Сходження на гору, вищу від Гімалаїв

ГІМАЛАЇ! Що викликає це слово у вашій уяві? Величні, закуті в кригу шпилі гір і поривчасті вітри? А може, сильне хвилювання, викликане підкоренням висоти, коли стоїте на вершині найвищої гори нашої планети? Для більшості з нас піднятися на гору Еверест у Гімалаях, що в Непалі, було б неможливо. Проте сьогодні багато людей у Непалі піднімаються на гору, яка здіймається вище від Гімалаїв! Перш ніж дізнатися про те, як піднятися на цю величну гору, загляньмо в невеличке, але мальовниче Королівство Непал.

Непал — королівство гір

Королівство Непал незвичайне, бо воно є однією з небагатьох останніх монархій у світі, а також тому, що воно не світське королівство, а релігійне. Непал — це єдина індуська держава світу. Переважна більшість його 20-мільйонного населення — це індуси. Проте етнічне походження людей цієї країни відзначається великою строкатістю. У північних, гірських регіонах здебільшого живуть люди тібето-бірманського походження, а в південних долинах — індоарійського походження. Офіційна мова цієї країни — непальська, і вона є рідною мовою коло 60 відсотків населення. Решта населення розмовляє понад 18 мовами інших народностей.

Своєю формою Непал дещо нагадує прямокутник: 880 кілометрів зі сходу на захід і 200 кілометрів з півночі на південь. Гімалаї, які викликають благоговіння, проходять уздовж північного кордону, і саме тут височіє гора Еверест (Джомолунгма) — найвища вершина світу, котра здіймається на 8848 метрів, є там і вісім інших вершин, висота яких перевищує 8000 метрів. У Центральному Непалі гори нижчі, зустрічаються також озера і долини. Далі на південь, біля кордону з Індією, розкинувся головний родючий сільськогосподарський район Тері.

Столиця, місто Катманду, розташована в центральному регіоні, вона є справжнім оазисом для туристів. Тут можна здійснити польоти літаком над величними горами, відвідати заповідники і багато інших визначних місць. Інколи Непал називають долиною богів, бо для жителів цієї країни релігія відіграє велику роль у житті. Релігія також стала причиною того, чому мільйони людей по цілому світі сходять на «гору», яка здіймається вище від Гімалаїв.

Коло 2700 років тому єврейського пророка Ісаю було натхнено передректи, що «на кінці днів, міцно поставлена буде гора дому Господнього на шпилі гір... І підуть численні народи та й скажуть: «Ходіть та зберімось на гору Господню... і доріг Своїх Він нас навчить, і ми підемо стежками Його!» (Ісаї 2:2, 3). Тут піднесене чисте поклоніння Єгові — Творцю і Суверенному Правителю всесвіту — поєднується з горою, яка здіймається понад усі інші гороподібні форми поклоніння. Воно є основною темою усесвітньої праці навчання, яка допомагає спраглим правди людям навчатися про шляхи Єгови. А як розпочалась ця праця в Непалі?

Скромні початки

Один солдат британської армії, який воював у другій світовій війні, шукав правдивої релігії. Його непальські батьки, які сповідували індуїзм, були навернені на католицизм. Підростаючи, він почав усвідомлювати безглуздість ідолопоклонства, а згодом відкинув такі вчення, як доктрину про пекло, і взявся за дослідження вірувань протестантських церков. Але це не задовольнило його.

Коли цього солдата японці забрали в полон до місцевості, яка тоді називалась Рангун (Бірма), він молився про допомогу, щоб пережити жахи трудового табору і продовжити пошуки правдивого поклоніння. Пізніше цьому солдату вдалося втекти від наглядачів, і йому прийшов на допомогу один вчитель, у домі котрого він знайшов брошурку «Де знаходяться померші?», яку написав Дж. Ф. Рутерфорд. Коли в 1947 році до нього в Рангуні прийшли Свідки Єгови, він почув голос правди і з радістю погодився вивчати Біблію. Через декілька місяців він охрестився, а невдовзі охрестилася також і його молода дружина. Вони постановили повернутися до Індії і поселились у своєму рідному містечку Калімпонґ, що лежить у горах на північному сході. Тут народилося й отримало освіту двоє їхніх дітей. У березні 1970 року вони переїхали в Катманду.

Конституцією Непалу прозелітизм заборонявся. Кожного, хто пропагував так звану закордонну релігію, чекало сім років позбавлення волі, а того, хто навертався на таку релігію, могли ув’язнити на три роки і накласти на нього високий штраф. Тому проповідувати треба було з великою обережністю. Служіння від дому до дому проводилось так: після того як порозмовляли з господарями одного дому, йшли проповідувати в інший район. Зрозуміло, що в поширенні доброї новини головну роль відігравало неформальне свідчення.

Прогрес був дуже повільний. З огляду на те, що населення становило майже десять мільйонів людей, у проповідників опускалися руки. Насіння правди сіялось тоді, коли ця єдина сім’я Свідків проповідувала друзям, знайомим, роботодавцям і колегам по роботі. Члени цієї сім’ї регулярно проводили у своєму домі зібрання і запрошували до себе зацікавлених. Зрештою у березні 1974 року, після чотирьох років безупинного саджання і поливання, в Непалі з’явилися перші плоди, і то з малоймовірного джерела!

Відвідавши один дім, вісник почав розмову із заможним чоловіком, секретарем одного із членів королівської родини. «Порозмовляйте з моїм сином»,— сказав чоловік. Син погодився на біблійне вивчення. З часом він змінив роботу, бо працював у казино. Його батько, відданий індус, протистояв йому. Незважаючи на це, той молодий чоловік став на сторону Єгови. Яким був результат? Його батько пізніше перестав чинити опір, і декілька членів його близької родини прийняли біблійну правду. Нині цей молодий чоловік служить старійшиною в християнському зборі.

Щоб залишатися духовно міцними і виконувати біблійний наказ не переставати збиратися, члени невеличкої групи в Катманду регулярно проводили зібрання в приватній квартирі. Але брати в основному не могли бути присутніми на більших зібраннях. Ті, хто міг це зробити, їхали на конгреси до Індії, а то довга і дорога подорож через гірські кряжі.

Як же всі раділи, коли цілу програму обласного конгресу було представлено в домі, де вони проводили зібрання! Уявіть собі чотирьох братів, у тому числі одного члена індійського філіалу, які представляють цілу програму! Там було навіть показано біблійну драму. Яким чином? Користуючись слайдами, зробленими на генеральній репетиції в Індії. У Непалі ці слайди проектувалися на екран під супровід діалогів з магнітофонної стрічки. Присутнім це дуже сподобалось. Скільки ж їх було? Вісімнадцять!

Допомога з-за кордону в проповідницькій праці була обмежена. Про місіонерську працю не могли й думати, а влаштуватися на світську роботу для іноземців було не так вже й легко. У свій час двом Свідкам-індійцям таки вдалось знайти роботу в Непалі, вони провели в Катманду декілька років і трохи зміцнили новосформований збір. У 1976 році в Катманду було 17 вісників Царства. У 1985 році брати побудували свій Зал Царства. Коли його закінчили, почалось регулярне проведення щорічних обласних та інших конгресів. Цей зал став справжнім центром чистого поклоніння на віддаленому гірському терені.

Розширення, незважаючи на труднощі

У той час проповідницька праця, яка проводилась з великою обережністю, не привертала великої уваги влади. Однак під кінець 1984 року почалися утиски. Було заарештовано брата й трьох сестер, яких затримали на чотири дні, а звільняючи, попередили, щоб вони більше не проповідували. В одному селі заарештували дев’ятьох осіб під час біблійних вивчень в їхніх домах. Шістьох з них тримали у в’язниці 43 дні. Мали місце й інші арешти, але не було порушено жодної кримінальної справи.

Досить недавно, в 1989 році, заарештували всіх братів і сестер одного книговивчення у зборі, потримали три дні і потім відпустили. Часами наполягали, аби вони підписали документ про те, що відмовляються проповідувати. Вони не зробили цього. Декотрих звільнили лише після підписання документа про готовність зносити будь-які наслідки свого непідкорення, якщо їх знову затримають під час проповідування.

Незважаючи на такі труднощі, брати продовжували запопадливо проповідувати добру новину про Царство. Наприклад, у 1985 році, через рік після того, як почалось втручання уряду, кількість вісників зросла на 21 відсоток. У середньому щомісяця 35 вісників витрачали 20 годин, розповідаючи про чисте поклоніння.

З бігом часу вітри політичних змін повіяли і в бік Непалу. Урядові особи зрозуміли, що Свідки Єгови не становлять собою жодної загрози. Їхня програма біблійної освіти благотворно і позитивно впливає на людей та робить їх ліпшими громадянами. Урядовці побачили, що серед основних вимог до поклонників Єгови є чесність, наполеглива праця і чистий моральний стан.

Чудове свідчення було дано тоді, коли віддана індуска стала Свідком і відмовилась від переливання крові. Лікарі захоплювалися її непохитністю і знанням. Цій жінці допомогла пізнати правду брошура «Утішайтеся вічним життям на землі!» Незважаючи на протистояння і висміювання з боку родини, вона охрестилася у 1990 році, коли їй було майже 70 років. Пізніше вона зламала ногу, що викликало додаткові ускладнення, і їй повинні були зробити серйозну операцію. Протягом двох тижнів вона чинила опір наполяганню лікарів і родичів прийняти кров. Зрештою операційна бригада успішно провела операцію без застосування крові. Хоча ця вірна сестра сьогодні вже не може вільно пересуватися, вона щоранку сидить біля воріт свого дому і запрошує перехожих підсісти до неї та послухати чудову добру новину.

Непал сьогодні

Яким є Непал сьогодні? Свідки Єгови мають досить велику свободу, щоб поклонятися так, як поклоняються їхні брати по цілому світі. Відтоді як декілька осіб приєдналися до тих, хто піднімається на гору правдивого поклоніння, чимраз більше людей проголошувало заклик: «Ходіть та зберімось на гору Господню». На 1989 рік в середньому щомісяця 43 особи брало участь у проповідницькому служінні, а на Спомин Христової смерті того року прийшло 204 особи.

Відтак, як і обіцяв, Єгова почав приспішати збирання у свій дім тих, хто шукає правду (Ісаї 60:22). Недавно в Катманду було засновано другий збір, а за межами столиці нині діє дві групи. У квітні 1994 року звіт про служіння здало 153 християнина, а це зріст на 350 відсотків за неповних п’ять років! Вони проводили із зацікавленими 386 домашніх біблійних вивчень. Тішить й те, що на відзначання Спомину 1994 року прийшло 580 осіб. На спеціальний одноденний конгрес до залу зійшлося 635 чоловік, з них 20 відсотків були кандидатами до хрещення. Отже невеличкий Непал також вносить свою частку у великий зріст Свідків Єгови по цілому світі.

За останні роки надзвичайно зросла кількість літератури, яка видається непальською мовою, завдяки чому смиренні люди можуть міцно вхопитися за правду. Перекладачі, яких було навчено в індійському філіалі техніки перекладу й обслуговування комп’ютерного обладнання, сьогодні служать повночасно в Катманду. Споряджені для розширення праці, непальські теократичні горяни не зупиняються!

Підійміться вище від Гімалаїв

Ви також можете піднятися на гору, вищу від Гімалаїв. Завдяки цьому ви приєднаєтесь не тільки до непальців, але й до мільйонів «з усякого люду, і племен, і народів, і язиків» (Об’явлення 7:9). І вас, які і їх, навчатиме Творець таких величних гір, як у Непалі. Ви побачите, що Творець «залагодить справу», і ви зможете сподіватися жити вічно на очищеній і ще чудовішій землі (Ісаї 2:4, НС).

[Карта на сторінці 24]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Катманду

гора Еверест

[Ілюстрація на сторінці 25]

Біля Залу Царства в Катманду.

[Ілюстрація на сторінці 26]

Для багатьох непальців біблійні вивчення приносять велику користь.