Хто є головою?

«Це братство лишиться без проводу»

13 липня 1957 року Колон написав у держсекретаріат: «Стара відома приказка каже: “Аби вбити змію, цілься у голову”. Тож для того, щоб позбутися цієї секти, треба придумати, як витурити з країни їхніх місіонерів. Тоді це братство лишиться без проводу, і їхні ідеї зійдуть нанівець».

Незабаром секретар держбезпеки Артуро Еспайят розпорядився, щоб десять місіонерів, які ще залишились, покинули країну. 21 липня 1957 року Рой Брант звернувся до Трухільйо з письмовим проханням про зустріч, аби пояснити нашу ситуацію. Зокрема у його листі зазначалося: «Ненависницька кампанія, яку розгорнули деякі громадяни цієї країни проти імені Бога Єгови, подібна до кампанії, яку провадили проти Ісусових апостолів введені в оману люди». Також Рой Брант, заохотивши президента прочитати книгу Дії апостолів, розділи 2—6, написав: «Розсудлива і чітка порада судді Гамаліїла така ж актуальна сьогодні, як і тоді». Потім Брант великими літерами процитував Дії 5:38, 39: «НЕ ЧІПАЙТЕ ЦИХ ЧОЛОВІКІВ... ЯКЩО ЦЯ СПРАВА ВІД БОГА, ТО ВИ НЕ ЗМОЖЕТЕ ЇЇ РОЗЛАДНАТИ. ІНАКШЕ МОЖЕ ВИЯВИТИСЬ, ЩО ВИ БОРЕТЕСЬ ІЗ САМИМ БОГОМ». Однак Трухільйо не почув цих аргументів, і 3 серпня 1957 року місіонерів вивезли в аеропорт та депортували.

Ісус — голова збору

Що буде з місцевими братами і сестрами, коли місіонери виїдуть з країни? Чи вони, як і передрікав Колон, залишаться без проводу? Звісно, що ні, адже Ісус є «головою тіла, тобто збору» (Кол. 1:18). Тому народ Єгови в Домініканській Республіці не залишився без проводу, про нього і далі піклувався Єгова та його організація.

Після депортації місіонерів наглядачем офіса був призначений 20-літній Дональд Новіллс, який охрестився лише чотири роки до того. Це призначення було для нього зовсім новим, хоча він вже кілька місяців служив районним наглядачем. Брат Новіллс жив у Гуалеї, небезпечному районі Сьюдад-Трухільйо. У своїй дерев’яній хатині з оцинкованим дахом та земляною підлогою він обладнав невеличкий офіс. Там Новіллс разом з Феліксом Марте готував копії «Вартової башти» для всієї країни.

Також йому допомагала сестра Мері Гласс, чоловік якої Енріке сидів тоді у в’язниці. Ось що вона розповідає: «Я закінчувала роботу о п’ятій вечора і відразу йшла допомагати брату Новіллсу. Після того як я підготувала трафарети з текстом “Вартової башти”, брат Дональд друкував копії на мімеографі. Потім інша сестра з Сантьяго, яку ми називали Ангелом, складала копії на дно 20-літрової каністри з-під олії, накривала їх шматком тканини й зверху накладала маніок, картоплю чи таро. Каністру сестра ховала у мішок і тоді громадським транспортом добиралася на північ країни, залишаючи по одній копії “Вартової башти” кожному збору. Сім’ї по черзі брали цю копію і спільно досліджували її».

Мері продовжує: «Ми мусили бути вкрай обережними, адже вулиці були переповнені урядовими агентами, які намагалися вивідати, де друкується “Вартова башта”. На щастя, їм це так і не вдалося, бо Єгова завжди захищав нас».