Запитання

◼ Хто може молитися на зібраннях збору.

Молитви на зібраннях є невід’ємною частиною нашого поклоніння. Представляти інших перед Єговою — цінний привілей і серйозна відповідальність. З огляду на важливість молитви старійшинам потрібно добре зважити, котрі брати придатні молитися на зібраннях. Охрещені брати, які представляють збір, повинні бути зрілими християнськими служителями, що дають добрий приклад і мають повагу збору. Їхні благоговійні, шанобливі молитви повинні виявляти добрі взаємини з Богом Єговою. У «Вартовій башті» за 15 січня 1999 року в статті «Підійміть вірні й віддані руки в молитві» на сторінках 15—17, абз. 1—6, і за 1 лютого 1988 року в статті «Молячись перед іншими з покірливого серця» викладаються важливі принципи, особливо корисні для тих, хто публічно молиться від імені збору.

Старійшини не доручають молитися братові, якщо він відомий своєю сумнівною чи легковажною поведінкою. Не слід вибирати брата, схильного висловлювати невдоволення або використовувати публічні молитви для оголошення своїх розбіжностей в поглядах (1 Тим. 2:8). Хоча брат у підлітковому віці може бути охрещеним, старійшини мають визначити, чи він достатньо зрілий духовно, щоб молитися від імені збору (Дії 16:1, 2).

Деколи на зустрічі для проповідницького служіння може не бути кваліфікованого брата, який міг би представляти групу, і буде необхідно, щоб помолилася охрещена сестра. Їй треба було б мати відповідне покриття голови. Якщо старійшини наперед знають, що на якійсь зустрічі для проповідницького служіння не буде кваліфікованого брата, то вони повинні призначити кваліфіковану сестру, щоб вона брала провід.

Зазвичай головуючий публічного зібрання говорить початкову молитву. Однак на інших зібрання збору, коли є більше кваліфікованих братів, помолитися на початку чи в кінці зібрання може хтось інший, не лише брат, який відкриває зібрання чи проводить його заключну частину. Так чи інакше брата, який має молитися на зібранні збору, слід поінформувати наперед, щоб він міг обдумати, що скаже. Тоді він зможе сказати зв’язну і щиру молитву, яка буде доречною для цього зібрання.

Такі молитви не мусять бути довгими. Коли брат молиться публічно, його, як правило, буде легше зрозуміти, якщо він встане, говоритиме достатньо голосно й виразно. Це дозволить усім зібраним почути молитву і в кінці від усього серця сказати: «Амінь!» (1 Хр. 16:36; 1 Кор. 14:16).