«Навчи нас молитися»
«ГОСПОДИ, навчи нас молитися». З таким проханням до Ісуса Христа звернувся один його учень (Луки 11:1). Той учень, чиє ім’я нам невідоме, очевидно, глибоко цінував молитву. Рівно ж і правдиві поклонники нині усвідомлюють її важливість. Адже молитва — це засіб одержати аудієнцію у Найвищої Особи у всесвіті! Лишень задумайтеся! Той, ‘що молитви вислуховує’, особисто приділяє увагу вашим турботам і клопотам (Псалом 65:3). І що ще важливіше: за допомогою молитви ми дякуємо Богові та несемо йому хвалу (Филип’ян 4:6).
Проте вислів: «Навчи нас молитися» — порушує деякі важливі питання. Різні релігії світу вдаються до багатьох методів звертання до Бога. Та чи існують правильні й хибні види молитви? У відповідь розгляньмо спершу декотрі популярні релігійні звичаї, пов’язані з молитвою. Свою увагу ми зосередимо на звичаях Латинської Америки.
Образи́, статуї та «святі заступники»
Загалом населення країн Латинської Америки глибоко релігійне. Наприклад, у Мексиці популярний звичай молитися до «святих заступників». Традиційно мексиканські міста мають «святих заступників», на честь котрих у певні дні року влаштовуються свята. Мексиканські католики також моляться розмаїтим образа́м і статуям. А втім, те, до якого саме «святого» звертається людина, визначається специфікою її прохання. Якщо хтось шукає собі нареченого чи наречену, то запалить свічку «святому» Антонію. Або перш ніж вибратися в автомобільну подорож, людина звіряє свою долю «святому» Крістоферу, заступнику мандрівників, особливо автомобілістів.
Звідки, однак, походять такі звичаї? Як показує історія, коли іспанці прибули в Мексику, вони побачили, що простий люд поклоняється поганським богам. У своїй книжці «Ацтеки, люди й плем’я» (ісп.) Віктор Вольфґанґ фон Гаґен пише: «Існували особисті боги, кожна рослина мала свого бога, кожна дія мала свого бога чи богиню, у тому числі навіть самогубство. Божеством торговців був Якатекутлі. У тогочасному політеїстичному світі всі боги мали чітко визначені цілі й призначення».
Схожість тих богів і католицьких «святих» була настільки разючою, що коли іспанські завойовники намагалися «християнізувати» місцеве населення, то воно просто перенесло свою відданість з ідолів на церковних «святих». В одній статті журналу «Уолл-стрит джорнел» було визнано поганські корені католицизму, сповідуваного в деяких регіонах Мексики. Там говорилося, що в одній місцевості більшість із 64 «святих», котрі вшановуються людьми, відповідають «конкретним майянським богам».
«Нова католицька енциклопедія» (англ.) доводить, що «між святими й тими, хто на землі, встановлюються узи довірливої близькості... узи, котрі зовсім не відвертають від стосунків з Христом і з Богом, а, навпаки, збагачують і поглиблюють їх». Але як можуть узи, котрі є явними пережитками поганства, поглиблювати чиїсь стосунки з правдивим Богом? Чи можуть молитви, звернені до таких «святих», справді подобатися Богові?
Походження чоток
Інший популярний звичай пов’язаний з перебиранням чоток. «Іспано-американський енциклопедичний словник» описує чотки як «шнурок, на який нанизано сто або сто п’ятдесят намистин, поділених на окремі десятки намистинами більшого розміру, і який з’єднано на кінцях розп’яттям, котрому передують три намистини».
Пояснюючи, як користуватися чотками, одна католицька публікація пише: «Святі Чотки є різновидом усної і мисленної молитви про Таїни нашого визволення. Їх складають до п’ятнадцяти десятків. Кожен десяток містить читання напам’ять Господньої молитви, десять разів «Богородице Діво» й «Слава Отцеві». Під час перебирання кожного десятка людина роздумує над однією з Таїн». Таїни — це доктрини, чи вчення, що їх повинні знати католики, у даному разі вони пов’язані з життям, стражданнями та смертю Ісуса Христа.
«Уорлд бук енсайклопідія» пише: «Ранні форми молитви з чотками прийшли в християнство у добу середньовіччя, але поширилися тільки у XV і XVI сторіччях». Чи чотками користуються лише католики? Ні. «Іспано-американський енциклопедичний словник» зазначає: «Подібні намистини використовуються в ісламі, ламаїзмі та буддизмі». А «Енциклопедія релігії та релігій» (англ.) зауважує: «Припускають, що магометани запозичили чотки від буддистів, а християни у свою чергу перейняли їх від магометан за часів хрестових походів».
Дехто твердить, що чотки — це просто підмога для нашої пам’яті, коли вимагається повторення чималої кількості молитов. Але чи подобається Богові їх застосування?
У нас немає потреби робити припущення чи сперечатися щодо доцільності або обґрунтованості таких звичаїв. Ісус дав авторитетну відповідь на прохання своїх послідовників навчити їх молитися. Його слова будуть для читачів інформативними, а декого вони, можливо, і здивують.
[Ілюстрації на сторінці 3]
Католики широко використовують чотки. Яке їхнє походження?