Ґілеад висилає місіонерів «аж до останнього краю землі»
УЖЕ більш, як півстоліття Біблійна школа Ґілеад Товариства Вартової башти висилає місіонерів. Випуск 107-го класу школи Ґілеад відбувся 11 вересня 1999 року. Він складався зі 48 студентів з 11 країн; студентів було призначено до 24 країн. Вони долучаться до тисяч інших місіонерів, котрі відіграють важливу роль у сповненні останніх слів Ісуса, які він промовив перед вознесенням на небо. Він передрік, що його учні «[його] свідками будуть... аж до останнього краю землі» (Дії 1:8).
Випускна програма почалась в Освітньому центрі Товариства Вартової башти в Патерсоні (штат Нью-Йорк) і проводилась у чудовій місцевості. Це була визначна подія. Випускники дуже раділи, бо серед гостей були їхні родичі, близькі друзі та гості. Всього було 4992 особи, разом з тими, хто слухав чи дивився програму через радіо- та відеозв’язок у комплексах у Брукліні та Уоллкіллі.
Вірно служіть Єгові й ближньому
«Хто за Єгову?» Такою була тема вступної промови, яку виголосив член Керівного органу і головуючий випускної програми Кері Барбер. Він пояснив, що це було спірне питання, перед яким стояли ізраїльтяни за днів Мойсея. Випускникам і присутнім було нагадано, що багато ізраїльтян втратили життя в пустелі, через те що вони не стояли вірно й віддано за Єгову. Ставши жертвами ідолопоклонства, вони «засіли... до їди та до пиття, і встали бавитися» (Вихід 32:1—29). Ісус попереджав християн про таку ж небезпеку: «Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерством та п’янством, і життєвими клопотами, і щоб день той на вас не прийшов несподівано» (Луки 21:34—36).
Наступний промовець, Джін Смале з письменницького відділу, запитав випускників: «Чи для інших ви будете джерелом заспокоєння?» Він пояснив, що грецьке слово парегорı́я стали використовувати в англійській мові як назву певного заспокійливого засобу. Але апостол Павло використав це промовисте грецьке слово в Колосян 4:11 для опису своїх співробітників. У «Перекладі нового світу» воно перекладене як «зміцнювальна допомога».
Випускники-місіонери можуть бути сучасним заспокійливим засобом в дуже практичний спосіб: коли смиренно даватимуть зміцнювальну допомогу братам і сестрам в місцях їхнього призначення і коли в стосунках зі співмісіонерами виявлятимуть дух співпраці та любові.
Далі виступив член Керівного органу Деніел Сидлік. Тема промови була: «Жити згідно з золотим правилом». Він пояснив, що високий принцип, викладений Ісусом в Матвія 7:12: «Усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви», охоплює те, щоб чинити добро іншим, а не лише утримуватись від чинення зла.
Для того аби успішно це виконувати, потрібні три речі: спостережливе око, співчутливе серце і помічна рука. На закінчення він сказав: «Якщо ми відчуваємо бажання допомогти, то повинні негайно це зробити. Нам треба робити для інших навіть більше, ніж хочемо, щоб вони нам робили». Цей принцип особливо стосується місіонерів, котрі їдуть в інші країни допомагати людям сповідувати правдиве християнство.
Викладачі роблять сердечні нагадування
Інструктор школи Ґілеад Карл Адамс заохотив випускників-місіонерів: «Зростайте». В яких галузях? По-перше, в знанні та здатності добре його застосовувати. У Ґілеаді студенти навчилися, як робити пошуки, щоб довідатись про тло біблійної розповіді чи про її зміст. Їх заохочували зважувати, як кожна така розповідь повинна впливати на їхнє життя. Вони були спонукані й далі цим займатись.
«По-друге, зростайте в любові. Коли любов плекати, вона росте. Коли занехаяти, вона може померти»,— сказав брат Адамс (Филип’ян 1:9). Тепер, вже як місіонерам, їм необхідно за різних обставин зростати в любові. І по-третє, треба «зростати в благодаті й пізнанні Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа» (2 Петра 3:18). «Це дивовижна благодать, яку Єгова виявив через свого Сина»,— сказав промовець. «Коли росте вдячність за цю незаслужену благодать, то росте наше задоволення від того, що ми чинимо Божу волю і виконуємо діло, яке він нам доручив».
Інший інструктор школи Ґілеад, Марк Нюмер, говорив на тему «Беріться за це з любов’ю — і вистоїте». Він напучував: «Навчіться з любов’ю братись за розв’язання проблем місіонерського життя, і ви зможете вистояти. Єгова напучує лише тих, кого любить. Навіть коли ви відчуваєте, що якась порада суперечить здоровому глузду, є недоладною або неправильною, то любов до Єгови і ваші взаємини з ним допоможуть вам вистояти».
Брат Нюмер вказав на те, що місіонерське служіння включає в себе багато обов’язків. «Але обов’язки без любові призведуть до невдоволення. Без любові ваші домашні обов’язки — приготування їжі, роблення покупок, чищення фруктів, кип’ятіння води — можуть стати нудними. Мусите зупинитись і запитати себе: «Чому я це роблю?» Коли скажете: «Мої зусилля сприяють здоров’ю та щастю співмісіонерів», тоді не важко буде виконувати свої обов’язки». Підсумовуючи, він напучував: «Коли треба приймати картання, виконувати місіонерські доручення або розв’язувати непорозуміння, беріться за все з любов’ю, і ви зможете вистояти у своєму призначенні. «Ніколи любов не перестає» (1 Коринтян 13:8).
Інструктор школи Ґілеад Уоллес Ліверенс провів пункт програми, в якому було відтворено декілька цікавих випадків зі служіння, котрі мали студенти під час праці з місцевими зборами. Знання, здобуті в час місіонерського навчання, вони застосовували не тільки в праці від дому до дому, але і в проповідуванні людям на стоянках вантажівок, у пральнях самообслуговування, на залізничних станціях та в інших місцях.
Запевнення дають досвідчені місіонери
Коли нові місіонери прибувають до інших країн, чи потрібно їм надмірно тривожитись? Чи справляться вони з труднощами закордонного призначення? Яку допомогу надають філіали, щоб новоприбулі місіонери діяли успішно? Щоб відповісти на ці та інші запитання, Стівен Летт з відділу служіння і Дейвід Сплейн з письменницького відділу взяли інтерв’ю в братів, котрі на той час навчалися в Освітньому центрі Товариства Вартової башти на Школі для членів Комітетів філіалів. Ці брати служать у Комітетах філіалів в Іспанії, Гонконгу, Ліберії, Беніні, на Мадагаскарі, в Бразилії та Японії.
Ці досвідчені служителі Єгови, чимало з яких десятиліттями були місіонерами, додали впевненості випускникам, а також їхнім присутнім батькам та родичам. На основі власного досвіду і досвіду інших місіонерів вони показали, що з проблемами й турботами можна успішно справлятися. Часом виникають великі проблеми, «але їх можна розв’язати, і нам допомагає Товариство», пояснив Раімо Куокканен, місіонер з Мадагаскару. «Ми не вибираємо призначення, а отримуємо його»,— сказав Оестен Густавссон, який сьогодні служить в Бразилії. «Тому ми вирішили робити все можливе, щоб залишатись у ньому». Джеймс Лінтон, який служить в Японії, сказав, що допомогою для нього «були брати, котрі вже якийсь час виконували своє місіонерське призначення». Місіонерське служіння — це радісний і приємний вид служіння Єгові й піклування про його овечок.
Як уникати лиха, що вбиває духовність
Теодор Ярач, член Керівного органу, який сам був випускником сьомого класу Ґілеаду 1946 року, виголосив кінцеву промову на тему «Нелегке завдання — залишатись духовно живим». На початку він згадав, що в різних частинах світу чиняться жахливі звірства, а тоді зауважив, що людство зазнає́ гіршого лиха.
Цитуючи Псалом 91, брат Ярач пояснив, що таке «моровиця» і «зараза», які спричиняють духовну хворобу й смерть мільйонів людей довкола нас. Щоб ослабити і вбити духовно, Диявол та його зла система використовують пропаганду, яка ґрунтується на інтелектуалізмі й матеріалізмі і яку можна прирівняти до моровиці. Але Єгова запевняє нас, що це лихо не торкнеться тих, «хто живе під покровом Всевишнього» (Псалом 91:1—7).
Брат Ярач сказав: «Це не легке завдання — залишатися здоровими у вірі, перебувати в безпечному місці. Ми не можемо вподібнюватись до глузіїв, «що духа [«духовності», НС] не мають». Це проблема нашого часу. З нею стикається кожен член нашої організації. Також ви у своєму місіонерському призначенні можете зустрітися з такою проблемою» (Юди 18, 19). Але випускникам-місіонерам було наголошено, що вони у своїх призначеннях можуть успішно підтримувати духовність. Промовець заохотив розглянути, наприклад, те, як наші брати в Росії, Азії та африканських країнах залишаються стійкими, незважаючи на заборону, сильний опір, висміювання, атеїстичну пропаганду та фальшиві обвинувачення. І в багатьох випадках додаються ще й фізичні клопоти, спричинені етнічними конфліктами і нестачею необхідних для життя речей.
Коли занепадає духовність, «необхідно зосередитись на причині проблеми, а тоді працювати над нею, застосовуючи поради з Божого Слова». Промовець навів біблійні приклади. Ісуса Навина заохочувалось щодня впівголоса читати книгу Закону (Ісуса Навина 1:8, НС). Коли за днів Йосії було знайдено книгу Закону, Єгова поблагословив вірне застосування її вказівок (2 Царів 23:2, 3). Тимофій від дитинства знав святе Писання (2 Тимофія 3:14, 15). Верійці були не лише добрими слухачами, їх названо «шляхетніші», бо вони досліджували Писання день у день (Дії 17:10, 11). А найбільшим прикладом того, хто знав і застосовував Боже Слово, є Ісус Христос (Матвія 4:1—11).
На закінчення брат Ярач сердечно порадив новим місіонерам: «Тепер ви готові виконувати своє місіонерське призначення. І ви роз’їдетесь буквально в усіх напрямках — в найрізноманітніші частини землі. Якщо під час випробувань ми залишаємося духовно живими, то не дозволяємо, аби щось відвернуло нас од виконання того, що постановили робити. Ви будете з запалом проповідувати, надихати інших, аби вони наслідували вашу віру, і ми молитимемося разом з вами, щоб тим, кого ви навчатимете, Єгова допомагав бути діяльними, як він допомагає і нам. Таким чином ще багато хто уникне духовного лиха, яке нині лютує по цілому світі. Щораз більше людей долучатиметься до нас, аби чинити волю Єгови. І нехай Єгова благословляє ваші зусилля на цій ниві».
Потім головуючий прочитав вітання з різних країн світу, і настав час видати випускникам дипломи. Тоді було прочитано сердечного листа з подяками, якого написали студенти. Як же вдячні вони були Єгові та його організації за особливе навчання, яке отримали, і за свої призначення — виконувати місіонерське служіння «аж до останнього краю землі»! (Дії 1:8).
[Рамка на сторінці 29]
Статистичні дані про клас
Кількість представлених країн: 11
Кількість країн призначення: 24
Кількість студентів: 48
Кількість подружніх пар: 24
Середній вік: 34
Середня кількість років у правді: 17
Середня кількість років у повночасному служінні: 12
[Ілюстрація на сторінці 26]
107-й клас Біблійної школи Ґілеад Товариства Вартової башти
У цьому списку ряди пронумеровано, починаючи з переднього, а імена перераховано зліва направо в кожному ряді.
1) К. Пералта; Б. Голленбек; Р. Шау; Н. Гассан; Д. Мартін; А. Гучінсон. 2) Л. Едвардс; Т. Везер; К. Серуті; Г. Ентцмінгер; Л. Д’Алойз; Л. Баліері. 3) П. Найт; А. Крауз; Д. Касуске; М. Роуз; К. Фрідл; Р. Ніето. 4) Е. Роуз; Т. Бакус; С. Таллі; Д. Гембер; А. Бернгардт; М. Пералта. 5) А. Д’Алойз; Д. Гембер; Г. Дунн; Ґ. Ґатлінг; Дж. Шау; М. Серуті. 6) С. Баліері; Й. Крауз; Т. Голленбек; М. Мартін; Й. Бернгардт; М. Гучінсон. 7) А. Бакус; О. Дунн; Т. Ґатлінг; Р. Везер; П. Найт; О. Гассан. 8) С. Ніето; М. Таллі; Д. Фрідл; А. Касуске; Дж. Едвардс; М. Ентцмінгер.