Місіонерська подорож «Носія світла»

До початку 1930-х років Свідки Єгови ще ніколи не проповідували в Індонезії, Малайзії та на території сучасної Папуа — Нової Гвінеї. Як же добра новина дістанеться цього кінця землі? Брати з австралійського філіалу (який тепер називається австралазійським) вирішили придбати оснащений мотором 16-метровий двощогловий вітрильник, або кеч. Вітрильник отримав назву «Носій світла», тому що його команда складалася з піонерівa, готових нести духовне світло в далекі краї (Матвія 5:14—16).

Нова Гвінея

У лютому 1935 року команда з семи братів вийшла з Сіднея і взяла курс на північ, в напрямку міста Порт-Морсбі, що на острові Нова Гвінея. Вітрильник рухався уздовж східного узбережжя. Під час плавання команда ловила рибу, заходила у різні порти, щоб усунути несправності, запастися паливом та продуктами. 10 квітня брати вирушили з Куктауна (штат Квінсленд) у відкрите море. Раніше вони переважно йшли під вітрилами, але тепер вирішили ввімкнути двигун, адже перед ними була небезпечна ділянка — Великий Бар’єрний риф. Однак двигун почав видавати дивні звуки, і його довелось заглушити. Можливо, варто повернутися? Чи все-таки іти до Нової Гвінеї під вітрилами? Капітан Ерік Юінс пригадував: «Ніхто не хотів спинятися на півдорозі». Тому «Носій світла» продовжив подорож, а 28 квітня без перешкод прибув у Порт-Морсбі.

Поки двигун ремонтували, вся команда вітрильника, крім Френка Дьюара, проповідувала у Порт-Морсбі. Френк, якого один з членів команди прозвав «залізним піонером», розповів: «Я набрав книжок і пішов углиб острова. Проповідуючи місцевим мешканцям, я пройшов кілометрів з 30 чи навіть більше». Повертався Френк іншою дорогою, і йому довелось переходити вбрід річку, в якій водилися крокодили. Але він був обережним і дістався міста цілим та здоровим. Старання піонерів принесли гарні плоди. Дехто з мешканців, які взяли літературу, пізніше стали Свідками Єгови.

Острів Ява

Після закінчення ремонту двигуна «Носій світла» вийшов з Порт-Морсбі у напрямку острова Ява у Голландській Ост-Індії (тепер Індонезія). Вітрильник зробив кілька зупинок, щоб поповнити запаси, і 15 липня зайшов у порт Батавії (тепер Джакарта).

Коли «Носій світла» прибув на Яву, один з членів команди, Чарлз Гарріс, вирішив залишитись проповідувати на островіb. Він розповів: «У ті часи ми проповідували так: роздавши літературу в одному місті, переходили в інше. Я носив з собою публікації англійською, арабською, індонезійською, китайською, та нідерландською. Люди охоче брали нашу літературу, і за рік я розповсюджував приблизно 17 000 примірників».

Наполеглива праця брата Чарлза не пройшла повз увагу нідерландської влади. Якось на острові Ява чиновник запитав одного Свідка, скільки всього Свідків Єгови проповідує у Східній Яві, де, власне, і служив Чарлз. «Тільки одна людина»,— відповів наш брат. «Думаєте, я в це повірю?— гаркнув чиновник.— Судячи з того, скільки в людей вашої літератури, вас там має бути ціле військо!»

Сингапур і Малайзія

«Носій світла» продовжив свою подорож і 7 серпня прибув до Сингапура. Під час кожної зупинки брати за допомогою встановленої на вітрильнику звукопідсилювальної апаратури програвали записи промов. Такий метод проповідування привертав чимало уваги. «У середу ввечері над морем лунав гучний голос,— повідомлялося в одній із газет Сингапура.— Це була особлива лекція, яку передавали з борту “Носія світла”. Відколи цей вітрильник прибув з Австралії, він транслює програми Товариства “Вартова башта”». Газета писала, що «у хорошу погоду програми виразно чути в радіусі 3—4 кілометрів» («Singapore Free Press»).

Під час стоянки «Носія світла» в порту Сингапура Френк Дьюар залишив команду, щоб розпочати служіння в новій території. Ось як він згадував цей момент: «Ми проповідували в Сингапурі і жили на судні. Коли “Носій світла” вже мав вирушати, Ерік Юінс просто ошелешив мене. Він сказав: “Ну, Френку, ти казав, що хочеш проповідувати в Сіамі. Тоді твоя зупинка тут. Висідай!” Я спромігся лише видушити з себе: “Таж я навіть не уявляю, де той Сіам!”». Ерік порадив Френку доїхати туди поїздом з Куала-Лумпура (на території теперішньої Малайзії). Френк так і зробив. Спочатку він дістався до Куала-Лумпура, а через кілька місяців приїхав у Сіам (тепер Таїланд)c.

«Носій світла» йшов уздовж західного узбережжя Малайзії. Він заходив у Джохор-Бару, Муар, Малакку, Келанг, Порт-Світтенгем (тепер Порт-Келанг) та Пінанг. Під час кожної зупинки команда за допомогою звукопідсилювальної апаратури програвала з вітрильника біблійні промови. «Навіть літаюча тарілка не ви́кликала б такого здивування!»— пригадувала Джін Дешомп, сестра, яка тоді служила в Індонезії. Після трансляції записів команда сходила на берег і роздавала всім охочим літературу.

Суматра

«Носій світла» вирушив з Пінанга і, перетнувши Малаккську протоку, зайшов у Медан на Суматрі (тепер входить у склад Індонезії). Ерік Юінс розповідав: «У Медані нам дуже сподобалося, багато хто з вдячністю слухав добру новину». У цій місцевості брати розповсюдили близько 3000 публікацій.

Далі вітрильник рухався на південь, і команда не упускала нагод проповідувати у великих портах на східному узбережжі Суматри. У листопаді 1936 року судно повернулося в Сингапур, де Ерік Юінс розпрощався з командою. Через кілька тижнів він одружився з Айрін Стрьойс, яка жила в Сингапурі. Вони продовжили своє піонерське служіння на Суматрі. Отже, «Носію світла» потрібен був новий капітан.

Калімантан

Новим капітаном став Норман Сініор, професійний штурман. Він прибув з Сіднея у січні 1937 року. З Сингапура брати вирушили спочатку до острова Калімантан (Борнео), а потім на Целебес (тепер Сулавесі), де вони багато проповідували і пройшли вглиб острова на 480 кілометрів.

Коли «Носій світла» прибув у Самаринду на Калімантані, капітан порту спочатку не дозволяв команді вітрильника проповідувати місцевим мешканцям. Але Норман пояснив йому мету нашої праці, і чоловік пішов назустріч та навіть взяв кілька публікацій.

Якось один пастор запросив Нормана виголосити проповідь у місцевій церкві. Норман вирішив, що краще буде програти на патефоні п’ять біблійних промов. Пастору промови так сподобалися, що він взяв кілька публікацій для своїх друзів. Проте далеко не всі священнослужителі були такими прихильними до Свідків Єгови. Активна діяльність піонерів настільки їх дратувала, що вони вимагали від чиновників заборонити «Носію світла» заходити в інші порти.

Повернення до Австралії

У грудні 1937 року через заборону, накладену під впливом духівництва, «Носій світла» був змушений повернутися в Австралію. Він зайшов у Сіднейську гавань у квітні 1938 року, саме напередодні конгресу Свідків Єгови. Місіонерська подорож «Носія світла» тривала понад три роки. Його продали на початку 1940-х років після заборони діяльності Свідків в Австралії. «Вітрильник, безперечно, виконав свою місію»,— сказав брат Юінс. Роки, проведені на борті «Носія світла», він назвав одними з найщасливіших у своєму житті.

Яскравий слід «Носія світла»

Команда «Носія світла» посіяла насіння Царства на величезній густозаселеній території. І незважаючи на протидію, їхня праця з часом принесла плоди (Луки 8:11, 15). У території, де брати тоді проповідували, тепер служить понад 40 000 вісників Царства. «Носій світла» цілком виправдав свою почесну назву, а його відважна команда залишила нам чудовий приклад.