Я був африканським “сільським лікарем”

Як було розказано “Пробудись!” кореспондентові в Ліберії

АФРИКАНСЬКИЙ “сільський лікар” не є собі звичайний лікар. Я добре знаю, бо був одним із них.

До мене приходили особи, що шукали помститися над дійсними або уявленими ворогами. Я рішав спосіб кари і пристосовував її чарівницькими способами. Я був спеціялістом у чарівництві і робив “медицину”, щоб охороняти когось від “духів мертвих”, або тих, що шукали стягнути зло на когось.

Роки перед тим, як я почав практикувати чарівництво, я регулярно ходив до церкви так званого Християнства і пізніше навіть пішов до релігійної місіонерської школи. А чому? За моїх юнацьких років мій дядько взяв мене до одної церкви в Монровії. Він пояснював, що ті, які не будуть ходити до церкви підуть до пекла, де спочатку лише пальці будуть горіти, тоді одна рука, потім друга, потім ноги, а нарешті ціле тіло. Коли це горіння закінчиться, то Бог так постарається, щоб воно знову повторялося навіки вічні, він казав.

Я дуже боявся цього горіння. Отже разом із багатьма іншими ходив до церкви. Але ходження до церкви не змінило мене так дуже. Моя релігія далі була поклоніння “духів” моїх предків.

Церква не могла спинити мене від поклоніння “духів”. А чому ні? Бо церква не вчила, що померлі є не живі, і не можуть приймати таке поклоніння. Ні, церква вчила іначе. Мене вчили, що кожна особа посідає безсмертну душу, яка переживала смерть тіла. Це лише підкріпляло мою віру, що мої предки були живі і що їх треба було вспокоювати. Мої не-християнські родичі, я розсуджував собі, не були так дуже далеко від правди.

Я вчився на “сільського лікаря”

Я не міг читати Біблії, щоб навчитися, що вона каже про Бога і Його способи. Аж коли мені було двадцять років, то мій опікун піддався моїм просьбам і відіслав мене до школи. Після трьох років, я був змушений піти з моїм хворим опікуном до головного “медичного” села в нашій країні. Там я вчився “сільської медицини”. Це включало приготовлення й давання отрут з кори дерев, листя і жовчі крокодила. Таке знання було дуже потрібне для “сільського лікаря”, якого пацієнти шукали, щоб помститися над своїми ворогами.

Вислухавши чиєсь нарікання, “сільський лікар” тоді мусів рішати чи кара була заслужена і як треба карати. Вчитися на такого “лікаря” не турбувало моє сумління, хоч я роки ходив до церкви. Я вірив, що Бог не лише дозволяв “сільському лікареві” виконувати Його діло помсти, але також давав йому силу.

Моя професія також вимагала знання провіщення або віщування. Способи віщування включали дивитися на воду в горщику або в дзеркало. Для охорони проти мертвих духів або злих осіб, я навчився приготовляти різні “медицини”. Часто такі клалося в пляшку і ховалося під порогом у хаті, де було видно лише вершок пляшки.

Одного дня під час пожару у нашому селі згоріли всі мої статки. Моє пригнічення обернулося в здивовання, коли мені казали, що це був знак, що духи дадуть мені більшої сили. Другого дня головний “лікар” дав мені перстень і сказав: “Коли покладеш цей перстень на палець і будеш терти його, то станеш невидимий тим, що будуть стояти біля тебе. Тут закони перстня: “Не дивися на сонце в полудні; не їж цибулі!”

Перший раз, що я потер перстень, люди переходили біля мене немов мене не було там. Але другого разу я став дуже розчарований. Головний “лікар” пояснив: “Воно не завжди вдається, але це є швидкий спосіб заробляти гроші. Я покажу тобі як”. Потім я мав продавати перстені за велику ціну, перстені для честолюбців і тих, що шукали сили та позиції.

Одного разу, я зробив перстень для ватажка племені, і він заплатив мені 32 долари бувши переконаний, що тепер буде невидимий і буде вічно ватажком. Але на одній оказії коли здавалося, що перстень не зробив його невидимим, я лише пояснив, що дух перстня тимчасово відвідував інші околиці землі.

Непевність і замішання

Коли мені було двадцять чотири роки, я вирішив вернутися назад до школи. Родичі насміхалися з мене, але я не звертав уваги. Я записався до релігійної школи і хоч студенти і діти дуже сміялися з мене, то вчитель таки давав мені велике заохочення. “Старайся, як можеш. Я також був великий, такий як ти, коли пішов до школи. А тепер тебе навчаю”.

Під час біблійної класи мені сказали: “Це не є правильно карати когось за його злочин проти вас, або шкодити йому сільською медициною”. Обороняючи моє переконання, що “сільський лікар” був Божий спосіб відплачувати зло за зло, я сперечався: “Якщо Бог карає людей, коли вони зроблять Йому зло, то ми лише наслідуємо Його приклад і караємо людей, коли вони роблять нам зло”. Але вчитель на це твердо відповідав: “Ми не повинні цього робити. Це є Божа справа”. Одначе, я міркував сам собі, що коли це правда, то чому Бог давав силу “медицині?” Мені цього не пояснювали.

Моя непевність обернулася в замішання, коли я старався думати над наукою про Трійцю. У відповідь на моє питання, як це можливо трьом богам бути в одному, мені сказали, що я не розумію цієї таємниці. Не бувши задоволений цією відповідю, я запитав як це можливо для “Отця священика” розуміти, але не для нас. “Завтра дістанеш твою відповідь”, мені сказали. Але другого дня мене лише покарали і погрожували виключити зі школи, коли я буду ставити більше таких питань.

У школі мене вчили, що війна не є зло, бо християни колись мусіли боронити себе так, як і тепер. З того, що я навчився в цій школі, то виглядало, що Бог вибирає сторони по якій Він воює і змагається, отже тому нас вчили молитися, щоб виграти футбольні змагання. А коли ми виграли, то дуже тішилися, бувши переконані, що Бог був на нашій стороні.

Протягом тих років я далі жертвував моїм “медицинам” натираючи їх кров’ю жертви, переважно курячою. Я ходив до церкви, але однак вірив у “медицини” і чари. Хоч ходив багато літ до церкви, то таки був переконаний, що не було нічого кращого від “африканської науки”, яку практикував “сільський лікар”, щоб розв’язувати проблеми життя.

Нарешті навчився правди

У 1956 р. я дістав собі літературу від християнського свідка Єгови у Воїнджама. В ній я прочитав, що практикувати спіритизм, включаючи чарування, чари, чаклунство і нав’язувати чари на інших не було правильно, так як показує 5-та Книга Мойсея 18:10-12 і Об’явлення 21:8. За дальшим поясненням я пішов поговорити з цим Свідком. Він пояснив мені, що Біблія осуджувала мої “медицини”, тому що ця практика була спіритизм. З Біблії я довідався, що Бог противиться всяким формам чарівництва. Тепер ті слова Свідка настрашили мене: ‘Усі, що далі будуть практикувати такі речі не переживуть “війни великого дня Бога Всемогутнього”, що називається Армагеддон, і не будуть жити в тому славетному новому ладі!’ — Об. 16:14, 16.

Цей Свідок тоді відповідав із Біблії на багато інших питань. Перший раз я почав бачити, що “бог цього ладу” є Сатана Диявол і що навіть так звані християнські церкви є під його впливом. (2 Кор. 4:4) Дійсна правда знаходилася в Біблії. Мені треба було студіювати Біблію і вийти з пастки Сатани. Дійсно я служив Дияволові та його демонським ангелам.— Об. 12:7-9.

Моє здивовання, — що як “сільський лікар” я дався Дияволові звести мене — було таке велике, що на протязі наступних двох тижнів я не міг думати про нічого іншого. Тоді я зробив своє рішення. Одного ранку ще до світання, я зібрав усі свої “медицини” і дорогий чарівний перстень. Зібравши все в торбинку, я кинув їх у річку. Там не було нікого, але я знав, що правдивий Бог, Єгова, дивився, що я роблю.— Прип. 15:3.

Я також дуже розгнівався на церковних систем за те, що вони завели мене в забобонство і демонізм своєю фальшивою наукою, що людина посідає безсмертну душу. Ця фальшива доктрина була основою моїх нерозумних страхів до померлих душ. (Єзек. 18:4) А як я тішився, що Біблія не вчить таємничої Трійки! З Біблії я тепер бачив, що Єгова є один Бог, що Ісус Христос справді є Його Син і що Святий Дух є Божа невидима дієва сила. — 1 Кор. 8:6; Мат. 16:16, 17; Дії 1:8; 2:2-4, 16, 17.

Відповідні заходи були вжиті для Свідка приходити до мого села й студіювати Біблію зі мною. Це дало мені докладне знання, яке було дуже потрібне для мене, щоб посвятити моє життя Єгові. Я вибрав наслідувати гарний приклад Ісуса Навина. “А я та дім мій будемо служити Господеві [Єгові]”.— Іс. Нав. 24:15.

Служачи правдивому Богові ціле життя

Коли вістка, що я вже покинув усякі форми спіритизму розійшлася, то мене покликали до входу місцевого таємного товариства “лісовик”. Там головний “сільський лікар” або зо запитав мене: “Чи це ти сказав, що вже не маєш часу на Поро і Санде [таємні місцеві товариства] і повикидав усі свої медицини у воду?”

“Так”, я відповів.

“Чи ти не боїшся цього зібрання, що так признаєшся перед нами?”

До цього я відповів: “Я не дозволю, щоб страх до вас спонукав мене чинити те, що не є правильно перед живим Богом Єговою!”

“Іди і служи своєму Єгові”, крикнув зо, “але ти дізнаєшся хто ми є!” Ясно було, що це був натяк, що я можу сподіватися бути отруєним “сільською медициною”. Відходячи від них і йдучи просто вперед я молитвою просив охорони від Єгови.

Мені нічого не сталося: Але пізніше дядько, голова нашої родини, офіціяльно зрікся мене словами: “Коли прийде якесь добро тобі, то не приноси його мені, а погане тримай для себе!” Незважаючи на такий опір, я ласкаво поводився з моїми родичами, бо знав, що служити Єгові значило дотримувати високі принципи, які знаходяться в Його Слові Біблії.

Уже не бувши “сільським лікарем” я тепер працював коло тракторів, чистив частини до них, за дуже низьку ціну. Керівник незадовго зауважив, що я працював коли решта крадькома втікали. Одного дня цей керівник був п’яний, коли приїхав вагон повний частин для тракторів. Я прийняв вантаж для нього, переглядаючи щоб нічого не забракнуло. Мої співробітники насміхалися з мене, тому що я виконував цю працю без платні. Але цей чоловік оцінив те, що я зберіг йому його роботу, і за короткий час я став заробляти на п’ять разів більшу платню.

Хоч добре виконання праці приносило мені задоволення, то я знав, що зазнаю ще більшого задоволення, коли буду міг уживати більше часу проповідувати іншим біблійні правди. Отже моя дружина і я погодилися, що після християнської конвенції, яка відбудеться в Ґбарнґа, я зачну проповідувати повночасно. Я лишив свою роботу, зібрав усі свої речі та ощадки, дружину та малого сина і пішов на конвенцію. Несподівано вояки перервали конвенцію і це випробувало нашу віру про салютування до світського прапора. Три дні і три ночі нам не давали їсти, ані пити, вигнавши нас у поле. Після звільнення ми довідалися, що хтось вкрав усі наші речі. Але кілька наших християнських братів дали мені трошки грошей, щоб я міг вернутися назад додому. Першої ночі вдома я заполював два олені і дикобраза (дика свиня). І цим способом цілий рік підтримував свою родину.

Нарешті в 1964 р. я здійснив бажання свого серця, щоб служити Єгові так повно як міг. Того року я став повночасним вісником Божого царства. Єгова дуже гарно забезпечив нас і я далі служу Йому (піонерую), хоч тепер вже я маю шестеро дітей.

З переходом років я зазнав радість побачити як моя племінниця і один дядько прийняли правду з Біблії, а інші члени родини також уже зацікавилися. Прийшла нагода показати християнську любов, коли мій старший брат захворів і його привезли до нашого села лічити. Він не захотів бути з нами, бо дуже противився моєму служенню Єгові. Однак я пішов до нього і привіз його до свого дому, дав йому їжу і доглядав так добре, як міг. З часом приходили інші члени родини, кажучи: “Спосіб, яким ти служиш Богові є дуже гарний. Ми ніколи не сподівалися, що воно так станеться. Ти не обернувся проти нас, але за нашу зневагу відплачував добром і пошаною”.

Які відмінні і протилежні способи правдивого Християнства є від способів африканського “сільського лікаря”! Замість відплачувати злом за зло, я тепер роблю так, як Біблія каже: “Перемагай зло добром”. (Рим. 12:17-21) Як я радію, що вже покинув африканську “сільську медицину” і фальшиву релігію так званого Християнства і вийшов із темряви в славетне світло служити Єгові!