Я був поклонником індуської богині
Як було оповіджено “Пробудись!” кореспондентові в Гвіані
ЧИ МОЖЕТЕ уявити собі сцену? Ритмічне биття барабанів із козлинної шкіри очевидно примушувало всіх покидати свої недільні заняття. Молоді, як і старі товпилися по вулицях села. Вони хиталися за музикою дерев’яних духових інструментів, витягаючи шиї, щоб побачити індуську богиню Калі. Білий півень був забитий і священик випив його кров. А тоді Калі і півня внесли до храму, в супроводі звуків барабана з фігурами, прикрашені кольоровим одягом.
Після закінчення обряду в храмі, товпа прибрела до недалекої околиці де священик виконував свої закляття, коли я з двома іншими юнаками, стояли нерухомо. Ми очікували надхнення духа Калі. Тоді раптом цих двоє хлопців почали тремтіти і звиватися. Коли барабани досягнули крещендо (найголоснішого звуку), вони несамовито вилися тілом. Здавалося, що попали в транс. Я дуже настрашився і шукав сховку між товпою аж поки процесія не вернулася назад у храм. Того дня Калі привласнила собі лише двоє посередників. Я мав бути третій.
А як це сталося, що я був там? Після скасовання невільництва у Гвіані в 1838 р., власники цукрових плантацій вербували тубільців Індії, щоб вони працювали для них на якийсь згоджений час. Під таким розпорядком мої родичі, які родилися в штаті Мадраз на східному березі Індії, переїхали до тодішньої британської Гвіанії в часі клопотних 1914 до 1918 роках. Я родився у 1925 р.
Від самого народження я був під впливом віри і практик релігії в якій люди Мадразу брали участь. Поклоніння Калі, індуської богині знищення, було дуже популярне між людьми мого села, тому що вони приписували Калі силу сціляти всякі хвороби, включаючи й ті, які згідно лікарів були невиліковані. Селяни вірили, що Калі мала силу дарувати родючість неплідним жінкам, а також виганяти демонів із біснуватих.
Церемонія про яку я тільки що описав не була моїм першим досвідом із такими обрядами. Коли мені було три роки я мав участь у своїй першій Калі церемонії.
У нас був звичай голити хлопцям голови і проколювати мочки вуха. Те волосся тоді жертвували Калі. Отже бігаючи вулицями села Альбіон на Корантинському Березі, мої спів-східні індійці не дивувалися мною. Навіть власники європейських плантацій не звертали великої уваги, бо були призвичаєні до цього індійського звичая.
Мій батько став дуже славний, як майстер ідолів, і лише кілька років тому в селі ще стояв величезний Ідол Калі, який свідчив про його майстерність. Богиня, яку мій батько вирізбив, мала блискучу корону. В її правій руці були трьох-зубні вила, а в лівій вона держала короткий меч. Її ноги були перехрещені, як вона сиділа в споглядальній позі індусів.
Певно, що за свого дитинства я помагав батькові вирізьблювати ідоли, і моя здібність збільшалася з віком. Я був дуже занурений в поклонінні Калі.
Я знаходжу відповідь на моє питання
Я вірно виконував свої обов’язки в службі Калі бувши покірний своїм родичам, духові нашого дому та громади. Проте, коли я став молодим чоловіком я часто задумувався над тим, чи таке поклоніння було приємне в очах Всевишнього Бога. Часом я навіть питав свого батька про такі справи. Він завжди старався оправдувати свої релігійні вчинки кажучи, що його родичі мали ту саму релігію і що він не знав ніякого іншого поклоніння крім того, якого його предки мали в Індії.
Мій батько наполягав, що коли я хочу процвітати в житті, то я мушу поклонятися Калі й підтримувати цю релігію. Але, як я ставав старший, то ходив на служби Калі, лише за родинним звичаєм і традицією. Моє питання залишалося без відповіді: Чи таке поклоніння було добре в очах Всевишнього Бога? Чи я все своє життя буду поклонятися Калі? Звичайне запрошення помогло мені знайти відповіді.
У неділю пополудню 1946 р., християнський Свідок Єгови запросив мене прийти на їхнє зібрання в Залі Царства. Я зацікавився і вирішив піти та довідатися сам, що там відбувається в тій Залі Царства. Уявіть собі моє здивовання, коли увійшовши в будинок я не бачив ніяких ідолів у ньому.
Свідок, що дав мені запрошення на зібрання пізнав мене і зараз прийшов та привітав мене. Ми сиділи разом. Я дуже пильно слухав як промовець розбирав тему про тих, що будуть утішатися небесним життям. Ця інформація, яку я тепер почув була нова й я хотів навчитися більше про неї. Наприклад, з цієї промови я довідався, що лише 144.000 підуть до неба.
Те, що я навчився було інше від моєї віри. Я вірив, що дорога до неба була через серії перевтілення. Отже коли виклад закінчився я попросив Свідка, що сидів коло мене пояснити мені більше, що Біблія каже про цю справу. Він зробив розпорядки студіювати Біблію в моїм домі. Я дуже радо погодився на це. Те, що я навчився з Біблії було розсудливе і з часом моя цікавість перемінилася у віру в Біблію.
Свідок завжди запрошував мене на зібрання, і коли я почав ходити на них, то моє знання почало рости. Я навчився, що дорога до неба лежить із Божим особистим вибором і через воскресення до духовного життя на підставі викупної жертви Ісуса Христа, Божого Сина. Я дуже тішився коли навчився з Біблії, що крім 144.000 призначених до небесного життя, буде “велика товпа” людей всякого роду, які будуть утішатися вічним життям у щасті саме тут на землі. Мені дуже подобалася така можливість.— Об. 7:4, 9; 21:3, 4.
З переходом часу, я зрозумів, що ім’я Всемогутнього Бога є Єгова. Я навчився з Біблії, що Всемогутній Бог не похвалює поклоніння ідолів. Відносно цього Біблія показує дуже ясно: “Я є Єгова. Це ім’я Моє; і нікому іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї вирізаним ідолам”. “Дітоньки — бережіться від ідолів”. (Іс. 42:8, НС; 1 Ів. 5:21) Тепер я дістав відповідь на моє питання: Це не було правильно в очах Всевишнього Бога для мене поклонятися ідолові, богині Калі.
Розказуючи іншим біблійні правди
Час від часу, я розказував батькові про те, що я вчився з журналів Вартова Башта і Пробудись! та різних видавництв Товариства Вартової Башти. Але мій батько несамовито противився. Часто він погрожував пошкодити мені фізично. З часом батькова ненависть до цього нового поклоніння пом’якшила, і він почав читати деякі журнали Товариства. Я дістав надію, що він також перейде до чистого поклоніння, але пізніше мої надії розбилися на кусочки, коли він став чаклуном і почав дальше заглиблятися в чарівницькі практики — те, що є осуджене Божим Словом, Біблією. (5 Мойс. 18:10-12; Гал. 5:19-21) Батько навіть мене запрошував брати участь у подібних вчинках, але я відмовлявся і завжди йшов в іншу кімнату або цілком виходив із дому.
Поступово через студіювання Біблії і ходження на зібрання та проповідування цих правд іншим, я зростав вірою і знанням Біблії так, що вирішив символізувати своє посвячення єдиному правдивому Богові хрещенням у воді на конвенції Свідків Єгови в Джорджтавн у 1945 р.
Тимчасом, я одружився і моя дружина прийшла зі мною на ту конвенцію. Промова президента, який тоді відвідував нашу країну, зробила велике враження на неї. Їй також подобалася любов та єдність, які процвітають між Свідками. Отже, коли ми вернулися додому, вона взялася дальше досліджувати Біблію. Незабаром вона прилучилася до мене в правдивім поклонінні, помагаючи іншим навчатися біблійної вістки. Я вважав це за велике благословенство, коли пізніше вона також посвятила своє життя правдивому Богові Єгові.
Направду, я маю велике благословенство, коли помагаю іншим навчатися про правдивого Бога. Моя найстарша донька дуже любить проповідувати Божі правди з Біблії повночасно, і я втішаюся гарними привілеями тут у зборі в Гвіані. Який вдячний я є, що знайшов правдиве поклоніння Єгови і що перестав поклонятися Калі.