Чи все це — божественні відкриття?
ЧИ МОЖЕ бути, що Божий дух, під натхненням якого писалася Свята Біблія, керував також написанням інших книг, які дехто вважає святими? (2 Тимофія 3:16). Це запитання було піднято італійським єзуїтським журналом «Чівільта каттоліка», який видається «під наглядом [Ватиканського] державного секретаріату» і тому вважається авторитетом серед католиків.
«За допомогою дії Святого Духа Бог розкидав насіння Слова навіть у деяких святих книгах неєврейських та нехристиянських традицій»,— говориться в цьому єзуїтському журналі. На думку єзуїтів, такі «святі» книги, як, наприклад, Авеста зороастризму чи Чотирикнижжя конфуціанства, були написані «не без деякого впливу Святого Духа і тому, в певній мірі, вони містять «божественне відкриття».
Проте у статті міститься уточнення. «Не все в таких святих книгах є словом Божим»,— повідомляється в ній і далі говориться, що ті, хто писав їх, можливо, «зазнали впливу політеїстичного середовища або філософського оточення», в якому жили й діяли. На думку ватиканського кореспондента італійської газети «Репуббліка» Марко Політі, ця позиція «уможливлює немислимі раніше стосунки між римсько-католицькою церквою та великими історичними релігіями», повертаючи до духу різних міжконфесійних молитовних зібрань, подібних до того, яке в 1986 році при енергійному сприянні Іоанна Павла II відбулося в Ассізі.
Єгова не є Богом безладу і замішання (1 Коринтян 14:33). Тому ми не маємо підстави робити висновок, що його святий дух, або діюча сила, надихнула би написання навіть частини якихось книг, котрі не є у повній гармонії з його Словом, Біблією. Замість заохочувати до екуменізму між різними «релігійними традиціями», християнський апостол Павло писав, що є ‘одна надія... один Господь, одна віра, одне хрищення’ (Ефесян 4:4, 5).
Та «одна надія» залежить від віри людини в Ісуса Христа. Біблія доречно повідомляє: «Нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали» (Дії 4:12). Жодна з інших «святих книг» не вказує на Ісуса як на головну особу в здійсненні Божих намірів. Тільки якщо ми приймаємо Біблію як Боже Слово, вона може навчити нас про дар спасіння, який з любов’ю дав Бог Єгова (Івана 17:3; 1 Солунян 2:13).