Чи ваша мова коле чи лікує?

У ЦІ ВАЖКІ часи навряд чи когось здивує те, що тепер є багато людей із ‘розбитим серцем’ та «прибитих духом» (Псалом 34:19, Хом.). Тому, за словами апостола Павла, існує постійна потреба «утішати пригнічені душі» й «підтримувати слабих» (1 Солунян 5:14, НС). Але що ж робити, коли наш ближній ображає нас або чинить серйозне правопорушення? У такому разі ми, можливо, відчуваємо, що маємо усі підстави просто суворо виправити таку людину. Однак потрібно бути обережним. Порада, навіть якщо необхідна, може завдати шкоди, коли її дають із різкістю. У Приповістей 12:18 говориться: «Дехто говорить, мов коле мечем».

Отже, якщо ми постановили дати комусь виправну пораду або залагодити непорозуміння, необхідно пам’ятати другу частину Приповістей 12:18: «Язик же премудрих — то ліки». Завжди запитуйте себе: «Якого б ставлення я хотів, коли мені потрібне було б виправлення?» Більшість з нас ліпше реагує на підбадьорення, ніж на критику. Тому будьте щедрими на похвалу. У такому випадку той, хто вас образив, завжди відчуватиме спонуку поліпшитися і, найімовірніше, буде вдячним за будь-яку надану допомогу.

Наскільки ж важливо завжди пом’якшувати наші слова, виявляючи лагідність! Цілющі слова вселять слухачу почуття, які мав псалмоспівець, котрий написав: «Як праведний вразить мене,— то це милість, а докорить мені,— це олива на голову, її не відкине моя голова» (Псалом 141:5).