Чому заздріти славетнім людям?

ЧИ ВИ колись хотіли стати славетним співаком або артистом, щоб люди товпилися навколо вас, щоб лише дістати ваш власноручний підпис? Таке бажання є звичайне, а головно між молодими людьми. Але чи така слава справді доповнює життя, роблячи його більш втішаючим?

Подумайте, що така відома особа мусить жертвувати лише, щоб дістати такої слави. Вона не є така вільна як ви, щоб могла ходити собі поміж людьми і ніхто не пізнавав її. На забавах такі особи мусять уважати, що вони говорять, бо їх будуть правильно або неправильно цитувати. Через її славу її дітям буде трудно нормально товаришувати з іншими дітьми. Також постійний страх існує, що хтось може викрасти їх шукаючи викупу.

Вони не можуть легко тримати свої домашні справи приватно. Недавно колишня особиста секретарка Джакелин Оназіс видала книжку, виявляючи публіці те, що відбувалося в приватному житті пані Оназіс, коли вона ще була дружиною Джана Ф. Кенеді. Без сумніву, що пані Оназіс не хотіла, щоб хтось виявляв перед публікою її приватні справи. Але оскільки славетні особи відчувають обов’язок наймати робітників, то тому вони не можуть тримати своє домашнє життя цілком приватним. Втрата такої приватности є високою ціною платити за славу. Чи ви хотіли б жити мов золота рибка в мисці, кожний рух якої спостерегають і критикують?

Крім цього, славетні особи не можуть бути певні, що ті, які визнають себе бути їхніми друзями дійсно є вірні. Такі особи можливо більше цікавляться лише, щоб їх бачили в товаристві з славетною особою. І на дружбу якоїсь іншої славетної особи також неможливо надіятись, тому, що така особа більше цікавиться своєю власною позицією серед публіки. Така особа може стати божевільно заздрісною, коли так званий друг дістає більше публічної слави від неї. Але правдивий друг є прив’язаний “ближче від брата”.— Прип. 18:24.

Справді, ми не можемо заздріти славним особам за їхню моральність. Між ними є дуже висока неморальність, спричиняючи домашні клопоти, розводи й хвороби. Неморальне життя не є щасливе. Про це Мирослав Золотов, близький друг багатьох славетних осіб, зауважив: “На протязі майже п’ятнадцяти років мені довіряли всі актори й акторки в Голівуді й на Бродвеї, які мали нагоди жити неморальним статевим життям і деякі з них використували все, що могли з таких нагод. . . . Але коли вони довіряють вам, то вони признаються, яке розстроєне й незадовольняюче таке життя є”.

Коли славетна людина вмирає, то про неї переважно скоро забувається. Хоч її ім’я можливо і є записане в історичних книжках, то однак люди перестають говорити про неї. Це є головно правда коли нові покоління заступають старших. Наприклад, скільки славних імен атлетів ви пам’ятаєте, які колись були дуже славні в стародавній Греції? Скільки з них ще сьогодні люди величають?

Чи ви чули колись про Філоніда? Він став славним тому, що за один день пробіг 105 миль, але публіка вже не величає його сьогодні. А що сказати про Алсібіяда? Він був славним тому, що на Олімпійських іграх керував сім колесниць в один час і виграв перший, другий й третій призи: Цілі міста прилучалися святкувати його перемогу; однак, загальна публіка нічого не знає про нього сьогодні.

Слава таких осіб була дуже коротка. Вона не стала вічною, так як деякі думали собі. Те саме є правда про славу сьогодні. Недавно добре знаний член співаків сказав: “Ось, ми вже навіки є встановлені в потоці часу”. Чи таке думання не є лише ілюзією, бажанням? Єдиний спосіб, яким хтось може бути “навіки встановлений в потоці часу” є дістати дар вічного життя, якого наш Творець обіцяє всім тим, хто буде виконувати Його волю.— Рим. 6:23.

Один сучасний атлет, боксер, який став дуже славний в околиці Південного Тихого океану зрозумів, що в житті є щось більшого від слави. Він знав, що значило бути славним. Люди простягали руки лише, щоб доторкнутися до нього як він проходив. У нього були трофеї, популярність і особиста слава.

Зрозумівши, що битися не було приємне Творцеві, він негайно покинув то. Коли запитали його, що люди будуть говорити, а головно тому, що день по тому як він зробив своє рішення, мало відбутися велике змагання, а його вибрали представити цей острів у спеціяльних іграх у Новій Каледонії, він дав коротку й ясну відповідь. Він відповів, що похвала від людей вже не була важна для нього. Він тепер шукав Божої похвали.— 2 Тим. 2:24.

Замість заздріти славетнім особам, яких слава швидко минає перед людьми, чи не було б краще й більш задовольняючим для вас самих шукати доброго ім’я з Богом ділами, які є в гармонії з Його написаним Словом?

Цей боксер, який віддав славу, щоб дістати добре ім’я з Богом, вибрав кращий шлях у житті. Тепер він зазнає задоволення помагати іншим, зазнає втіху бути між правдивими друзями і щастя із надії на вічну майбутність у людській досконалості під Божим новим порядком. Чи таке не є більш бажане від швидко минаючої слави славетної особи?