Старий зразок нетерпимости знову палахкотить

НА ПРОТЯЗІ більше як три роки, від 1972 до 1975 р., Мозамбік був притулком або сховком для більше як тридцять тисяч Свідків Єгови з сусідньої Малавії. Через жорстоке переслідування вони мусіли втікати зі своїх домів, і малавські чоловіки, жінки та діти знайшли мірку спокою по таборах Мозамбік. Недавні звіти показують, що в часі писання цієї статті багато ще знаходяться в цих таборах. За все це Свідки в цілому світі є дуже вдячні людям в Мозамбік.

Але напруженість нападу на Свідків Єгови в Мозамбік загрожує обернути той притулок у топильник жорстокого пригнічення.

У Мозамбік, радіо і газети видавали потік пропаганди проти Свідків Єгови. Їх зображають бути “агентами португальського Колоніалізму”, колишні ‘Піди’ [португальська таємна поліція”], якої намір є “перевернути Суспільний Порядок”. (Noticias, з 9-го жовтня 1975 р.) Кажуть, що вони “сильно додержуються релігійного” фанатизму . . . лише, щоб не платити податки, не шанувати Суспільний Порядок і щоб знищити вербування та організування людей”, завести “анархію”, так як пише часопис А Трибуна з 22-го жовтня 1975 р.

Порівняйте це з іншим описом, що походить із іншого джерела. Він говорить про час, коли товпа підбурила мешканців міста і з’явилася перед міськими начальниками кричачи: ‘Ці люди, що наробили клопоту в цілому світі тепер прийшли сюди і вони зневажають закон”.

Цей останній звіт говорить про подію, яка відбулася дев’ятнадцять століть тому. І там обвинувачували християнського апостола Павла та його друга Сіла. (Дії 17:6, 7) Нова Англійська Біблія) Ці слова не були правдою, але цілком фальшиві.

Такі обвинувачення, коли їх накидається проти Свідків Єгови сьогодні, є цілком фальшиві, тому що Свідки є знані, як закон-дотримуючі християни в більше як 200 країнах кругом світу. Обвинувачення, яких Свідки сьогодні зустрічають у Мозамбік в основному є такі самі, яких накидали на перших християнів за першого століття. І через таку саму нетерпимість правдиві християни сьогодні також страждають.

Цей зразок або подібність нетерпимости в Мозамбік не почалася з зміною уряду в 1975 р. І це виявляє фальшивість твердження, що Свідки Єгови служать справам португальського колоніалізму. Факти показують, що нічого іншого не може бути дальше від правди.

На протязі минулих сорок років Свідки Єгови в Мозамбік відчували удари диктаторської нетерпимости. Вони переносили багато жорстокого ставлення з рук ПІДЕ (португальської таємної поліції). Зверніть увагу на те, що історичні факти виявляють:

Історія свідчить

Ще у 1925 р. кілька чоловіків, що працювали в копальнях золота в Південній Африці отримали кілька видавництв Свідків Єгови, які пояснювали науку Біблії. Деякі з цих чоловіків вертаючись до своїх домів у Віла Луїса (на північ від Лоренцо Маркі, столиця Мозамбік), почали розказувати своїм сусідам про те все, що навчилися.

Таким чином, місцеві мешканці Мозамбік, а не чужі місіонери або португальські агенти, внесли в ту країну вістку про Боже царство, яку Свідки Єгови звіщають по цілому світі.

Під час урядування португальського диктатора Антоніо Салазар, у 1935 р., два Свідки з Південної Африки, Фред Лудик і Давид Норман, увійшли в країну, щоб співпрацювати з місцевими Свідками в їхній праці в Мозамбік. І що сталося? Португальська поліція негайно заарештувала і вигнала їх з країни. Подібні зусилля в 1938 і 1939 р. мали такі самі наслідки: їх негайно виганяли.

Тоді португальські власті ще дальше поступили. Вони почали арештовувати горожан Мозамбік, які лише отримували журнал Вартова Башта. Деякі сиділи у в’язницях два роки перед тим, як їх взяли до суду. Деяких депортували до кримінальної колонії на острові Сао Томе на дванадцять років! Інших засуджували до десять років праці по таборах північного Мозамбік.

Таке жорстоке переслідування під режимом диктатора Салазара дуже випробувало відвагу та витривалість Свідків Єгови в Мозамбік. Коли вони сходилися студіювати Біблію, то завжди сподівалися арешту. Продовж років багатьох арештували, били, тримали в тюрмі або відсилали до карних островів.

Всі зусилля Свідків були відкинені, коли вони шукали полегшення. У 1955 р., один Свідок Єгови з Англії, Іван Кук був післаний, до Мозамбік, щоб дістати офіціальне признання праці Свідків Єгови. За якийсь час його привели до начальника таємної поліції (ПІДЕ) і робили довгий допит. Його обвинувачували, що він є комуніст і що він провадить таємні зібрання. Хоч під час допиту начальник став переконаний, що Свідки Єгови не є комуністи, то він таки сказав Кукові: “Одначе, ви люди, є проти Католицької Церкви, а Католицька Церква, це наша церква. Вона помогла нам збудувати Португальську імперію!” Кукові дали сорок вісім годин виїхати з країни.

Щоденник у Мозамбік Noticias з 9-го жовтня 1975 р., наводить, що Фрелімо провідник і президент Мозамбік, Самора Машел поставив питання (у Масінжір, Мозамбік): “Коли португальські колоніалісти зв’язали і били нас, то де були ці Свідки Єгови?” Де ж вони були? Відповідь багатьох Свідків Єгови на це питання є, що вони були по в’язницях за наказом цих самих португальських властей!

Приклад цього маємо Франціска Зунґуза. У 1956 р. його взяли на шість місяців до в’язниці, в Лоренцо Маркі; у 1964 р. на три місяці; у 1965 р. на один рік; а в 1969 р., його взяли до Мачава в’язниці більше як на два роки. В той час також заарештували його дружину і десять інших Свідків. І усе це тому, що вони були Свідки Єгови, а не за якийсь явний або бунтарський вчинок проти португальського уряду.

Від 1969 р. і пізніше португальська таємна поліція (ПІДЕ) дуже напружувала свою діяльність проти Свідків Єгови. Раз-у-раз їх кликали на допити. А за що португальські влади та таємна поліція головно переслідувала Свідків? За те, що вони не хотіли воювати проти Фрелімо, революційна партія, яка вже була дієва і тепер становить уряд Мозамбік.

Свідки Єгови дуже ясно пояснювали свій нейтральний стан у політиці та війнах народів. Їхня позиція була в повній згоді з словами Ісуса Христа, коли Він сказав до римського губернатора, Понтійського Пилата: “Моє Царство не є частиною світу цього. Якби Моє царство було частиною світу, то Моя служба воювала б, щоб Мене не видали”.— Ів. 18:36, НС.

У тому самому 1969 р., старших по зборах Свідків Єгови південного Мозамбік покликали до бюра поліції. Цим старшим наказали, що діяльність та зібрання Свідків Єгови не були законні. Хоч ці заборони сильно перешкоджали Свідкам, то вони таки могли продовжувати свою працю, діючи в згоді з позицією, яку апостоли Ісуса Христа вибрали, коли влади в Єрусалимі змушували їх погоджуватися з забороною їхньої діяльности. Апостоли зустрічали вибір або слухати юдейських властей або коритися Божому наказові. Хоч вони дотримували закон, то однак з відвагою відповіли, що коли їхні накази противилися Божим: “Бога повинно слухатися більш, як людей”.— Дії 5:29.

У 1969 р. нарікали, що Свідки Єгови не воювали проти Фрелімо. Але в 1973 р. таємна поліція (ПІДЕ) заарештувала кілька Свідків, і цей раз обвинувачувала, що вони підтримували Фрелімо! Під таким обвинуваченням, 5-го березня 1974 р., Свідка, батька трьох дітей, взяли до маленької камери в Мачава в’язниці. Там його тримали у відокремленню два місяці, де він мусів спати на підлозі. Він є лише один із багатьох випадків несправедливого ставлення в закінчуючих роках португальського режиму в Мозамбік.

Колоніалізм кінчився — Чи тепер буде більше світла свободи Чи дальша темрява нетерпимости?

Настав день 25-го квітня 1974 р. Майже за одну ніч політичний стан у Португалії і по її заморських колоніях дуже змінився. Державний переворот у Лісбоні закінчив сорок вісім років диктаторського володіння і потряс португальську імперію.

Тепер виглядало, що буде нагода набути більшої свободи в Португалії і по її заморських колоніях. Люди в Мозамбік тішилися. Свідки Єгови самі цікавилися знати чи тепер уже вийдуть із довгої темряви сорокарічного переслідування.

У Мозамбік заснували тимчасовий уряд у приготовленню передати цілковиту владу в руки Фрелімо в червні 1975 р. У цьому короткому часі відносної свободи Свідки Єгови могли явно сходитися на Біблійні студії. Вони навіть відбували великі конвенції на які була запрошена публіка.

У квітні 1975 р., перший раз, вони могли відбути конвенцію в Лоренцо Маркі на яку прийшли африканці з білими. Під португальським диктаторством вони не могли так разом сходитися. Свідки раділи такою християнською дружбою без расового поділення.

Але політичні сили тоді почали ставити великий наголос на явну політичну підтримку. Активісти почали запрошувати всіх людей приходити на політичні зібрання де присутні мусіли кричати “Віва Фрелімо” (що значить “Нехай Довго Живе Фрелімо”) і підносити правий кулак (так як комуністи салютують).

Яку позицію Свідки Єгови вибрали в цьому? Вони не мішалися в політику. Вони взяли такий самий стан, як Свідки Єгови в Італії під час режиму Мусоліні, коли від людей вимагали кричати Віва іл Дуче” і давати фашистський салют. Вони робили те саме, що Свідки Єгови в Німеччині робили, коли вимагали, щоб усі люди кричали “Гайл Гітлер” і давали націстський салют. Вони робили те саме, що їхні брати робили в країнах окупованих японцями під час Другої світової війни, коли людям наказували припадати і поклонятися японському імператору.

Так, їхній стан є такий самий, як стан Свідків Єгови в Британії, Сполучених Штатах, Португалії, Іспанії і в кожній іншій країні на поверхні землі. Вони дотримують християнський нейтралітет у політичних справах без різниці які труднощі їхня відмова салютувати або викрикувати політичні вислови може стягнути на них. Тисячі страждали роками в німецьких концентраційних таборах або в жорстоких Сибірських таборах.

Але, так як по всіх інших країнах навколо світу, Свідки Єгови в Мозамбік далі показували повну пошану до державної влади. У згоді з Біблійним наказом у Римлян 13:1. І вони показують цю пошану, коли вірно платять податки, коли стаються працьовиті та надійні робітники і коли стають горожанами, які дотримують закон. Вони не противляться жодним законам, крім тих, що суперечать Божим законам, які є записані в Його Слові, в Біблії. А з яким наслідком?

В Конституції Народної Республіки Мозамбік, яку затвердили 25-го червня 1975 р., у статті 33 читаємо:

“Держава запевняє особисті свободи всім горожанам у Народній Республіці Мозамбік. Ці свободи містять в собі непорушність дому, запевняють приватність листування без обмежень, хіба під законом у спеціальних випадках.

“У Народній Республіці Мозамбік Держава запевняє всім її горожанам свободу практикувати або не практикувати свою релігію”.

Стаття 25 у Конституції заявляє:

“У Народній Республіці Мозамбік нікого не можна арештувати або брати на суд хіба під законними умовами. Держава запевняє обвинуваченому право оборони”.

Чи ці слова мають якесь дійсне значення? Те, що сталося зі Свідками Єгови в Мозамбік кдаде те питання під серйозний сумнів.

Десь місяць перед проголошенням повної незалежности, в місці Чонґуне, кілька миль від села Джаю Бело, місцевий збір Свідків Єгови зійшовся в неділю на свою регулярну студію Біблії. Група людей, римо-католики і протестанти, по дорозі до політичного зібрання, вступили на це Біблійне зібрання, перервали його і стали випитувати присутніх чому вони не ходять на політичні зібрання. Погрожуючи Свідкам, вони вийшли.

Кілька днів пізніше, 23-го травня, Фрелімо вояки в поліційних автах приїхали і заарештували шість членів, що були на тому Біблійному зібранні. Командант наказав своїм воякам бити і штовхати тих шість чоловіків і взяти їх до в’язниці.

У тюрмі цих чоловіків щоденно били в зусиллю змусити їх кричати “Віва Фрелімо”. Троє з цих були лише зацікавлені особи і не були хрещені Свідки. Ці троє піддалися під биттям. А троє хрещених Свідків сильно відмовлялися нарушити своє християнське сумління. Тоді їх взяли і наказали викопати глибоку яму в якій можна було стояти. Їх змусили стояти в ямах з яких лише голови було видко і наказали, що коли вони не схочуть кричати політичний вислів, то їх розстріляють і зариють в них. Але вони не захиталися в своїй постанові і не нарушили свого сумління. Нарешті їх взяли назад до тюрми.

На щастя коли цю подію зарапортували до міністра Оборони в Лоренцо Маркі, він дуже здивувався і зателефонував до Фрелімо команданта в тій околиці. Незадовго Свідків випустили на волю. Але, це була лише одна надійна подія у ненадійному стані.

Тоді 25-го червня 1975 р., в День Незалежности, нова Конституція ввійшла в силу. Чи жорстокі напади на свободу релігії, як-от цей про якого ми вище згадали, вже минуть? Чи тепер запанує поступове, освітлене відношення над вузькою нетерпимістю?

Буйна кампанія почалася

Відповідь негайно прийшла, майже за кілька днів. По цілій країні кампанія очорнити Свідків Єгови почалася. Обласні губернатори та інші політикани нападали на Свідків через радіопередачі.

За підбуренням активістів, Свідків Єгови арештували по різних місцях і були взяті до Фрелімо центру на допити. Часто їх дуже били. Наприклад, зверніть увагу на те, що сталося з збором Свідків Єгови в Чопал у районі Лоренцо, Маркі 13-го вересня 1975 р.:

“Відвідуючий старший Свідків Єгови, Ілія Магейн, давав Біблійний виклад у зборовій Залі Царства, на який зійшлося коло 300 осіб. При кінці його промови, члени місцевих активістів увійшли до Залі з наміром перервати зібрання. Строго, але ввічливо їм сказали, що зібрання ще не закінчилося і що вони мусять зачекати.

Збір ледве сказав “Амінь” по останній молитві, коли ці активісти вийшли на платформу і вимагали, щоб цілий збір кричав “Віва Фрелімо”. Вони вимагали це три рази, але ніхто не обзивався. Тоді вони наказали зборові не виходити з залі, поки вони закличуть Фрелімо вояків.

Коли командант вояків прийшов, він запитав хто був їхній падре (священик). Їм пояснили, що у Свідків не має падре; проте, Магейн виступив наперед і сказав, що це він дав виклад. Тоді його і чотирьох інших узяли на платформу, розібрали до пояса і наказали кричати “Віва Фрелімо”. Коли вони не хотіли кричати, то їх сильно побили, а тоді зв’язали електричним дротом. Руки Магейна ще досі мають шрами де дроти врізувалися.

Цих п’ятьох тоді взяли до найближчого військового табору, і Магейна обвинувачували, що він наказував людям говорити: “Геть з Фрелімо”— навмисна і злісна неправда. Вояки тоді почали бити його кулаками і прикладами рушниць. Тоді усіх п’ятьох били солдатськими поясами. Їх замкнули в брудному туалеті на цілу ніч. О 4-ій годині рано їх знову дуже били. Магейна неправдиво обвинувачували, що він тренував вояків воювати проти Фрелімо і знову дуже били. Пізніше вони признали, що не було підстави на їхнє обвинувачування.

Коли день прийшов, їх відвідав під-офіцер Фрелімо й далі вів допит. Він сказав їм: “Якщо ви не скажете ‘Віва Фрелімо’ то Фрелімо не буде тримати вас у цій країні. Бо вони воювали десять років, не для Єгови, і вони не дістали жодної допомоги від Єгови. Усі повинні кричати ‘Віва Фрелімо”, бо це Фрелімо є бог Мозамбік, а другий бог Мозамбік є рушниця. Ми нічого не хочемо чути про Єгову”.

А що сталося з рештою збору, з жінками, старшими та дітьми, які прийшли на те зібрання до Залі Царства? Їх примусово залишили на цілу ніч і день. Багатьох били і зв’язали дротом. Крім цього, вояки кричали: “Хто є цей Єгова? Чому Він не прийде вам на допомогу?”

На протязі двадцять чотири години, нікому, навіть жінкам і дітям, не дозволяли спати, пити воду, їсти або ходити до туалету. Біблії та Біблійну літературу, яких уживали на тому зібранні попалили. Здавалося, що Мозамбік вернувся назад до часу середньовічної Європи, немов у Темні Віки і виглядало, що Католицька Інквізиція знову вернулася. Нарешті дозволили Свідкам вийти, під погрозою, що коли не навчаться говорити “Віва Фрелімо”, то попадуть в ще гірший клопіт.

Між іншим варварством, у Маґуде, на північ від Лоренцо, Маркі, заарештували тринадцять Свідків, яких сильно вибили та змушили викопувати дерева їхніми пальцями. Тоді їм зв’язали ноги та руки і качали їх немов барабанами. Так як було в стародавньому Римі, місцевих мешканців запрошували приходити і дивитися на муки християнів.

Біля Манжасаз, кілька членів двох маленьких зборів Свідків Єгови були ув’язнені. Тоді губернатор району Ґаза приїхав і вимагав решта Свідків прийти на публічне зібрання. Вони зробили це. Після викладу про місцеве господарство, губернатор раптом наказав усім Свідкам вийти наперед. Вони послухали. Губернатор тоді наказав, щоб усіх заарештувати, чоловіків і жінок. Їх сильно вибили, деяким аж кров текла з вух або очей. Тоді їх взяли до тюрми.

У тому самому районі Ґаза, одних Свідків били кожного дня на протязі двох місяців у зусиллю зламати їхню вірність!

Але усі ці випадки були лише вступ до великого удару. До кількох тижнів прийшов офіціальний наказ: Усі Свідки Єгови по цілій країні повинні бути заарештовані.

Цей наказ виконувався добре організовано, систематично і безжалісно. Послідовники Фрелімо ходили від дому до дому вимагаючи, щоб мешканці казали “Віва Фрелімо”. Тих, що не хотіли кричати, вважали бути Свідками Єгови і негайно брали до тюрми. Безжалісно забирали цілі родини, включаючи дітей.

Це значить, що тисячі Свідків Єгови тепер є ув’язнені в Мозамбік. Дотик із ними є майже неможливо мати. Деяким Свідкам, проте, вдалося втекти до сусідніх країн. Вони рапортують, що тюрми біля столиці, Лоренцо Маркі, вже є “переповнені”. Тому що тюрми вже є повні, то біля Св. Гозей Цвинтаря зробили спеціальний табір для соток Свідків. Тому що немає місця помістити так багато людей, то деякі мусять спати під голим небом без ковдр. Їм не дають харчів. Начальники дозволяють родичам приносити їжу лише в четвер та неділю. Такі співчутливі відвідувачі самі беруть риск бути заарештованими, коли не будуть казати “Віва Фрелімо”.

Офіціальні плани очевидно є відсилати Свідків мужчин до таких північних сел, як Нампула і Квілімейн. Там їх будуть вживати у невільницькій праці по різних будівельних проектах. Дітей будуть відсилати до політичних шкіл, щоб їхні мозки набивати наукою Фрелімо. Через радіо проголошують, що ті Свідки, які мають гроші в банках, то їхні гроші будуть конфісковані. Уряд буде відбирати доми і авта.

Так, тут бачимо похмуре повторення старої тоталітарности. Поклоніння державі через цілковите вербування, контролю думок, не дозволяючи людям вживати особистого сумління, повторення націстських практик по концентраційних таборах, та сибірських комуністичних невільничих таборів, примусове відбирання дітей від їхніх родичів, щоб укорінювати в них партійну політику.

Преса та радіо поміщають такі заяви, як “Мозамбік не є країна Єгови” і “тим фанатичним Свідкам Єгови треба дати нову освіту”. Подаємо один приклад такої ‘науки’, яку дехто похвалює: Коли послідовники партії закінчили дуже знущатися над Свідками, то вони не лише вимагали, щоб Свідки з кулаком вгору кричали “Віва Фрелімо”, але також змушували їх проклинати Бога! Вони також вимагали, щоб Свідки говорили “Геть з Єговою” з поштовхом кулака до землі.

Перед початком таких масових арештів, покликали коло тридцять членів Ксінавейн збору Свідків Єгови на кілька годинну лекцію. Коли Свідки пояснювали з Біблії чому вони не хочуть мішатися в політику і кричати політичні вислови, то командант партії Фрелімо насміхався з них і казав: “Я даю вашому Єгові п’ять хвилин повалити цей дім”. Коли минуло п’ять хвилин, він сказав: “Я готовий виступити проти вашого Єгови з рушницею. Португальські вояки молилися за перемогою, але були поборені. Фрелімо воював без Єгови і виграв. Ми й Єгову поборимо. Ми не хочемо його ім’я тут у Мозамбік.

Як усе це є подібне до Фараона стародавнього Єгипту, який хвастовито сказав: “Хто Господь [Єгова], що послухаюсь слова Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа [Єгову], і також Ізраїля не відпущу!”— 2 Мойс. 5:2.

А в чому, в дійсності, є вся ця справа в Мозамбік?

Питання, які вимагають негайної відповіді

Чи може прийти якесь добро для країни з такого заперечення конституційних забезпечень цієї нової республіки? Чи самі люди в Мозамбік можуть якось скористати з такого зловісного напада на свободу поклоніння? Чи відмова Свідків Єгови брати участь в політиці перешкоджає урядові керувати країною ефективно? Всі факти доказують протилежно.

Новий уряд Мозамбік каже, що похвалює багато гарних принципів. Між ними є добра освіта для людей (португальський колоніалізм лишив 90 процентів населення неписьменними), скасування проституції та п’янства, і дати людям відпочинок від пригнічення. В дійсності, Свідки Єгови дуже помагають здійснювати такі наміри.

Запитайте себе: У країні де треба освічувати так багато людей, то чи кричати політичний вислів або салютувати придбає поліпшення? Чи то є реалістично або практично так заявляти?

З другого боку, що сказати про приклад і діяльність Свідків Єгови? Все їхнє поклоніння вимагає правильного відношення до освіти і помогти людям навчитися читати. В їхній праці Біблійної освіти, в кожній країні вони проводять курси для освічення людей.

В Мексіко вони помогли 48.000 особам навчитися читати і писати на протязі минулих двадцять вісім років. У Нігерії вони помогли більше як 5.000 особам цим самим способом у минулих чотирьох роках. І в самому Мозамбік, на протязі минулих двох років Свідки Єгови помогли 3.930 особам навчитися читати і писати! Отже, в цьому відношенні жодні інші люди не кладуть такої спеціальної уваги на освіту, як Свідки Єгови.

Чи лише повторяти політичні вислови і салютувати піднесе моральний рівень серед людей? Чи такі вимоги помогли людям у Націстській Німеччині або фашистській Італії або в якій-небудь іншій околиці землі в будь-якій добі людської історії? Факти показують, що ні, і здоровий розсудок показує, що через такий спосіб не може бути поліпшення.

Але тому що Свідки Єгови дотримують Біблійні принципи, то за минулих дев’ятдесят або більше років по цілому світі вони заснували пошану до високих рівнів життя, моральну пристойність і чисте життя. Вони помогли сотням тисяч особам по всіх країнах подолати статеву неморальність, алкоголізм, наркоманію та подібні принизливі звичаї.

Говорячи про одну з їхніх конвенцій, часопис Нігерський The Daily Times сказав: “Це їм похвала, що більше як 5.000 людей, що складається з чоловіків, жінок та дітей, можуть сходитися для молитви, співу, їди та спати разом на протязі чотирьох днів без жодної крадіжи або бійки. І між ними не було ані одного поліцая, щоб тримати порядок”. Справді, що такі люди будуть корисні для будь-якої країни. Вони не є між тими, що накидають великий тягар на уряд через кошт поборювати злочин та зіпсуття.

Колоніалізм лишив новий уряд Мозамбік дуже задовжений на сотки мільйонів доларів. Чи вислови або салютування поможуть подолати такі економічні проблеми? Або чи робота, робота працьовитих, надійних та чесних людей, поможе піднести рівень життя?

Чи вислови або салютування запевняють сплачення податків? Чи ті, що найголосніше кричать будуть найчесніше сплачувати податки? У країні за країною де люди ухиляються від податків, то вистава патріотизму не значить, що люди будуть вірно платити податки. Але, знову, по всіх країнах, Свідки Єгови заслужили пошану за те, що сумлінно сплачують свої податки, як також за свою чесність і вірогідність у комерційних справах.

У такій пропаганді, яка з’явилася в А Тribuna з 22-го жовтня 1975 р., і в Tempo з 26-го жовтня 1975 р., дописувачі старалися обвинувачувати Свідків Єгови в “обскурантизмі”. Словник пояснює, що це слово значить “опозиція до прогресу і поширення знання, а особливо через велику складність мови, обрядів, і т.п.”. А що факти показують?

Люди цілої Африки знають, що Свідки Єгови, більше від усіх інших релігій, помогли африканцям зі всіх племен бути вільними від всякого роду забобонного переконання. Це включає чарівництво, поневолюючі обряди, традиційні страхи і племінні заборони. Свідки помогли людям набути більш поступового та практичного приступу до життя з його проблемами, додаючи до з’єднання родин, відповідальних робітників та ласкавих і миролюбних сусідів. Певно, що такого поступу і освітлення сильно потребує, не тільки Мозамбік, але цілий світ.

У протилежності, що сказати про тих, які стараються перекручувати справу, затемнюють стан ненависною пропагандою проти такої маленької групи? Справді, що їх треба обвинувачувати в “обскурантизмі”. Ті, що жорстоко придушують основні свободи, вживаючи такі старі способи, як сама історія нетерпимости та нелюдяности.

Ті, що стараються поширювати поклоніння Держави коштом жертви людських свобод, наслідують способи, яких можна дослідити тисячі років назад до стародавньої Асирійської та Вавилонської імперії. Певно, що такий шлях веде назад, а не вперед до правдивого поступу та поширення знання. Правда є досить сильна, що не потребує звертатися до таких практик.

Чи ви вірите, що політична держава повинна мати право цілком контролювати думки своїх підданців? Або, чи ви вірите, що люди повинні мати право поклонятися за наказом свого сумління?

Якщо ви ненавидите тоталітарне зусилля змушувати людей приставати до якоїсь політичної ідеології, і якщо ви співчуваєте тим, що так страждають, тому що тримаються свого сумлінного переконання, то ви можливо схочете послати телеграму або листа до одного або й більше начальників Фрелімо уряду Народної Республіки Мозамбік, яких імена поміщаємо в цій статті.

[Рамка на сторінці 8]

НАЧАЛЬНИКИ ДО ЯКИХ МОЖНА ПИСАТИ

Presidente de República Popular de Moçambique

Samora Moisés Machel

Lourenço Marques, Moçambique

Comissário Polı́tico Nacional

Armando Emı́lio Guebuza

Lourenço Marques, Moçambique

Vice-Presidente da República Popular de Moçambique

Marcelino dos Santos

Lourenço Marques, Moçambique

Primeiro Ministro da República Popular de Maçambique

Joaquim Chissano

Lourenço Marques, Moçambique

Ministro do Interior

P.O. Box 614 (Caixa Postal 614)

Lourenço Marques, Moçambique

Ministério dos Negócios Estrangeiros

Ac. Antonio Enes

No. 4

Lourenço Marques, Moçambique

Ministro da Defesa

Alberto Chipande

Lourenço Marques, Moçambique

Ministro da Informação

Jorge Rebelo

Lourenço Marques, Moçambique

Ministro do Trabalho

Mariano Matsinha

Lourenço Marques, Moçambique

Ministro da Agricultura

Joaquim de Carvalho

Lourenço Marques, Moçambique

Ministro das Obras Públicas e Habitacão

Julio Carrilho

Lourenço Marques, Moçambique

Vice-Director do Cabinete da Presidencia

Luis Bernardo Honwana

Lourenço Marques, Moçambique

Member of the “Comite Central da Frelimo” (Central Committee of Frelimo)

Lourenço Marques, Moçambique

Mariano Matsinha

Deolinda Guesimane

Jonas Namashlua

Olimpio Vaz

Armando Panguene

Members of the “Comite Executivo da Frelimo” (Executive Committee of Frelimo)

Lourenço Marques, Moçambique

José Oscar Monteiro

Daniel Mbanze

Gideon Ndobe