Який є погляд Біблії?
Хто є ті “духи в в’язниці”?
АПОСТОЛ Петро писав, що воскреслий Ісус Христос проповідував “духам, що в в’язниці були”. (1 Пет. 3:19) Чи ці “духи” були мертві особи? Або, чи вони були духовні соби, яких піддано ув’язненню?
Щоб пізнати хто ті “духи в в’язниці” є, то перше треба застановитися над обставинами під якими згадується про них. Ми читаємо: “Бо й Христос один раз постраждав був за наші гріхи, щоб привести нас до Бога, Праведний за неправедних, хоч умертвлений тілом, але духом оживлений, яким Він і духам, що в в’язниці були, зійшовши, звіщав; вони колись непокірливі були, як їх Боже довготерпіння чекало за Ноєвих днів”.— 1 Пет. 3:18—20.
Тому що тут згадується про Ноєві дні, то треба переглянути події, які відбулися у тому часі за ознаками, по яких буде можна пізнати тих “духів в в’язниці”. Крім Ноя і його родини, то людство не слухало Бога. Чи може бути, що Ісус Христос проповідував духам цих неслухняних людей? Ні. А чому ні? Бо Біблія ясно показує, що мертві нічого не тямлять. Наприклад, у книзі Екклезіястова є сказано: “Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають, і заплати немає вже їм, бо забута і пам’ять про них, і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється”.— Еккл. 9:5, 6.
Крім цього, немає різниці між духом або життєвою силою, що оживляє тварин, а тією, що оживляє людей. Книга Екклезіястова 3:19 говорить: “Бо доля для людських синів і доля звірини — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих”.
Отже Святі Писання не єднають “духів в в’язниці” з людьми, які померли в потопі. Щоб пізнати хто ті ув’язнені духи є, то треба дивитися десь інше поза людською сферою. Біблійна книга Перша Мойсея помагає нам зробити це. Вона говорить про вчинки деяких, “синів правдивого Бога”, або ангелів за днів Ноя. Ми читаємо: “І сталося, що розпочала людина розмножуватися на поверхні землі, і їм народилися дочки. І побачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок, із усіх, яких вибрали. За тих днів на землі були велетні, а також по тому, як стали приходити Божі сини до людських дочок. І вони їм народжували, то були силачі, що славні від віку”.— 1 Мойс. 6:1, 2, 4.
Коли ці ангельські сини Божі дружилися з жінками, то вони поводилися проти цілі ради якої вони були створені. Вони також ставали невірні своїй призначеній службі у святих небесах. Їх покаралося за такий серйозний переступ. Біблія говорить: “Бо як Бог ангелів, що згрішили не помилував був, а в кайданах темряви вкинув до гадесу, і передав зберігати на суд”.— 2 Пет. 2:4, НС.
Отже ті “духи в в’язниці” є непокірні ангели. Коли почався потоп, то вони мусіли розматеріялізувати свої людські тіла. Але Бог Єгова, вже не дозволяв їм вертатися назад до своїх колишніх місць, яких вони були покинули на небі коли зійшли на землю. Він стримав їх під ув’язненням. Бувши духовні особи, то їх є неможливо втримати у буквальній “безодні”, або ув’язнити фізичними “путами”. Одначе, вони були ув’язнені таким способом, що є подібне до дійсної безодні та пут. Через це ув’язнення вони вже більше не могли матеріялізуватися, як чоловіки і жити з жінками.— Юди 6.
Що їх вкинулося до “гадесу” то це показує, що вони є дуже принижені, відрізані від Божої ласки і всякого освітлення. Це стається ясно з того, що вислів “кинути в гадес” в оригінальній грецькій мові є дієслово. Отже тут говориться про вчинок, приниження, а не про якесь дійсне місце. Думка, яку тут передається є подібна до того, що англійське слово “debase” значить, поміщаючи іменника “base” “основа”, але саме в собі не дає думки, що існує якась дійсна основа.
Тому що вони знаходяться в приниженому стані через їхню невірність, то ці духовні особи не будуть мати нагоди покаятися через Ісуса Христа. Він не помер за неслухняних ангелів, але особливо за людство. Боже Слово заявляє: “Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус, що дав Самого Себе на викуп за всіх”. (1 Тим. 2:5, 6) “Він [Ісус Христос] не помагає ангелам цілком”.— Євр. 2:16, НС.
Тому що користі викупу не відносяться до неслухняних ангелів, то їхній стан є подібний до тих духом-помазаних християнів, які покидають правдиве поклоніння, стаючись відступниками. Про таких осіб, ап. Павло в листі до Євреїв 6:4—6 каже: “Не можна бо тих, що раз просвітлились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками духа святого, і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку, та й відпали, знов відновляти покаянням”. Так само добровільно непокірні ангельські сини Божі не можуть покаятися за їхній бунт.
Згідно з цим, то воскреслий Ісус Христос міг лише проголошувати присуджуючу вістку цим непокірним ангелам. Скоро по Його смерті на мученницькому дереві, Він сказав Своїм учням: “А як прийде, Він [святий дух] світові виявить про гріх, і про правду, і про суд: тож про гріх, що не вірують у Мене, а про правду, що Я до Отця Свого йду, і Мене не побачите вже, а про суд, що засуджений князь цього світу”. (Ів. 16:8—11) ‘Князь цього світу’ також є провідник неслухняних і непокірних ангелів або демонів. (Порівняйте Об’явлення 12:7—9.) Отже, у згоді з цим “переконливим доказом” Божого духа, то воскреслий Христос міг проголошувати цілком оправданий суд проти “духів в в’язниці”.
Так то з’єднаний доказ з Писання пояснює, що ті “духи в в’язниці” є бунтівничі ангели. Вони не є духи мертвих людей, бо дух людини є лише його активна життєва сила.