Страус — найбільший птах на землі

Від „Пробудись!” кореспондента Південної Африки

„ПОСЛУХАЙТЕ!” Гучні звуки знову лунають по лісах Південної Африки.

„Чи це лев?”

„Ні, це самець страус показується перед самицею”.

Степовий хлібороб з його другом вийшли з Land Rover (автомобіль-всюдихід) і почали підкрадатись нишком. Незабором вони побачили залицяння пари великих птахів. Які ж величезні птахи! Стаус є дійсно найбільший птах на землі. Але як граціозно (прегарно) він танцює!

Танець залицяння

Як самець танцює й залицяється до самиці. Ця чудова вистава ставить страуса між найкращими виконавцями у царстві птахів та тварин. Коли птахи спаровуються, то пір’я самця переважно стає дуже ясно кольорове — чорне по тілі та крилах, з білими смугами, смугляво-білим хвостом та білим комірцем навколо шиї. Пір’я самиці є ясносивого кольору, а шкіра темносива. Шкіра дорослого півня є темносинява, але в часі спаровування, набирає яскраво червоного кольору вище дзюба, чола й очей, а також спереду ніг і пальцях.

Півень починає свій танець дивовижними „вальсовими” рухами делікатними колами, немов навшпиньках, підносячи крила вгору, виставляючи своє гарне пір’я. Він ніжно приступає до своєї самиці, припадає на коліна перед нею, або сідає на стегно. Терплячо, він залицяється до неї, вертячи тілом, підносячи крила трохи вгору, і рухає ними то вперед то взад. Він ударяє своєю головою об правий або лівий прогин своєї спини, витворюючи глухий стукіт.

Оцінююча самиця тоді підносить крила і ніжно б’є кінчиками. Вона робить це майже встидливо, пригинає голову до землі, розкриває та закриває свій дзюб, немов жує повітря. Пізніше вона присідає, щоб самець спарувався з нею.

Чарівний птах

Не лише танцювання страуса, але також його самий вигляд, є чарівний. Бувши найбільший зі всіх птахів, височиною він є коло 8 футів (2.5 метрів), має малу голову з великими очима та довгими віями. Очне яблуко страуса є дуже велике, коло два дюйми (5 сантиметрів) в діаметрі. Вії охороняють ці делікатні очі від пороху сухих частин і самуму (піщані бурі) у пустині.

Страус має вузьку, голу шию, коло три фути (1 метр) довгу. Тому що його крила є малі, а тулуб такий дуже тяжкий, важачи коло 240 фунтів (109 кілограмів), то страус не може літати. Проте, пошана до цього птаха росте, коли зауважуємо його мускулисті стегна та міцні ноги. Страус може бігти коло 45 миль (72 кілометрів) на годину, швидше від коня. Отже, з доброї причини, Біблія каже, що страус „сміється з коня та з його верхівця!”— Йова 39:18.

Пір’я страуса є головною привабливістю. Те прекрасне пір’я на крилах та хвості є до 30 дюймів довге і 15 дюймів широке (76 на 38 сантиметрів). Стародавні єгиптяни шанували його, середньовічні лицарі та європейське королівство носили в убраннях або шапках його, і на протязі століть ним прикрашали африканських ватажків та воїнів. Навіть сьогодні, жінки в Гонконг до Ріо-де-Жанейро, як також танцюристи на сцені, високо цінять ці елегантні пір’я.

Коли наступає інстинкт паруватись, то півень зараз починає будувати „гніздо”, якщо можна назвати це гніздом. Гніздо є дуже незграбне і необроблене. Півень вибирає місце, щоб бачити у кожну сторону і сильними ногами несамовито підриває землю. Тоді грудьми, вичерпує неглибоку яму, і це є гніздо!

Що сказати про його манери?

Страуси мають войовничі, агресивні манери, особливо в їхньому природному середовищі. Півні б’ються через найменше роздратування, особливо під час сезону розведення. Вони дуже сильно штовхаються ногами. Якщо людина роздратує страуса і дасть йому нагоду, то одним ударом пазура він може розрізати їй груди та живіт.

Коли півні є в такому воюючому настрої, то стаються дуже відважні. Подумайте над цим випадком одного півня, який побачив потяг, що сходив з гори повним ходом. Він став на колію, щоб битися з цим ворогом. Коли потяг наближився, то півень штовхнув ногою. Але на жаль! Це був його останній удар.

Хоч ці птахи є дуже забіякуваті, то є одна річ через яку страус схаменеться і подумає — тернисту гілку. Тому, що гострі колючки можуть подряпати йому великі та делікатні очі, він боїться тернини. Господарі, що вирощують страуси часто вживають тернину, щоб контролювати своїх птахів.

Коли страуси починають нестися, то півень з своєю самицею (або самицями, бо часто він є багатошлюбний, а головно в пустині) чергуються вигрівати яйця. Самиці, їхніми смуглявими пір’ями, яке гарно змішується з оточенням, вигрівають яйця дньом. З другої сторони, півні, з їхнім чорним пір’ям сидять на яйцях вночі. Яке чудове маскування Творець постачив цим птахам.

Коли являються вороги, то дорослі птахи мають вбудовану здібність удавати, що вони ніби здохли або є покалічені, щоб відвернути увагу ворога від гнізда. Страус може удавати, що має покалічену ногу і може жалюгідно кульгати, або може лежати так спокійно, як у смертельному стані, щоб обманути ворога. Коли хижак приближається до гнізда, а птах сидить на ньому, то він положить свою голову на землю, так, що його круглий тулуб стає подібний до мурашника. Написав один господар страусової ферми: „Думають, що неправильний висновок, що страус застромлює свою голову в пісок, походить від цього звичая”.

Страусинне господарство

У Південній Африці, страусинні господарства знаходяться головно в Малому Карру, з центром у місті Аудшурні. Індустрія дуже процвітала від приблизно 1880 р. до 1914 р., тому що в той час страусинне пір’я було дуже модне між жінками. Дуже багато людей розбагатіли, і великі палаци, яких ще досі можна бачити в Аудшурні, свідчать про ту добу. Але коли прийшла Перша Світова Війна, індустрія сильно впала аж до часу після Другої Світової Війни. Сьогодні, проте, індустрія знову є в доброму стані.

Виводити страусів часто представляє проблему через їхню дуже малу і слабу розумову здібність. Наприклад: Півень може взяти собі чотири або п’ять самиць і розділює степ на частини. Проте, так багато самиць несуть від 35 до 40 яєць, декотрі порозкидані в гнізді, а решта поза гніздом. Під час дня, кожна самиця вибирає кілька яєць і „покриває” їх. Але вночі, коли прийде його черга, то він сідає посередині гнізда і покриває тільки ті яйця. Тому багато яєць ніколи не вигріваються і не виводяться.

Додаючи до цієї проблеми, самець і самиця покидають гніздо три або чотири дні після того, як перші страусенята вилуплюються з яєць, без різниці скільки страусенят ще не вилупились. Не дивно, що Біблія каже: „Бог учинив, щоб забув він [страус] про мудрість, і не наділив його розумом”. (Йова 39:17) З цих та інших причин, щоб мати хоч до деякої міри успіху, господарі вживають інкубатори (апарати), якими штучно виводять страусенята, замість покладатись на таких безвідповідальних родичів.

Навіть тоді потрібно особливої уваги. Раз вранці і раз увечорі, яйця треба обертати рукою, так як страус робить, щоб зрушувати розвиваючий жовток, щоб він не осідався і не приростав до шкаралупи. У гнізді птахи регулярно обертають яйця.

Збирання яєць

Для цілей вигрівання, то яйця потрібно збирати на полі, і для недосвідчених це може бути дуже небезпечне. Яйця потрібно вибирати з гнізд, яких птахи майже стало доглядають. Збирачі яєць виїжджають на конях поміж птахів і складають яйця в мішки набиті соломою. Яйця є тяжкі, кожне важить коло три і пів фунта (1.6 кілограмів), і є коло 6 дюймів (15 сантиметрів) довгі, з білою, пористою шкаралупою. Коли б їх ударити одно об друге, то вони легко тріскають. Надзвичайно, однак, не тріскаючи, вони можуть витримати вагу чоловіка, стоячого на них.

Подивімся на процес виводження

Коли хочете на твердо зварених яєць — яйця страуса мають багато живлення — то потрібно варити їх приблизно 42 хвилин. Але якщо хочете подивитись на одно з найбільших чудес природи та складний процес діючий на протязі 42 днів, то йдіть за господарем, як він приготовляє свій апарат вигрівати яйця. Він складає яйця в корита і наставляє провітрюющий жар приблизно на 98 градусів фаренгайта (37 градусів Ц.). Цей жар розгріває зародок у яйцях і рушає процес, який повинен принизити наймудрішу людину.

При кінці часу вигрівання, ми знаходимо, що ненароджене страусеня вже цілком наповнило шкаралупу і є готове видзьобуватись. Але, як йому розбити таку грубу шкаралупу? Страусеня саме розбиває її. Дзюбом? Ні, пазуром на більшому з його двох пальців на нозі. Упаковання цього малого чуда творення треба побачити, щоб повірити. Таж, цей великий палець є прилаштований біля голови та дзюба страусенята! Пазур пробиває шкаралупу і страусенятко починає дихати ніздрями. Чим довше воно дихає, то тим сильніше штовхає, аж поки шкаралупа не поламається і страусеня тоді виходить. Підкладка шкаралупи складається з багатошарної пластичноподібної оболонки (або, внутрішня шкаралупа) пов’язуючи всі складні частинки через пуповину. Коли оболонка висихає, в той час, як страусеня видзьобується з яйця, то пуповина також висихає. Справді, найцікавіша і делекатна діяльність.

Господар мусить бути дуже уважний, щоб випадково не прискорити цей критичний процес і не розламлювати забагато шкаралупи у зусиллі допомагати страусенятові видзьобатись. Таким чином він буде викривати забагато оболонки, і вона буде заскоро висихати, стискаючись разом, задушить страусеня.

Кілька днів страусеня не їсть, ані п’є. На протязі цього часу воно підкріпляється жовтком, який саме перед народженням прослизнюється крізь пуповину. Перший обід страусеняти є дуже дивний — гній матері! Очевидно така пожива дає стійкість шлункові, який у цій фазі є дуже делікатний і є великою журбою для господаря. Багато страусенят здихають, коли зразу їх неправильно годують. Але пізніше в житті страус пожадливо пожирає і ковтає все, що він може дістати. Бувши такий нерозбірливий їдець, то в Мойсеєвому законі страуса поміщено між нечистими птахами. (3 Мойс. 11:13, 16) Тому що страус не має зубів, то він проковтує маленькі камінці, які з’єднуються з рухами м’язів у вищому шлунку й розчавлює їжу.

То є звичай представити цих трьох або чотирьохденних страусенят, які є виведжені таким штучним способом, вихованцям-страусам. Ці названі родичі радо приймають страусенята й доглядають їх, як своїх. В огорожі, коли самиця побачить їх, вона приступає до них і зараз виділяє їм потрібний гній. Страусенята харчуються тільки раз гноєм. Таким названим родичам можна давати багато страусенят, і часами два страуси доглядають так багато, як 100 страусенят.

Шкіри та м’ясо

Шкіра страуса є міцна, м’яка і за нею є великий попит від фабрикантів черевиків, жіночих сумок, рукавиць та інших виробів. Колір шкіри є ясно коричневий, яку легко пізнати по її рівно розташованих вузликах.

Сухе, сире м’ясо страусів, або більтонґ, є доброї якости, якого вважають за ласощі у Південній Африці. Забій страусів, колись робився зламленням шиї, але цей спосіб видавав погане м’ясо. Недавно по різнях почали спускати кров з птахів, і цим дуже поліпшили якість та тривалість більтонґу. Місцеві господарі були здивовані і задоволені цим процесом. Такий спосіб убивати страусів особливо є дуже бажаний, тому що Бог вимагає, щоб християни „стримувались . . . від крови”.— Дії 15:28, 29; 5 Мойс. 12:23—25.

Жорстокі. Дурні. Неспроможні літати. Чарівні. Всі ці вислови стосуються до цього надзвичайного „велетня” пташинного світу. Чудернацький, але привабливий на вигляд, дивний дещо в своєму поводженні, страус таки відбиває мудрість та різноманітність, яких бачимо в рукоділлі Творця.