Я був вартівником палатської сторожі

ВИ МОЖЛИВО не знали, що папа має своє військо. Але це правда. На протязі дев’яти років я служив при Ватиканському війську, як Палатський Вартівник.

Безперечно, папа не має регулярної армії так як папи колись мали. Папа Юліюс 2-ий, на початку шістнадцятого століття особисто провадив своїм військом і водив його в битву. Також, Римо-Католицька Церква колись підтримувала релігійні військові ордени. Про них, Католицька Енциклопедія (анг. мові) пише: “Ці ордени переважали у з’єднанні, що є найважніше для якої-небудь військової організації, бувши найславніші тіла вояків знані в історії”.— 1911 р., Том 10, сторінка 307.

Отже це не повинно дивувати нікого, що сучасний Ватикан також має військо.

Недавня військова організація

З чотирьох озброєних корпусів, яких Ватикан утримував у недавніх часах, то Швейцарська Сторожа правдоподібно є найкраще знана. Від 1505 р., коли Папа Юліюс 2-ий зробив угоду з швейцарцями, щоб стало постачати 250 вояків для його особистої охорони, то відтоді швейцарські корпуси охороняли папу. У серпні 1959 р. Папа Іван 23-ий переорганізував корпус, щоб включити в нього кілька офіцерів, два барабанщики, священика і сімдесят вартівників.

Очевидно, що ця Благородна Сторожа колись мала ще більший престиж, тому що Католицька Енциклопедія називає її “найбільш видатний корпус папського війська”. Вона була сформована в 1801 р. Папські жандарми і Палатська Сторожа довершили папські оборонні корпуси.

Папа Пій 11-ий сформував Палатську Сторожу в 1850 р. Він з’єднав дві міліції в одну групу під цим новим ім’ям. До 1870 р. Палатську сторожу відсилали до війни, але після того вона переважно займалася церемоніями.

Від 1968 до 1971 р. розпустили Благородну Сторожу, Палатську Сторожу і жандарми. Тепер при Ватиканському війську служить тільки Швейцарська Сторожа.

Чому я хотів уписатися

Мій батько був членом Палатської Сторожі на протязі тридцять років, посада, якою він і моя матір дуже гордилися. Отже вони хотіли, щоб я наслідував родинну традицію. Але я хотів уписатися ще з інших причин.

Бувши неповнолітній я відпав від релігії через великий вплив науки еволюції про яку я вчився у школі. Отже я відчував, що коли буду мати дотик із найславнішими релігійними провідниками у світі, включаючи самого папу, то цим зможу підкріпити свою віру в Бога.

Також, я мушу признати, що я хотів уписатися через повагу та славу, які приходили з такою посадою. Як член Палатської Сторожі я зміг зустріти багато славних людей і втішатися видатними місцями по релігійних церемоніях.

Прийняття

Отже у 1960 р., коли мені було вісімнадцять років, я виповнив анкету вступити до Палатської Сторожі. За доброю рекомендацією мого парафіального священика, мене покликали на особисту розмову.

Я ніколи не забуду про напругу, яку я відчував коли приступав до показних будинків у Ватикані. Я вступив до вітальньої залі з дуже довгим столом. За столом сидів командант корпуса, полковий священик і чотири інших осіб. На одній стіні кімнати висіли портрети десятьох папів, і біля кожного з них прапор на пам’ятку минулих війн.

Перше мене запитали кілька особистих питань. Тоді священик просив, щоб я декламував деякі католицькі молитви, як-от Апостольське Віровчення, Вчинок Віри і Вчинок Надії. Не звертавши багато уваги на релігійні інструкції, я боявся, що вони зауважуть моє недостатнє знання. Але мої турботи були непотрібні, тому що розмова була лише формальністю. Приблизно місяць пізніше, мене покликали до Палатської Сторожі.

Треновання й одяг

Після коротенької релігійної служби, моє треновання почалося відкладанням години часу для релігійної науки. Тоді кожного четверга я мусів приходити на релігійну інструкцію. Я надіявся, що це допоможе мені рости в знанню про Бога й усуне мій сумнів про Його існування. Але це так не сталося. По суті, Церковні догми, яких мене навчали лише збільшили мій сумнів.

Одначе, я дуже любив військове треновання. З часом мені дозволили вбирати вражаючий військовий мундир Палатської Сторожі. Він складався з чорного жакета, синіх штанів із м’якої боворової шкіри, білого пояса, чорних черевиків, і жорстокого чорного кашкета (капелюха) з козирком та пером червоного пір’я. Між іншими прикрасами були грубі золоті шнурки, і показні золоті еполети, яких туристи старалися здирати з нас у часі парад.

У папській службі

Папа приймав гостей в пристольній кімнаті або в Базиліці св. Петра. Переважно мене призначали стояти на варті при вході до залі де папа зустрічав свої гості. Гості приводив Голова Палати або ліврейний лакей, і коли гість переходив перед нами ми всі ставали на струнко. Я особливо пам’ятаю двоє дуже важних відвідин.

Один був буддистський монах вбраний у жовтій туниці. Він відвідував папу Павла 6-го під час Другої Ватиканської Наради, щоб висловити свої думки відносно миру у В’єтнамі. Ті відвідини були дуже славні, тому що в той час по газетах було багато новин про те, що буддистські монахи спалювали себе.

Другі відвідини були королеви Єлисавети з Англії, яку знають не лише як політичну голову, але також як голову Англіканської Церкви в Англії. Дотримуючи вимоги ватиканського протоколу, з королевою і з кожною особою її почету, був представник папської палати. Прийшовши перед папою, слуга переважно наказує гостям поцілувати перстень коли папа подавав їм руку. Отже королева припала і поцілувала руку папи — голова Англіканської Церкви поклонилася перед головою Римо-Католицької Церкви — досить успішний дипломатичний маневр із сторони папської палати!

Я також пам’ятаю паради, коли Палатська Сторож, перед звуками царських труб, входила на Площу Святого Петра. Наприклад, вони мали річне свято 2-го червня на честь італійського війська, якого папа благословив урочистим Urbi et Оrbi.

Я також служив при сторожі пошани коли багато державних провідників відвідували папу, між якими був президент Де Ґоль з Франції, Король Гюсейн з Йордану, президент Сукарно з Індонезії і імператор Гейл Селассі з Етіопії. Я також служив при вході до смертної кімнати папи Івана 23-го у червні 1963 р. і при виборах Папи Павла 6-го.

Пишність і церемонія

У середу рано папа приймав осіб у престольній кімнаті, які мали призначення зустріти його і діставати його благословенство. Це справді було вражаюче видовище, коли папа виступав з його антиражом на таких оказіях.

Папа вступав сидячий на престольній платформі, яку несли його слуги. За ними ішов великий почет різнокольорово гарно вбраних церковних сановників і слуг. Вони мали такі титули, як Кавалер Плаща і Меча, Слуга Таємних Дворян, і Господар Палати. Включено також у процесії були команданти і старші різних військових корпусів Ватикану.

При таких церемоніях відбувалися майже неймовірні сцени. Наприклад, можна було бачити крикливу жінку, що дерла собі волосся і підносила хрест до папи, як він переходив, під охороною рухомого дерев’яного поруччя. Деяких істеричних осіб треба було силою усувати. Немовлят підносили високо вгору, щоб папа міг дотикнутися до них.

Також, багато людей простягали руки до папи з кусочками паперців на яких були списані їхні просьби. А церковні сановники біля папського портативного престолу поблажливо відбирали їх. Але там також були деякі особи, які сміялися, інші плакали, а інші залишалися байдужі, відспівували гімни і вимахували хусточками.

Коли такі публичні зустрічі відбувалися в Базиліці Св. Петра, то вид був ще більш дивовижний. Гучний привіт, при вході папи ішов слідом за ним немов морська хвиля. Проте, останніми часами я зауважив зменшення гостей.

Коронування Папи

Коронування папи, проте, перевищало пишність і красу папських аудієнцій. Гості кажуть, що про таку “величність ніколи не можна забути”. Я служив при коронуванні папи Павла 6-го, 30-го червня 1963 р., і справді це була значна подія в моїй службі, як Палатський Сторож. Присутні були провідники держав, міністри, амбасадори, політичні й військові сановники, журналісти і католицькі та протестантські представники зі всіх частин світу.

Подія виглядала майже нереальна — і все те марнотратство, дорогоцінне каміння, коштовний одяг учасників, а особливо папи, який сидів на своєму престолі, повільно повіваючі вітрила з страусового пера, музика, церемонія. Пишність годі оповісти. Коронування стародавніх візантійських імператорів, що поставили зразок для коронування папів, не могли бути більш показні.

Тоді входив цілий папський палац з великою церемонією, випереджений Палатською Сторожою. Повільна процесія тривала майже годину з її ясними кольорами, коли хор молодих голосів приспівував під час процесії соток кардиналів і єпіскопів. Нарешті папа Павло 6-ий був вкоронований прекрасною короною украшеною дорогоцінними каміннями, царський символ сили, яку кажуть давалося йому, як представнику Христа на землі.

Але я запитав себе: Чи це справді є воля Божа, щоб Його Син мав представника на землі? Чи виставлення такої пишності є правильно? Чи Христос похвалює таку церемонію?

Відповіді, яких я дістав

Я дістав свою відповідь від одного сліпого чоловіка, який скористав з нагоди поговорити зі мною у бюрі де я працював. З того, що він показував мені в Біблії я став оціняти, що папа не наслідував приклад Христа та Його апостолів. Таж коли один італійський військовий старшина припадав перед ногами апостола Петра, я довідався, що Петро сказав йому: “Устань, бо й сам я людина”. (Дії 10:25, 26) Однак, проповідники Церкви поводяться цілком інакше від Петра!

Але є ще інші справи. Католицька Церква вчить, що люди мають безсмертну душу, яку вони кажуть, можна вічно мучити у вогн’яному пеклі, залежачи, які гріхи вчинилося. Однак, я навчився з Біблії, що людина є душа, і що відмінної безсмертної душі немає. “Душа, що грішить, вона помре”, каже Католицький Дуя Переклад Біблії. (Єзек. 18:4) І ясно, що Біблійне пекло не було вогн’яне місце, так як Біблія показує у молитві Давида до Бога: “Коли б я зійшов у пекло, то Ти є присутній”. Писання дуже ясно показують, що Біблійне пекло є лише загальний гріб людства.— Пс. 138:8, Дуя Переклад; Також побачте Йова 14:13; Екклезіястова 9:5, 10; Дії 2:31.

Крім цього, мені показали, що Бог не є Трійця. Він не складається з трьох рівних богів, а є один Бог, так як католицька наука про Трійцю каже. “Господь Бог твій є єдиний Бог”, навчав Христос, і Він також признав: “Бо більший за Мене Отець”. (Марка 12:29; Ів. 14:28, Дуя Переклад) Я навчився все це з Біблійних дискусій з цим сліпим чоловіком, який є християнський свідок Єгови.

Проте, думати про все це дуже турбувало мене, бо я бачив, що мав відповідальність перед Богом поводитися в згоді з цими правдами. Одного дня я був у клубі Палатської Сторожі і сидячи коло священика, який висвітлював фільм. У часі коли він змінював фільм я попросту запитав його чи він знав щось про цих людей, які доказують із Біблії, що не було Трійці, що душа не є безсмертна і що не має вогн’яного пекла. Він запитав кого я мав на думці. Я відповів: “Свідків Єгови”. Він здивував мене коли відповів: “Але ж вони є християни”.

Відтоді я почав серйозно студіювати Біблію зі свідками Єгови, набираючи Біблійного знання, яке дуже підкріпило мою віру в Бога. З часом я посвятив своє життя служити правдивому Богові Єгові і відтоді тішуся вживати не тілесну зброю, але духовний меч, Боже Слово, помагаючи іншим також навчатися правди про Бога Єгову та Його гарні наміри. (Ефес. 6:17) — Додана стаття.