„Я перший” — сьогоднішнє ідолопоклонство
Багато людей цього покоління вже загубили віру в людські інституції — уряд, закони, науку, релігію, одруження, і взагалі в людей. Куди ж їм звернутися, щоб заповнити цю порожнечу? Багато звертаються до себе самих. То не є нічого нового. Це є лише відродження.
ВІРОВЧЕННЯ сьогоднішніх себелюбців є відносно нове для двадцятого століття. Воно відкидає пошану до інших людей, яку можна було бачити загально раніше в цьому столітті. Та система законів етики або моральности навчала людей, як турбуватися іншими, щоб чинити людям добро, заохочувати їх, і пристосовуватись до них. Все те є заборонено в новому культі „корольний Я”. Хоч такий крайній погляд може бути новий в цьому столітті, то дійсно він не є новий — він лише є відродженням. Це є дуже стародавня історія, яка лише повторюється.
Внизу подаємо кілька прикладів цих нових законів етики (поведінки), так як їх вибрано з сучасних книжок для самодопомоги та самопізнання:
„Доглядаючи найважливішого”.
„Виграючи через залякування”.
„Дуже мало з нас навчаються, як вживати світ, замість того, щоб світ нас використовував”.
„Хоч ми можемо працювати на користь інших, то мусимо розуміти, що це ніколи не може бути нашим основним наміром”.
„Моральність має дуже мало до діла з успіхом”.
„Ви маєте право розсуджувати вашу власну поведінку”.
„Постановіть дотримувати закон етики (поведінки), якого ви самі встановлюєте, а не закон, якого інші накидають на вас”.
„Провина — це наркотик, якому є дуже легко віддатися, такий сильний і руїнницький, як героїн”.
„Чи ви допускаєте, щоб люди панували над вами?”
„Нові революційні способи, щоб добиватися свого”.
Коли роблять такі заяви в книжках, то вкладають їх в такому змісті, щоб вони не виглядали дуже жорстокі. Часто подають здорові принципи й наша ціль тут не є, щоб ставити ввесь їхній зміст у категорію самолюбства. Проте, щоб показати напрямок цих книжок маємо вищедані застереження та запитання. Ці думки поміщають в оголошеннях та обкладинках книжок, щоб приваблювати читачів. Такі почуття вживають, як заголовки. На читачів витворюють такі враження. Настрій, який поширюється між послідовниками цього нового руху є, щоб вихваляти особу, замість загальне суспільство. Подібне самозакохання знаходимо у кінофільмах, на телевізії, у спорті, часописах та журналах.
Майстерні самопізнання
Одна з цих піонерських груп самодослідження була відкрита у Каліфорнії у 1962 р. Тепер існує багато інших. Вони досліджують, що є внутрі особи, стараючись виявити це на зовні. Нехай все буде вивішене на зовні так, як вони кажуть. Політичний письменник-романіст Флетчер Кнебел описує про одну типічну вправу:
„Одна така вправа дуже розбила мене: Безмовно, з зав’язаними очима, з руками стисненими позаду наших спин, 24 з нас стикалися плечима, руками, ногами та стегнами при супроводі східної екзотичної музики. В цій масі шукають, мацають одні за одними, труться лише, щоб скомунікуватися з кимось, і це для мене було мов зведення людського існування. Ми розпачливо шукаємо один одного, однак дотикаємось лише дуже швидко та невтішно. Я вирвався геть, сів на підлогу і почав плакати. А чому? Можливо тому, що був дуже самотній та ображений. Я ніколи не забув того досвіду”.
Хоч письменник-романіст Кнебел заявляє, що знайшов якесь значення в його досвіді про самопізнання, то однак таки говорить про слідуючі небажані точки:
„У цьому русі вживають дуже брудну мову, так як солдати морської піхоти. І від декотрих провідників розходиться більше бруду ніж прозорливости, . . . безперестанку повторюють ті самі брудні слова, і цим притуплюють пізнання, якого провідник старається загострити.
„Багато сучасних американських провідників обіцяють місяць, але дають лише проміння місячного світла. . . . Кілька днів психологічного об’явлення можуть тривати так довго, як китайський обід.
„За моїм поглядом, найгірша хиба цього руху є, що він дуже обмежено застосовується до світу. . . . Спробуйте практикувати кілька днів такого чутливого пізнання між голодуючими малайськими чабананами, у кімнаті мук військового табору в Юґанді, або по другій стороні вулиці від центру К.Г.Б. (секретна служба) у Москві. Є мало особистого ,росту’ по країнах де люди дуже голодують або де є велика жорстокість”.
Нова релігія телевізії: — „Добре почувайтеся”
Тома Шейлс пише про телевізійні оголошення у Вашінґтонському часописі Post. Тут поміщаємо кілька зауважень:
„Можливо ніколи в історії ще не заохочувалось так багато людей почуватися так добре відносно малого. Це тому, що оголошувачі на телевізії, які завжди були втягнені в політику про себе, відкрили нове знаряддя, яким просувають і продають товар. Цей спосіб є оголошення, яке каже вам, щоб ви почувалися добре лише тому, що ви є ви і тішитеся чим-не-будь, що буде приводити вас ближче до тієї мети, без різниці чи це є якийсь аромат для під пахви, пудинг або нові шини для автомобіля. . . .
„Без сумніву, що такі оголошення мають релігійний запал. . . . Але в таких оголошеннях обожнюється глядача та споживача. . . . Головним є, що в такому крайньому обожанню самого себе немає жодної хиби — по суті, то є чеснота — . . .
„Телевізія вказує вам хапати все, що можете. Вона ніколи не каже, що ваше задоволення може порушувати задоволення когось іншого. Вона вказує, щоб лише хапати, а коли ні то колись пошкодуєте за цим. . . .
„Телевізія, що є найбільший продавець, дуже успішно продає нам самих себе. Але коли б ми несподівано знайшли себе в серйозному економічному розладі, то чи зможемо подолати щось таке неправдоподібне, як самозаперечення?”
Нове самозакохання — Нарціс
У грецькій міфології був Нарціс, син Сефісуса бога річок і німфи (вродлива дівиця) Леіріопи. Так як міфологія каже, він був дуже вродливий. Коли він побачив своє власне відображення у воді, то дуже закохався в собі. Він не міг любити інших, і так зачарувався собою, що навіть не перемагав своїх лінощів, щоб їсти. Він зсохнув і помер. Сьогодні у загальноприйнятих психоаналізах уживають вислів Нарцісизм, означаючи дуже палке самозакохання, так, що особа стається байдужа до інших людей — хіба вони будуть звертати увагу та хвалити її. Повторно сьогоднішнє самозакохання називають новий Нарцісизм. Натан Фейн, у статті „Вік Нарцісизму: Дивлячись на Себе Самих!” назвав цей напрям „найглибша повідь народного самозакохання, якої ми ще ніколи не бачили”. Він сказав, що вона є „остання індустрія американського росту: щоб шукати сховище у своєму власному тілі”, і додав:
„Це є останнє — і можливо крайнє — поле знання. І незважаючи на зусилля основників, щоб через їхні кампанії могли продавати провини, надихати страх, приховувати все це, американське мистецтво самозакохання ввійшло в свою високу класичну добу”.
Але чи то справді є поклоніння самому собі?
Одна особа каже, що таке вихвалення самого себе є ,нова релігія’. Інша каже, що це є „поклоніння самому собі”. Багато у цьому русі не беруть цю справу так серйозно; а інші беруть.
Біблія показує, що самозакохання може обернутись у поклоніння. „Пожадливість”, вона каже є „ідолослуження”. „Жадібність є форма ідолослуження”. (Кол. 3:5, Сьогоднішній Англійський Переклад (грецьке слово, якого ці переклади переводять на „пожадливість” і „жадібність” є pleonexia. Барклого Коментар
Біблії каже:
„Pleonexia в основному означає бажання, щоб мати більше. Греки самі пояснювали, що воно означає ненаситне бажання, і кажуть, що ви можете задовольнити його так легко, як би наливали води у діряву миску. Вони кажуть, що це є грішне бажання чогось, що належить до когось іншого. Вони пояснювали, що це слово означає грішне бажання до того, що належить до інших. Вони пояснювали його, як пристрасть надбання. Також, кажуть, що воно означає безжалісне самовдоволення”.
Про таких Филип’ян 3:19 говорить: „Шлунок — їхній бог”. Або так, як Сьогоднішній Англійський Переклад переводить цей вірш: „Їхній бог є їхні тілесні пожадливості”. Такі вперто вимагають, щоб завжди мати по-своєму, дійсно, обожаючи свою власну волю. Століття перед Христом такий напрям уже називали ідолослуження: „Свавільство — як провина та служба бовванам”.— 1 Сам. 15:23.
В дійсності, себелюбство можна дослідити до першої людської пари. Вони забажали вкладати свої власні закони про те, що було правильне, а що ні. Отже, коли їм було фальшиво сказано, що вони можуть „статись подібні Богові, знаючи добро і зло”, то жінка почала прагнути цього. Перше вона, а тоді її чоловік, вибрали цей шлях. Вони зробили смертельну помилку.
Отже сьогоднішні віровчення самозакоханих не є нічого нового. Це є дуже стародавня історія, яка тепер повторюється. Вона існувала ще на початку існування людини, і була передсказана, що знову з’явиться в останніх днях: „Останніми днями . . . люди тоді будуть самолюбні”. — 2 Тим. 3:1, 2.
[Рамка на сторінці 5]
ВІРОВЧЕННЯ СЕБЕЛЮБСТВА
Люби самого себе.
Люби незалежно.
Нехай ваші хвилювання виявляються.
Нічого не стримуйте.
Будь напористий.
Не відчувайте провин.
Ви вирішуйте, що є добре, а що зле.
Робіть що хочете.
Я є добрий, ти є добрий.
Не суди.
Не проповідуй.
Ходи високо.
Живи теперішнім і тепер.
Більше нічого не потрібно!