відповів одноголосно, та й сказали: «Усе, про що говорив Господь, зробимо!» І написав Мойсей всі Господні слова».

Від того 1513 року до н. е. Святе єврейське Письмо писалося впродовж більше ніж тисячу років аж до близько 443 року до н. е. Оскільки письменники були натхнені Богом, розсудливо сподіватися, що він покерував би справами таким чином, щоб його вістка була вірно збережена (2 Самуїла 23:2; Ісаї 40:8). Але чи це означає, що Єгова вилучив би всі людські помилки, так що жодна літера не була б змінена при переписуванні?

Двері для неточностей прочинено

Хоча люди, що мали велику повагу до Божого Слова, копіювали його з покоління в покоління, деякі людські помилки все-таки проникли в манускрипти. Письменники Біблії були натхнені, але переписувачі не працювали під Божим натхненням.

Повернувшись у 537 році до н. е. з вавилонської неволі, євреї засвоїли новий стиль письма, використовуючи квадратні літери, яких вони навчилися у Вавилоні. Ця велика зміна принесла з собою успадковану проблему, а саме: деякі літери були подібні на вигляд і їх можна було сплутати. Оскільки єврейська мова базується на приголосних літерах, а голосні читач вже додавав згідно з розумінням контексту, заміна лише одної приголосної могла легко змінити значення слова. Однак у більшості випадків такі помилки помічалися і виправлялися.

Переважна більшість євреїв не повернулася в Ізраїль після падіння Вавилона. Отже, синагоги стали духовними центрами єврейських общин на Середньому Сході та в Європіa. Кожній синагозі потрібні були копії сувоїв з Писаннями. У міру того як збільшувалася кількість копій, росла також можливість, що переписувачі допускатимуть помилки.

Спроби зачинити двері

Починаючи з першого століття н. е. єрусалимські переписувачі намагалися встановити текст, згідно з яким можна було б виправити всі інші копії Святого єврейського Письма. Однак не було системи, за якою можна було б відрізнити оригінальний текст від копій, які містили помилки переписувачів. Вже з другого століття н. е. консонантний текст Святого єврейського Письма, здається, був досить стандартизований, хоча офіційно його ще не затвердили. Цитати зі Святого єврейського Письма у Талмуді (складеному між другим і шостим століттями н. е.) досить часто вказують джерело, відмінне від того, яке пізніше стали називати Масоретським текстом.

Слово «традиція» — по-єврейськи ма·сог·ра́г або ма·со́·рет. У шостому столітті людей, які охороняли традицію точного переписування Святого єврейського Письма, називали масоретами, а їхні копії — Масоретськими текстами, або списками. Що особливого було у їхній праці і в текстах, які вони готували?

Єврейська мова перестала існувати як жива національна мова, і багато євреїв вже не були з нею добре обізнаними. Через це під загрозою стояло саме розуміння консонантного біблійного тексту. Щоб зберегти розуміння, масорети ввели систему голосних, які позначалися крапками і рисками. Їх писали над приголосними або під ними. Масорети створили також складну систему знаків, які служили для пунктуації, а також допомагали точніше вимовляти слова.

У випадках, коли масорети відчували, що текст змінений або неправильно скопійований попередніми поколіннями переписувачів, вони не змінювали сам текст, а робили помітки на полях. Масорети помічали незвичайні форми слів та їх комбінації, а також частоту, з якою вони з’являлися у кожній книзі або в усьому Святому єврейському Письмі. Крім того, робилися додаткові коментарі, щоб полегшити переписувачам перевірку в різних джерелах. Для стислого запису цієї інформації було впроваджено систему скорочених «кодів». На полях вверху і внизу сторінки у виді мініконкорданції наводили частини споріднених віршів, до яких на бокових полях робилися коментарі.

Найвідоміша система була розроблена масоретами в Тіверії, місті на березі Галілейського моря. Особливо видатними в цьому стали у восьмому і десятому століттях н. е. сім’ї Бен-Ашер та Бен-Нафталі, які могли бути караїмамиb. Хоча між цими двома школами існували відмінності щодо вимови і системи запису коментарів, консонантний текст відрізняється у менше ніж десяти випадках в цілому Святому єврейському Письмі.

Обидві школи масоретів — і Бен-Ашер, і Бен-Нафталі — зробили великий внесок у вивчення текстів свого часу. Після того як Маймонід (впливовий талмудист XII століття) похвалив текст Бен-Ашера, інші почали віддавати йому виключну перевагу. Вони робили це з такою наполегливістю, що зараз не можна знайти жодного манускрипта Бен-Нафталі. Все, що залишилось, це список відмінностей між цими двома школами. Парадоксально, що Маймонід мав на увазі лише стилістичні сторони справи, як, наприклад, проміжок між абзацами, а не більш важливий аспект — точне відтворення тексту.

Чи можна знайти «чистий» Масоретський текст?

Між вченими ведуться суперечки стосовно того, який із наявних сьогодні кодексів є «чистим» текстом Бен-Ашера, ніби це може дати «правдивий» Масоретський текст. У дійсності ніколи не існувало одного-єдиного «чистого» і авторитетного Масоретського тексту. Масоретських текстів було багато, і кожен з них трошки відрізнявся від інших. Всі збережені кодекси є мішаними текстами з варіантами читання і Бен-Ашера, і Бен-Нафталі.

Завдання, яке стоїть перед будь-яким перекладачем Святого єврейського Письма, величезне. Він мусить ознайомитися не тільки з єврейським текстом, але й з усіма розумними альтернативами у місцях, де текст міг бути зміненим через помилки переписувачів чи з якихось інших причин. Хоча різні Масоретські тексти служать основою, перекладачеві потрібно звертатися також до інших серйозних джерел, які могли б представляти давнішу чи точнішу версію консонантного тексту.

У вступі до своєї книжки «Текст Старого Завіту» (англ.) Ернст Вюртвайн пояснює: «Коли ми зустрічаємося зі складним місцем, то не можна просто зібрати різні варіанти розуміння і вибрати той, котрий виглядає найпростішим, деколи посилаючись на єврейський текст, деколи на Септуагінту, а деколи на арамейський Таргум. Текстуальні докази не в однаковій мірі надійні. Кожний має свій характер і свою власну особливу історію. Якщо ми хочемо уникнути неадекватних або неправильних рішень, то мусимо ознайомитися з усіма цими доказами».

У нас є міцна основа для повної впевненості, що Єгова зберіг своє Слово. За допомогою спільних зусиль багатьох щирих чоловіків, які жили протягом століть, ми маємо легкий доступ до суті, змісту і навіть деталей біблійної звістки. Незначні зміни в букві чи слові не вплинули на нашу здатність розуміти Святе Письмо. Важливим питанням сьогодні є те, чи ми живемо згідно з Божим Словом Біблією.

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 26]

Кодекс Алеппо містить Масоретський текст.

[Відомості про джерело]

Bibelmuseum, Münster