Як ви ставитесь до гріха?

«У ТОБІ немає гріха, тобі не відоме страждання, ти — джерело всемогутньої сили». Так сказав відомий індуський філософ Вівекананда, коли пояснював один уривок із священної книги індусів, «Бгаґавад-ґіти». Посилаючись на Веданту, він заявив: «Говорити, що ти слабкий, що ти грішний,— це найбільша помилка»a.

Однак чи людина справді безгрішна? Чи вона успадковує щось від своїх батьків? Коли так, то що саме? Ми «успадковуємо [тільки] фізичні риси»,— каже Нікілананда, індуський мислитель. Все решта залежить від наших «вчинків у попередньому житті». Згідно з Вівеканандою, «людина є творцем своєї долі». Індуїзм взагалі не навчає про вспадкований гріх.

Поняття про вспадкований гріх також відсутнє у зороастрійців, синтоїстів, конфуціанців і буддистів. Ставлення до гріха змінюється навіть в юдеохристиянських релігіях, які за традицією навчають про вспадкований гріх. Сьогодні дедалі більше людей не вважають себе грішниками.

«Сучасна свідомість не схвалює морального осуду, і особливо вона не схвалює самоосуду»,— говорить теолог Корнелій Плантінґа Молодший. За применшення серйозності гріха певною мірою відповідальні церкви загальновизнаного християнства. «Якщо ви хочете почути про гріх, то ліпше не йдіть за цим до церкви»,— каже священик університету Дьюка. А згідно з Плантінґою, деякі церкви говорять про гріх лише у зв’язку з соціальними проблемами.

Внаслідок цього суспільство вражають сьогодні численні лиха. Насилля, злочинність, війни, етнічна боротьба, зловживання наркотиками, нечесність, пригноблення та насилля над дітьми неймовірно поширені у наші дні. По суті, XX століття називають найкровопролитнішим століттям у людській історії. Ситуацію погіршують біль та страждання, які є наслідками хвороб, старості й смерті. Хто ж не прагне звільнитися від жахливих проблем, що існують сьогодні у світі?

А як ви ставитесь до гріха? Чи гріх успадковується? Чи ми колись будемо жити без болю та страждань? Ці питання розглядатимуться у наступній статті.

[Примітка]