Витяг з джерел для посібника «Християнське життя і служіння»
6—12 ТРАВНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 2 КОРИНФЯН 4—6
«Ми не падаємо духом»
w04 15.8 25, абз. 16, 17
Стомлені, але не ослаблені
16 Звичайно, дуже важливо піклуватися про своє духовне здоров’я. Якщо ми маємо близькі взаємини з Богом Єговою, то, хоча й можемо втомлюватися фізично, ми ніколи не втомимось поклонятися йому. Єгова «змученому дає силу, а безсилому — міць» (Ісаї 40:28, 29). Апостол Павло, який особисто переконався у правдивості цих слів, написав: «Ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день у день відновляється внутрішній» (2 Коринтян 4:16).
17 Зверніть увагу на вислів «день у день». Він вказує на те, що нам необхідно щодня користуватись дарами Єгови. Місіонерка, яка 43 роки вірно служила у своєму призначенні, зносила періоди фізичної втоми і знеохочення. Але вона не ослабла. Вона каже: «Я розвинула звичку рано вставати, щоб, перш ніж візьмуся за роботу, могла помолитися до Єгови і почитати його Слово. Ця звичка допомогла мені витримати дотепер». Ми можемо розраховувати на підтримку Єгови, якщо регулярно, «день у день», молимось до нього і роздумуємо про його величні риси та його обіцянки.
it «Витривалість»
Важливо також ніколи не забувати про надію, яку мають християни, тобто надію на вічне досконале життя. Ніщо, навіть смерть від рук переслідувачів, не перекреслить цієї надії (Рм 5:4, 5; 1Фс 1:3; Об 2:10). У порівнянні з чудовим життям, на яке ми надіємося, теперішні страждання зовсім незначні (Рм 8:18—25). З погляду вічності, будь-які, навіть дуже сильні страждання виглядатимуть «короткочасними й легкими» (2Кр 4:16—18). Якщо людина пам’ятає про те, що всі випробування тимчасові, і міцно тримається надії на вічне життя, то не піддасться відчаю і не відвернеться від Бога Єгови.
Розшукуймо духовні перлини
w12 1.2 28, 29
«Приносьте Єгові радість»
Ці біблійні слова з 2 Коринфян 4:7 розглянув член Керівного органу, Дейвід Сплейн. Що це за скарб? Знання? Мудрість? Ні! «Скарб, про який говорив Павло,— це служіння, яке несе людям правду»,— пояснив брат Сплейн (2 Коринфян 4:1, 2, 5). Промовець нагадав випускникам, що п’ять місяців їхнього навчання були підготовкою до особливого доручення у служінні. Це доручення потрібно високо цінувати.
Брат Сплейн пояснив, що «глиняні посудини» — це наші тіла. Він сказав, чим відрізняються посудини, зроблені з глини, від посудин із золота. Золоті посудини використовуються нечасто, а глиняні призначені для повсякденного вжитку. Якщо покласти скарб у золоту посудину, для нас цінними будуть і посудина, і скарб, що в ній. «Дорогі випускники, не старайтесь привертати увагу до себе,— сказав брат Сплейн.— Тепер ви є місіонерами, тому скеровуйте людей до Єгови. Ви — скромні глиняні посудини».
w09 15.11 21, абз. 7
Зростаймо в братерській любові
7 А що сказати про нас? Як нам «широко відкрити свої серця» у вияві братерської любові? Особи одного віку або походження зазвичай люблять одні одних. Люди, яким подобається однаковий відпочинок, нерідко проводять багато часу разом. Проте якщо певні інтереси об’єднують нас з одними християнами, а віддаляють від інших, то нам слід «широко відкрити свої серця». Було б мудро запитати себе: «Чи я рідко проповідую або проводжу час з братами і сестрами, які не є моїми друзями? Чи в Залі Царства я мало спілкуюся з новими учнями, вважаючи, що вони мають заслужити мою увагу? Чи я вітаюся з літніми і молодими членами збору?»
13—19 ТРАВНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 2 КОРИНФЯН 7—10
Допомога одновірцям — частина нашого служіння
w98 1.11 25, абз. 1
«Бог любить того, хто з радістю дає!»
Спершу Павло розповів християнам про македонян, які зразково відгукнулися на заклик допомогти. «Серед великого випробовування в скорботах,— писав Павло,— вони мають достаток радості; і їхня глибока убогість збагатилася багатством їхньої щедрості». Македонян не треба було підганяти. Навпаки, Павло сказав, що «вони наполегливо просили нас прийняти дар». Щедрість, яку македоняни виявили з радістю, ще більше вражає, якщо врахувати, що вони самі були в ‘глибокому убозтві’ (2 Коринтян 8:2—4, Дерк.).
kr 209, абз. 1
Допомога одновірцям — частина нашого служіння
ПРИБЛИЗНО 46 року н. е. Юдею вдаряє лихо — страшний голод. Тамтешні послідовники Христа не мають грошей, щоб купити їжу, якої бракує і яка дуже зросла в ціні. Над ними нависла загроза голодної смерті. Проте скоро вони побачать, як Єгова в особливий спосіб подбає про них — він зробить те, чого раніше Ісусові учні ніколи не відчували на собі. Про що йдеться?
kr 209, 210, абз. 4—6
Допомога одновірцям — частина нашого служіння
4 У Другому листі до коринфян Павло пояснив, що християни виконують два види служіння. Хоча він писав помазаним християнам, ті слова стосуються також «інших овець» (Ів. 10:16). Перший вид — це «служіння, пов’язане з примиренням», тобто наша праця проповідування і навчання (2 Кор. 5:18—20; 1 Тим. 2:3—6). Інший вид пов’язаний зі служінням, яке ми виконуємо заради одновірців. Павло каже, що християни мають «послужити святим [тобто одновірцям], надавши їм допомогу» (2 Кор. 8:4). У цих двох уривках вжито слово «служіння», яке є формою грецького слова діаконı́а. Про що це нам говорить?
5 Вживши одне грецьке слово для опису обох видів служіння, апостол Павло поєднав надання допомоги постраждалим з іншими видами служіння, яке виконує християнський збір. Раніше Павло сказав: «Є... різні види служіння, але Господь той самий, різні види діяльності... Але все це виконує той же дух» (1 Кор. 12:4—6, 11). Так апостол пов’язав різні види служіння збору зі «священним служінням» (Рим. 12:1, примітка; Рим. 12:6—8). Ось чому він вважав, що частину свого часу треба виділяти на те, аби «послужити святим» (Рим. 15:25, 26).
6 Павло допоміг коринфянам зрозуміти, чому допомога іншим була частиною їхнього служіння і поклоніння Єгові. Він пояснив, що християни надають допомогу, бо «підкоряються добрій новині про Христа» (2 Кор. 9:13). Отже, християни допомагають своїм одновірцям тому, що прагнуть на ділі застосовувати Христові вчення. Добрі діла заради братів, за словами Павла, насправді є виявом «неперевершеної незаслуженої доброти» Бога (2 Кор. 9:14; 1 Пет. 4:10). Щодо служіння нашим братам, які потребують допомоги, в тому числі під час лиха, «Вартова башта» за 1 грудня 1975 року писала: «Ніколи не сумніваймось, що Єгова Бог і його син Ісус Христос вважають дуже важливим цей вид служіння». Дійсно, надання допомоги іншим — невід’ємна частина нашого священного служіння (Рим. 12:1, 7; 2 Кор. 8:7; Євр. 13:16).
kr 196, абз. 10
Як фінансується діяльність Царства
10 Перша причина: ми робимо добровільні пожертви, бо любимо Єгову і хочемо робити «те, що приємне в його очах» (1 Ів. 3:22). Єгова задоволений служителями, які дають вільно та від усього серця. Розгляньмо, що́ сказав Павло про те, як християни роблять пожертви. (Прочитайте 2 Коринфян 9:7). Правдивий християнин жертвує не з примусу чи під тиском. Навпаки, він дає тому, що так «постановив у серці». Тобто він спершу бачить потребу і те, як її задовольнити, а тоді робить пожертву. Такого дарівника Єгова любить, «оскільки Бог любить того, хто дає з радістю». В іншому перекладі цю фразу передано так: «Бог любить людей, які люблять давати» («Сучасна англійська Біблія»).
Розшукуймо духовні перлини
w16.01 12, абз. 2
Нехай вас спонукує Божий «невимовний дар»
2 Павло знав, що досконала жертва Христа стала гарантією сповнення всіх дивовижних обіцянок Бога. (Прочитайте 2 Коринфян 1:20). Тож «невимовний дар» охоплює всю великодушність і віддану любов, які Єгова виявляє до нас через Ісуса. Цей дар настільки особливий, що його неможливо повністю передати людськими поняттями. Як цей величний дар повинен впливати на нас? До яких конкретних дій він має нас спонукувати напередодні Спомину Христової смерті, який відбудеться в середу 23 березня 2016 року?
g99 8.7 20, 21
Чи бути гордим неправильно?
У Християнських грецьких Писаннях дієслово кауха́омаі, перекладене словами «пишатися», «радіти», «хвалитися», вживається як у негативному, так і в позитивному значенні. Наприклад, Павло говорить, що ми можемо ‘хвалитись [«радіти», СМ] надією слави Божої’. Він також радить: «А «хто хвалиться, нехай хвалиться в Господі» (Римлян 5:2; 2 Коринтян 10:17). Це означає пишатися Єговою як нашим Богом, тобто радіти, що він має хорошу репутацію та добре ім’я.
20—26 ТРАВНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 2 КОРИНФЯН 11—13
Павло мав колючку в тілі
w08 15.6 3, 4
Сильні попри слабкості
Інший вірний служитель просив Єгову забрати з його тіла образну колючку, докучливу проблему. Мова йде про апостола Павла. Він тричі благав Бога звільнити його від цього випробування. Хоч би чим була та колючка, вона, мабуть, позбавляла Павла радості в служінні Богу. Павло сказав, що колючка немовби постійно б’є його. Єгова відповів: «Достатньо тобі тієї незаслуженої доброти, яку я вже виявляю, бо саме тоді, коли ти слабкий, ти отримуєш усю повноту моєї сили». Бог не забрав у Павла колючку з тіла, апостол мусив боротися з нею. А втім, він говорив: «Коли я слабкий, тоді я сильний» (2 Кор. 12:7—10). Що Павло мав на увазі?
w06 15.12 24, абз. 17, 18
Єгова дає «святий дух тим, хто просить у нього»
17 У відповідь на молитви Павла Бог промовив до нього: «Достатньо тобі тієї незаслуженої доброти, яку я вже виявляю, бо саме тоді, коли ти слабкий, ти отримуєш усю повноту моєї сили». Павло говорив: «Тож я з набагато більшим задоволенням хвалитимусь своїми слабкостями, бо тоді я і далі залишатимусь під покровом Христової сили» (2 Коринфян 12:9; Псалом 147:5). Отже, Павло відчув, як завдяки силі Христа він опинився під Божим могутнім захистом, подібним до покрову. Сьогодні Єгова так само відповідає на молитви своїх служителів. Він надає їм схожий до покрову захист.
18 Звичайно, покров не спиняє дощу чи вітру, але він певною мірою захищає від них. Так і покров «Христової сили» не усуває наших випробувань або труднощів. А втім, він духовно захищає нас від згубного впливу цього світу і від нападів його правителя, Сатани (Об’явлення 7:9, 15, 16). Тому, навіть якщо ви стикаєтесь з якимсь випробуванням і воно не припиняється, можете бути певні, що Єгова знає про вашу боротьбу і відповість на ваш «голос благання» (Ісаї 30:19; 2 Коринфян 1:3, 4). Павло написав: «Бог вірний, і він не дозволить, щоб вас спокушали більше, ніж можете витримати, а під час спокуси покаже й вихід, щоб ви змогли її знести» (1 Коринфян 10:13; Филип’ян 4:6, 7).
w18.01 9, абз. 8, 9
«Він змученому дає силу»
8 Прочитайте Ісаї 40:30. Хоч би якими досвідченими ми були, нам не всього вдається досягти власними силами. Це повинен розуміти кожен з нас. Апостол Павло був здібним, однак він міг робити не все, чого хотів. Він розповів про свої переживання Богові і у відповідь почув: «Тоді, коли ти слабкий, ти отримуєш мою силу повною мірою». Зрозумівши суть цих слів, Павло сказав: «Коли я слабкий, тоді я сильний» (2 Кор. 12:7—10). Що він мав на увазі?
9 Павло усвідомлював, що його можливості обмежені. Він потребував допомоги від когось значно сильнішого. Через свій святий дух Бог наділив Павла силою, якої йому не вистачало. Більш того, завдяки Божому духу Павло сповнився силою, щоб виконувати завдання, яких він ніколи не виконав би власними силами. Те саме можна сказати і про нас. Якщо Єгова зміцнить нас, ми будемо сильними!
Розшукуймо духовні перлини
w18.12 8, абз. 10—12
Запитання читачів
«Третє небо», згадане в 2 Коринфян 12:2,— це, ймовірно, Месіанське Царство, в якому править Ісус Христос і 144 000, тобто «нові небеса» (2 Пет. 3:13).
Воно назване «третім небом», тому що Царство є піднесеною, величною формою правління.
«Рай», в який Павла «було забрано» у видінні, очевидно, стосується 1) буквального Раю, який буде на землі, 2) духовного раю, який тоді існуватиме і перевершить той духовний рай, який існує сьогодні, і 3) небесного «Божого раю», що існуватимуть одночасно в новому світі.
it «Поцілунок»
«Святий поцілунок». Ранні християни «з любов’ю віта[ли] одне одного поцілунком» (1Пт 5:14), або «святим поцілунком» (Рм 16:16; 1Кр 16:20; 2Кр 13:12; 1Фс 5:26); імовірно, так робили особи однієї статі. Можливо, ранні християни перейняли цю форму привітання від стародавніх євреїв, які вітали одне одного поцілунком. Хоча в Біблії немає додаткових подробиць про «святий поцілунок», або поцілунок «з любов’ю», він, очевидно, свідчив про чисту любов і єдність, які панували в християнському зборі (Ів 13:34, 35).
27 ТРАВНЯ — 2 ЧЕРВНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | ГАЛАТІВ 1—3
«Я відверто виступив проти нього»
w17.04 27, абз. 16
Чи ти маєш такий же погляд на справедливість, як в Єгови?
16 Прочитайте Галатів 2:11—14. Петро попався в пастку страху перед людиною (Присл. 29:25). Незважаючи на те, що Петро чітко знав погляд Єгови на цю справу, він боявся, що́ подумають обрізані євреї, які належали до збору в Єрусалимі. Апостол Павло, який теж був на зустрічі в Єрусалимі 49 року н. е., виступив проти Петра в Антіохії і викрив його лицемірство (Дії 15:12; Гал. 2:13). Як християни з інших народів реагували на цю несправедливість з боку Петра? Чи вони дозволили, щоб це стало для них каменем спотикання? Чи Петро втратив через свою помилку цінні обов’язки?
w13 15.3 5, абз. 12
Для тих, хто любить Єгову, немає каменя спотикання
12 Петро залишався відданим Ісусу та Єгові попри те, що через страх перед людиною допускався помилок. Приміром, він зрікся свого Господа — і то не раз, а тричі (Луки 22:54—62). Згодом Петро повівся не по-християнськи: він вважав обрізаних євреїв кращими за християн з інших народів. Однак апостол Павло розумів, що збір не був місцем для поділення. Тому він дав Петрові пряму і чітку пораду, перш ніж інші брати перейняли його неправильний погляд (Гал. 2:11—14). Чи ця порада зачепила гордість Петра і він припинив біг за життя? Ні. Він взяв пораду до серця, застосував її і продовжив біг.
it-2 587, абз. 4
Павло
Згодом Петро сам відвідав сирійську Антіохію і там спілкувався з християнами, які колись були язичниками. Та коли з Єрусалима прийшли деякі юдеї, він, очевидно піддавшись страху перед людьми, почав сторонитися християн з інших народів, діючи всупереч керівництву духу, згідно з яким походження людини більше не мало значення для Бога. Навіть Варнава піддався неправильному мисленню. Помітивши це, Павло мужньо докорив Петрові перед усіма, оскільки така поведінка могла перешкодити поширенню християнства (Гл 2:11—14).
Розшукуймо духовні перлини
w14 15.9 16, абз. 20, 21
Віддано служіть Богові попри численні страждання
20 А що сказати про приховані напади? Приміром, як нам боротися зі знеохоченням? Один з найліпших способів полягає в тому, щоб роздумувати над викупом. Саме це робив апостол Павло. Інколи він почувався нещасним. Але він знав, що Христос помер не за досконалих людей, а за грішників. І Павло був одним з них. Тож він написав: «Я живу завдяки вірі в Божого Сина, який полюбив мене й віддав за мене самого себе» (Гал. 2:20). Авжеж, Павло цінував викупну жертву. Він визнавав, що викуп заплачений і за нього особисто.
21 Якщо ти теж вважаєш викуп даром, який Єгова дав особисто тобі, то отримаєш великий пожиток. Це не означає, що знеохочення відразу зникне. Можливо, дехто з нас буде боротися з ним аж до нового світу. Але не забуваймо: нагороду отримають ті, хто не здається. Ми наближаємося до славетного дня, коли Боже Царство встановить мир і поверне всіх вірних людей до досконалості. Постановімо ввійти в Боже Царство, навіть якщо нам доведеться багато настраждатися.
it «Галатів, Лист до»
Павлові слова: «О нерозумні галати!» — не вказують на те, що він мав на увазі лише етнічну групу людей з півночі Галатії, які мали галльське походження (Гл 3:1). Павло хотів докорити деяким членам галатських зборів, бо вони піддалися впливу прихильників юдаїзму, що були серед них,— впливу юдеїв, які намагалися встановити власну праведність на основі Мойсеєвого закону, а не стати «праведними завдяки вірі», яку уможливила нова угода (Гл 2:15—3:14; 4:9, 10). «Збори Галатії» (Гл 1:2), до яких писав Павло, складалися з юдеїв і неюдеїв. Серед останніх були як обрізані прозеліти, так і необрізані люди з інших народів, дехто з яких, без сумніву, мав кельтське походження (Дії 13:14, 43; 16:1; Гл 5:2). Павло звернувся до них усіх як до галатів, оскільки вони жили в місцевості за назвою Галатія. Зміст Павлового листа показує, що він писав до тих, з ким був добре знайомий,— мешканців південної частини цієї римської провінції, а не до незнайомців з північної частини, в якій він, очевидно, ніколи не був.