Хто ж буде благовісником?

ПОНАД 40 років тому на засіданні Всесвітньої ради церков її члени заохочувалися «запалитися благовісницьким духом» і навчати свої отари «йти і благовістити». Через п’ять років після того католицький священик Джон А. О’Браєн написав про необхідність приводити нових учнів, «йдучи до них», а не просто «сидячи у себе вдома». У січні 1994 року папа Іоанн Павло II сказав, що «тепер не час соромитися Євангелія, це час проповідувати з дахів».

Очевидно, ці періодичні заклики благовістити пройшли повз вуха. В одній статті австралійської газети «Іллаварра меркурі» повідомлялося: «Визначні католики південного узбережжя Австралії не виявляють бажання засвоїти у свою віру форму проповідування Свідків Єгови». Один чоловік сказав, що проповідування Євангелія просто «не притаманне ментальності католиків». Інший доводив: «Церкві було б добре підтримувати себе, але не за допомогою стукання у двері. Можливо, ліпше було б це робити в школах або користуючись поштовими скриньками». Навіть настоятель одного місцевого кафедрального собору не був достатньо впевнений у тому, як пояснити висловлювання папи. «Ми б заохочували людей застосовувати з Євангелія те, що вони знають, у своєму житті,— сказав він.— А чи потрібно стукати у двері — це вже інше питання». Заголовок статті у газеті підсумовує це досить добре: «Католики не звертатимуть уваги на заклик папи проповідувати».

Хоч загальновизнане християнство зазнало невдачі в проповідуванні Євангелія, понад п’ять мільйонів Свідків Єгови слухаються Ісусового наказу ‘йти і робити учнями всі народи [«людей з усіх народів», НС]’. (Матвія 28:19, 20, Хом.; порівняйте Дії 5:42). Їхнє проповідування від дому до дому тепер здійснюється у понад 230 країнах. Звістка, яку вони приносять, є позитивною, і вона наголошує чудові біблійні обіцянки щодо майбутнього. Чому б не поговорити з ними наступного разу, коли вони відвідуватимуть вас?