Ненавидьте зло

ЄГОВА — святий Бог. У прадавні часи він був «Святим Ізраїлевим», і, як святий, він вимагав, щоб ізраїльський народ був чистим та незаплямованим (Псалом 89:19). Він сказав своєму вибраному народу: «Будьте святі, бо святий Я» (Левит 11:45). Кожен, хто хотів ‘зійти на гору Господню’, повинен був мати «безвинні руки й чисте серце» (Псалом 24:3, 4, Хом.). Під цим розумілося не лише те, що треба уникати гріховних учинків. Це означало, що треба мати «ненависть до зла» (Приповістей 8:13, Хом.).

Єгова з любов’ю уклав детальні закони, щоб ізраїльський народ міг розпізнавати погані вчинки й уникати їх (Римлян 7:7, 12). Ці закони містили точні настанови про мораль. Перелюб, гомосексуалізм, кровозмішення та скотолозтво — все це зараховувалося до нечистості, котра забруднювала духовно (Левит 18:23; 20:10—17). Тих, хто був винний у цих занепадницьких вчинках, винищували з-посеред ізраїльського народу.

Коли «Ізраїлем Божим» став збір помазаних християн, для них були встановлені подібні моральні норми (Галатів 6:16). Християнам також слід було ‘ненавидіти зло’ (Римлян 12:9). Їх також стосувалися слова Єгови, звернені до Ізраїлю: «Будьте святі,— Я бо святий» (1 Петра 1:15, 16). Християнський збір мав бути чистим від таких брудних вчинків, як розпуста, перелюб, гомосексуалізм, скотолозтво та кровозмішення. Ті, хто не хоче залишити ці звички, не будуть допущені в Боже Царство (Римлян 1:26, 27; 2:22; 1 Коринтян 6:9, 10; Євреїв 13:4). Сьогодні, в «останні дні», поведінка «інших овець» також має відповідати тим самим нормам (2 Тимофія 3:1; Івана 10:16). Тому Свідки Єгови — помазані християни та інші вівці — становлять чистий та здоровий народ, який може носити ім’я свого Бога (Ісаї 43:10).

Тримати збір чистим

Світ же, навпаки, виправдовує будь-яку неморальність. Правдиві християни не роблять цього, проте їм не слід забувати, що багато тих, хто тепер служить Єгові, колись були у світі. Багато людей до того, як познайомилися з нашим святим Богом, потопали в «багні розпусти», бо не розуміли, чому їм треба обмежувати бажання та фантазії своєї грішної плоті (1 Петра 4:4, Хом.). Апостол Павло, описуючи гидкі звички зіпсутих язичників, сказав: «Такими були дехто з вас». Проте далі він говорить: «Але ви обмились, але освятились, але виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога» (1 Коринтян 6:11).

Яка потіха міститься у цих словах! Хоч би що людина робила раніше, вона змінюється, коли на її серце впливає славетна добра новина про Христа. Ця людина стає віручою і присвячує себе Богу Єгові. З того часу вона живе морально чистим життям і є чистою в Божих очах (Євреїв 9:14). Гріхи, які вона колись вчинила, є прощені, і ця людина може ‘спішити до того, що попереду’a (Филип’ян 3:13, 14; Римлян 4:7, 8).

Єгова простив розкаяному Давидові вбивство та перелюб, а розкаяному Манасії — неморальне ідолопоклонство та вбивство багатьох людей (2 Самуїла 12:9, 13; 2 Хронік 33:2—6, 10—13). Ми можемо бути щиро вдячні за те, що він готовий простити й нас, якщо ми розкаюємося та щиро й смиренно звертаємося до нього. Однак, незважаючи на прощення Єгови, тим двом чоловікам, Давиду й Манасії, а разом з ними й цілому Ізраїлю довелося зазнати наслідків їхніх грішних учинків (2 Самуїла 12:11, 12; Єремії 15:3—5). Подібно до цього, коли Єгова прощає покаянних грішників, їхні учинки не завжди проходять безслідно і може не вдатися уникнути наслідків.

Неминучі наслідки

Наприклад, чоловік, який вів розпусне життя і заразився СНІДом, може прийняти правду і змінити своє життя настільки, що буде в стані присвятити себе Богу і охреститися. Тепер він є духовно чистим християнином, який має добрі стосунки з Богом та чудову надію на майбутнє, але він, як і раніше, хворий на СНІД. Він може кінець-кінцем померти від цієї хвороби — хоча це й сумно, але таким може бути неминучий наслідок його колишньої поведінки. Деяким християнам, можливо, доводиться зносити інші наслідки колись учиненої грубої неморальності. Може статися, що протягом багатьох років після свого хрещення, а деколи й протягом цілого життя у цій системі речей їм доведеться боротися зі своєю плоттю, щоб не повернутися до колишніх неморальних вчинків. З допомогою духу Єгови багато кому вдається перемогти спокуси. Але їм треба вести постійну боротьбу (Галатів 5:16, 17).

Такі християни не грішать, якщо їм вдається контролювати свої бажання. Але що стосується чоловіків, то мудрість може підказувати їм не «прагнути» відповідального становища в зборі, поки їм доводиться боротися із сильними бажаннями плоті (1 Тимофія 3:1). Чому? Тому що вони знають, яке довір’я збір виявляє до старійшин (Ісаї 32:1, 2; Євреїв 13:17). Вони усвідомлюють, що до старійшин звертаються з багатьма особистими питаннями і що їм доводиться мати справу з дуже делікатними ситуаціями. Для того, хто веде постійну боротьбу з нечистими плотськими бажаннями, прагнути такого відповідального становища було б немудро, непомірковано й безсердечно щодо інших (Приповістей 14:16; Івана 15:12, 13; Римлян 12:1).

У випадку з чоловіком, який до хрещення ґвалтував дітей, його колишні вчинки можуть мати інші наслідки. Навчившись правди, він покається і змінить свій спосіб життя, тобто не принесе з собою у збір цього важкого гріха. Можливо, він відтоді зробить добрий поступ, повністю подолає свої погані спонуки і навіть буде схильним ‘прагнути’ відповідального становища в зборі. Але що робити, коли йому треба ще позбутися недоброї слави колишнього ґвалтівника дітей? Чи він може бути ‘бездоганним, що має добре засвідчення від чужинців’? (1 Тимофія 3:1—7, 10; Тита 1:7). Ні, не може. Тому він не відповідатиме вимогам, щоб мати привілеї у зборі.

Коли присвячений християнин грішить

Єгова розуміє, що ми слабі та що навіть після хрещення ми можемо згрішити. Апостол Іван написав до християн, які жили за його часів: «Це пишу я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем,— Ісуса Христа, Праведного. Він ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу» (1 Івана 2:1, 2). На підставі жертви Ісуса Єгова простить охрещених християн, які згрішили, — якщо вони справді покаються і залишать свою погану поведінку.

Приклад цього можна побачити у коринтському зборі першого століття. Апостол Павло почув, що у цьому новому зборі було вчинено кровозмішну розпусту, і наказав, щоб чоловіка, який це вчинив, вилучили. Пізніше грішник покаявся і Павло звернувся до збору з порадою поновити його (1 Коринтян 5:1, 13; 2 Коринтян 2:5—9). Таким чином за допомогою цілющої сили сердечної доброзичливості Єгови та високої вартості викупної жертви Христа цей чоловік був очищений від свого гріха. Сьогодні можуть ставатися подібні випадки. Знову ж таки, навіть якщо охрещений християнин, який вчинив серйозний гріх, кається і є прощеним Єговою, його гріх може мати тривалі наслідки (Приповістей 10:16, 17; Галатів 6:7).

Наприклад, коли дівчина, яка присвятила своє життя Єгові, вчинила блуд, але гірко жалкує про скоєне, її духовне здоров’я з допомогою збору зрештою може бути відновлене. Але що, коли через свою неморальність вона завагітніла? Тоді її вчинок неминуче змінить ціле її життя. Чоловік, який вчинив перелюб, може покаятися, і його не позбавлять спілкування зі збором. Але його невинна дружина має біблійну підставу розлучитися з ним, і вона може вирішити саме так і зробити (Матвія 19:9). Якщо вона дійсно так зробить, цей чоловік, незважаючи на прощення Єгови, буде усе життя відчувати на собі сумні наслідки свого гріха (1 Івана 1:9).

А що сказати про чоловіка, який безсердечно розлучається зі своєю дружиною, щоб одружитися на іншій жінці? Може, він кінець-кінцем покається та буде відновлений у зборі. Пройдуть роки, і він, можливо, зробить поступ та ‘перейде до зрілості’ (Євреїв 6:1, СМ). Але доти, доки його перша дружина живе без чоловіка, він непридатний служити на відповідальному становищі у зборі. Він не є «мужем однієї дружини», тому що не мав біблійного права розлучатися зі своєю першою дружиною (1 Тимофія 3:2, 12).

Хіба для християнина це не поважні причини, щоб розвивати відразу до злого?

Як бути з ґвалтівником дітей?

Що, коли охрещений християнин зґвалтує дитину? Чи Єгова ніколи не простить такого аморального грішника? Не обов’язково. Ісус сказав, що не буде прощений той, хто «зневажатиме Духа Святого». А Павло написав, що не знаходиться жертви за гріхи того, хто грішить добровільно, хоч і знає правду (Луки 12:10; Євреїв 10:26, 27). Але ніде в Біблії не говориться, що дорослий християнин, який вчинив статеве насилля над дитиною, власною чи чужою, не може бути прощений. Безсумнівно, він може бути очищеним від своїх гріхів, якщо щиро і від усього серця покається та змінить свою поведінку. Проте йому, можливо, доведеться і далі боротися проти поганих нахилів плоті, які він розвинув (Ефесян 1:7). Можуть бути й інші наслідки, яких йому не уникнути.

Залежно від законів країни, де він живе, ґвалтівнику скорше за все доведеться відсидіти певний строк у в’язниці або він отримає інші покарання від держави. Збір не захищатиме його від цього. Крім того, цей чоловік виявив серйозну слабкість і в майбутньому це матиметься на увазі. Коли стане очевидним, що він покаявся, його заохочуватимуть робити духовний поступ, брати участь у проповідницькому служінні й навіть виконувати завдання у Школі теократичного служіння та мати на службовому зібранні ті пункти, де він не виступатиме як вчитель. Проте це не означає, що він гідний служити на відповідальному становищі в зборі. На яких біблійних підставах ґрунтується таке рішення?

Перш за все, старійшина має бути «стриманим» (Тита 1:8). Безсумнівно, ніхто з нас не володіє собою досконало (Римлян 7:21—25). Але присвячений дорослий християнин, який чинить статеве насилля над дитиною, виявляє протиприродну слабкість плоті. Досвід показує, що такий дорослий може зґвалтувати й інших дітей. Звичайно, не кожен ґвалтівник чинить гріх повторно, але з багатьма це стається. А збір не може бачити людських сердець, щоб сказати, хто схильний знову ґвалтувати дітей, а хто ні (Єремії 17:9). Отже, у випадку з охрещеними християнами, які ґвалтували дітей, слід особливо пильно дотримуватися поради, котру Павло дав Тимофієві: «Не рукопокладай скоро нікого, і не приставай до чужих гріхів» (1 Тимофія 5:22). Ми маємо захищати своїх дітей, тому чоловік, котрого знають як колишнього ґвалтівника, не може займати відповідального становища у зборі. Він не може також бути піонером чи виконувати якесь інше спеціальне повночасне служіння. (Порівняйте принцип з Вихід 21:28, 29).

Дехто може запитати: «Чи ж не трапляється так, що деякі, хто чинить інші гріхи, позірно каються, а пізніше повертаються до своїх гріхів?» Дійсно, таке трапляється, проте слід взяти до уваги й інші фактори. Доросла людина, якщо хтось пропонує їй, наприклад, вчинити неморальність, у стані не піддатися цим пропозиціям. Дитину ж набагато легше обманути, спантеличити або залякати. Біблія каже, що діти не мають достатньо мудрості (Приповістей 22:15; 1 Коринтян 13:11). Ісус говорив про дітей як про приклад смиренної невинності (Матвія 18:4; Луки 18:16, 17). Дитяча невинність включає повну відсутність досвіду. Більшість дітей відкриті, вони хочуть подобатися і через це можуть стати легкою здобиччю для підступного дорослого, якого вони знають і якому довіряють. Тому збір несе перед Єговою відповідальність захищати своїх дітей.

Добре виховані діти вчаться слухатися і поважати батьків, старійшин та інших дорослих (Ефесян 6:1, 2; 1 Тимофія 5:1, 2; Євреїв 13:7). Це було б жахливим збоченням, якщо б хтось з цих поважаних дитиною людей надужив невинною дитячою довірою, щоб звабити або примусити малюка до статевих зносин. Ті, хто був таким чином зґвалтований, часто роками борються із завданою психічною травмою. Тому ґвалтівник дітей підлягає суворому покаранню від збору та на нього накладають обмеження. Турбуватися треба не про те, чи він придатний займати відповідальне становище, а про бездоганну чистоту збору (1 Коринтян 5:6; 2 Петра 3:14).

Якщо ґвалтівник дітей щиро кається, він зрозуміє мудрість цих біблійних принципів. Якщо він справді навчиться ненавидіти зло, то відчуватиме відразу до того, що зробив, і намагатиметься не повторити свого гріха (Приповістей 8:13; Римлян 12:9). Він, безсумнівно, дякуватиме Єгові за Його велику любов, через яку такий покаянний грішник, як він, все ще може поклонятися нашому святому Богу та надіятися бути серед «праведних», котрі повіки житимуть на землі (Приповістей 2:21).

[Примітка]

[Вставка на сторінці 28]

Хоч Єгова прощає покаянних грішників, наслідки їхніх учинків можуть бути неминучими.