Чи ви можете відрізняти правильне від неправильного?

«Я особисто відповідальний за вбивство приблизно 25 чоловік... Кожної ночі й кожного дня ця картина стоїть у мене перед очима. Мені сняться кошмари... Хоч би куди я пішов, скрізь бачу обличчя, які нагадують вбитих мною людей. Я бачу все це так яскраво, ніби це сталося сьогодні, в цю хвилину... Ніколи не прощу собі того, що я зробив» (В. С.). «Я отримав наказ піти і знищити ворога... Я не сидів і не думав, чи це чоловіки, жінки, чи діти... У той час я думав, і також тепер думаю, що діяв згідно з розпорядженням і виконував даний мені наказ; я не вважаю себе неправим у цьому» (В. К.).

ШІСТНАДЦЯТОГО березня 1968 року двоє чоловіків, цитованих вище, брали участь у тому, що пізніше було назване ганебним воєнним злочином. Вони разом з іншими солдатами вступили в маленьке в’єтнамське село і вбили сотні цивільних осіб, у тому числі жінок, дітей та старих. Але зверніть увагу на протилежну реакцію тих двох солдатів. Перший явно мучиться через те, що зробив. Другий вважає свої дії оправданими. Як можуть двоє людей настільки по-різному оцінювати одну і ту саму ситуацію?

Щоб відповісти, слід взяти до уваги сумління, дану Богом здатність чесно дивитися на себе й судити свої дії та наміри. Сумління — це наше внутрішнє відчуття добра і зла.

Приймаючи рішення, деякі люди покладаються на приказку: «Нехай сумління буде твоїм дороговказом». На жаль, сумління не завжди є надійним. Багато людей допускали і навіть чинили жахливі звірства, а сумління зовсім не турбувало їх (Івана 16:2; Дії 8:1). Як одного разу сказав англійський письменник Семюель Батлер, сумління «швидко перестає говорити з тим, хто не хоче його слухати».

Чи ви можете покладатися на своє сумління? Відповідь до великої міри залежить від того, наскільки добре воно навчене, а про це піде мова у наступній статті.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 3]

Воєнні дії вгорі: U.S. Signal Corps photo