Що сказати про людські права сьогодні?
„По цілому світі зловживання людських прав поширюється, і нарушення міжнародних рівнів так зростає, що зустрічаємо кризу людських прав”.
Так сказав Доналд М. Фрейзер, член палати представників уряду Сполучених Штатів.
Ці слова будуть дивувати декотрих людей. Вони можливо думають, що у сучасному світі були великі успіхи у рекламуванню і дотримуванню людських прав. Котрий погляд є правдивий?
Прогрес сучасних часів
У цьому поколінні було багато міжнародного зусилля заради прав різних груп людей — певно більше, як у попередніх поколіннях. Організація Об’єднаних Націй старалась заснувати міжнародний рівень, видаючи, у 1948 р., Всесвітню Декларацію Людських Прав. Цю Декларацію підтримують дві угоди: Міжнародна Угода про Економічні, Суспільні і Культурні Права, і Міжнародна Угода про Цивільні і Політичні Права.
Всесвітня Декларація була тільки заявою мети, і тому її підписали більшість тодішніх членів організації Об’єднаних Націй. Проте, ці дві угоди були заложені, щоб обернути ці мети у міжнародний закон, і зобов’язати всіх тих націй, що підписали їх. Нації дуже нерішучо підписували ці угоди.
Крім цього, в організації Об’єднаних Націй дискутовано такі справи, як наприклад, геноцид (знищення окремих груп населення), біженці, політичні права жінок, права дітей і світове здоров’я.
Крім організації Об’єднаних Націй, інші міжнародні організації,— як наприклад, Амністія Інтернаціонал — працюють, щоб заохочувати додержування людських прав кругом світу. Європейську Комісію про Людські Права засновано, щоб полагоджувати заяви порушення. Міжнародна Робоча Організація працює, щоб скасувати такі речі, як примусову працю і запобігти безробіття.
Багато національних урядів укладають закони, щоб ними забезпечувати права і життєві умови робочих людей. Навіть провідники так званого Християнства говорять прихильно відносно людських прав. І сучасно, Сполучені Штати зробили людські права головною частиною своєї закордонної політики, у надії, щоб своєю економічною і політичною потужністю, заохочувати інших держав зберігати права їхніх громадян.
Проблеми таки залишаються
Чи ж усе це значить, що людські права будуть забезпечені в нашому часі, або під тепер-існуючою системою? На нещастя, ходять чутки про нарушення прав по багатьох країнах, так як показує представник Фрейзер. У 1976 р., тодішнього державного секретаря Сполучених Штатів цитовано так: „Жодна країна, жодний народ, і ще до цього, жодна політична система, не може заявляти собі досконалу історію на полі людських прав”.
Під час 30-ої річниці Всесвітньої Декларації Людських Прав, цитовано Папу Івана Павла 2-го, який сказав: „Світ, в якому ми сьогодні живемо, містить в собі забагато прикладів несправедливости і пригноблення’ ”. Вислів від Амністія Інтернаціонал ось як цитовано в журналі Канберра Times: „У більшості країнах, і під всякими політичними урядами та ідеологіями, порушують людські права”. Але чому це так?
Одна причина є, що уряди не можуть контролювати деяких порушень. Жоден уряд не бажає, щоб кримінальники порушували права їхніх громадян, однак, в більшости країнах сьогодні, „безпеку особи” багатьох людей порушують через поширення злочину.
Ще одна проблема, яку дуже тяжко розв’язати, є світовий голод. Мільйони людей дуже голодують, отже втішаються тільки кількома правами. Так як сказала одна особа: „Як люди можуть втішатись їхніми правами до багатого й доброго життя, коли існують біднота та голод?”
Недавно опинились у центрі уваги так звані „люди на човнах” або біженці з В’єтнаму. Більшість людей погодяться, що згідно з 14-им параграфом Всесвітньої Декларації, ці мають право „шукати і втішатись по інших країнах притулком від переслідування”. Проте, коли вони з’являлись по берегах декотрих країн, то створили велике збентеження. Очевидно, вони загрожували економії цих країн і кажуть, що від декотрих країн їх відганяли, часами з жахливими наслідками.
Суперечності інтересів, або прав, є ще одною проблемою. Ось як її пояснює філіппінський вчитель Рубін Сантос Кюґен: „Охороняти культурні права меншостей може не погоджуватись з розвиваючими потребами більшої громади або району. Підібно, охороняти майнові права привілейованих груп може придушувати права непривілейованих або позбавлених”.
Що він мав на думці? Уявіть собі країну де більшість майна знаходиться у руках кількох привілейованих, а більшість людей є дуже бідними. Щоб поліпшити життєві умови більшости народу, і таким чином, охороняти їхні права, то уряд може старатись розподілити державне майно. Однак, цим чином може нарушувати такі ж самі законні права заможної меншости.
Остаточно, маємо запитання про тлумачення. Деякі країни Заходу часто звертають увагу на права, якими втішаються їхні громадяни, однак декотрі нації Сходу обвинувачують їх порушенням людських прав. Так як недавно твердив Фідел Кастро, як то його звітує часопис Нью Йоркський Times, так звана свобода Західних країн не була нічим більшим від буржуазного права використовувати людину і зберегти класову систему.
З другого боку, декотрі некомуністичні країни звертають увагу на численні порушення мнимої (ніби існуючої) свободи прав по комуністичних країнах, як-от наприклад, поголоски про табори рабської праці, і широко рекламовану долю інакомислящих. Однак, згідно з французьким журналом La Croix, то „Радянський Союз . . . знаменито святкував річницю (Всесвітньої Декларації Людських Прав) вихваляючи . . . виняткові права, якими втішаються його громадяни”.
Виглядає, що вони нібито говорять про інакші справи, і можливо це так. Як наприклад, доктор Едвард Норман, декан Пітергаус англійського Кеймбридж Університету, недавно сказав: „Західні демократії так само заохочують моральні заперечення (про людські права) у своїм критикуванні авторитетних влад. . . Соціалістичні держави відповідають точно таким самим красномовством людських прав у їхньому відкиненню Західного лібералізму. Існують однакові іноземні вислови людських прав, але зміст різниться, залежачи від ідеології або класу”.
Катування і геноцид
Можливо ще гірше від вищезгаданих суспільних проблем і розбіжностей ідеологій, є багато урядової політики, щоб пригнобляти своїх власних людей. Два роки тому, Амністія Інтернаціонал була цитована в журналі Time, що у попередньому десятилітті катування офіціально практикували в 60 країнах. Тільки у 1975 р., обвинувачувано 40 країн відносно катування власних громадян. Крім того, обвинувачують кількох країн за те, що вони тримають політв’язнів.
Після останньої світової війни, світ жахався страченням шістьох мільйонів євреїв, як також мільйонів інших людей в Європі. Багато казали: „Це ніколи не повинно повторитись!” Однак, навіть тепер, читаємо про масові вбивства по різних околицях світу. Обвинувачують уряд одної малої африканської країни за те, що він стратив одну шосту свого населення. Заявляють, що в недавній інвазії одного тропічного острова, вмерло 100.000 осіб. В одній азіатській країні, так як деякі звітування показують, більше, як мільйон людей були замордовані на смерть з політичних причин.
Може бути, що коли ви читаєте ці вісті, то питаєте: ,Чому ж хтось не зробить щось відносно всього цього? Чому хтось не піде, і не перевірить, чи все це дійсно правда, і спинить їх?’ Відповідь до цих запитань знаходиться в тому, що британський суддя, Лорд Вільберфорс назвав „нерозв’язана ділема” в справі людських прав — один принцип є у тому, що людськими правами, з того часу, як вложили Всесвітню Декларацію, турбуються всі країни — а другий принцип в тому, що спосіб, яким держава поводиться з власними підданими є виключно домашня справа”.
Професор В. Г. Стенькевич, з Університету Британської Колумбії, докладніше пояснює цю справу: „Очевидно, що коли б держава і відчувала, що інші країни порушують людські права, то міжнародний закон не дозволяє їй виступати проти порушника, одиноко чи в спільці з іншими державами. Дійсно, закон уложений, щоб ним спиняти нарушення людських прав, і згідно з Міжнародним Законом було б таке саме, як напад. Людські права існують і їх признають, але їхня оборона є майже неможлива”.
Що є потрібно, щоб забезпечити людські права?
Беручи все це до уваги, то трудно бачити, як під теперішньою системою, людські права можуть цілком бути забезпечені колись. Чи є якийсь спосіб, щоб ці права були гарантовані? У перегляді минулої і теперішньої історії боротьби людини за її правами, то здається, що потрібно принаймні двох речей.
По-перше, потрібно зовсім морального суспільства, в якому кожна особа, не тільки буде втішатись своїми власнми правами, але буде несамолюбно шанувати права свого ближнього. По-друге, мусить бути влада, досить розумна, щоб могла справедливо вирішувати, як зрівноважувати права різних груп, і розв’язати суперницькі ідеології людських прав. Ця влада мусить також мати потрібну силу розв’язувати суспільні проблеми, як наприклад, злочин і бідність, які доводять до позбавлення людям їхніх прав. Така влада мусить бути верховна над усіма народами, тобто, мати авторитет над народами, так, щоб жодна земна нація не могла вигубляти, катувати, несправедливо ув’язнювати або гнобити своїх громадян.
Не потрібно казати, що під теперішньою світською системою таке суспільство, ані така влада не існують. Чи ж це значить, що надіятись на забезпечення людських прав є тільки непрактичний ідеалізм! Ні. Маємо певну надію, що людські права будуть забезпечені в цілому світі — і це в близькій майбутності. Обдумайте факти в слідуючій статті.
[Вставка на сторінці 7]
„Жодна країна, жодний народ, і ще до цього, жодна політична система, не може заявляти собі досконалу історію на полі людських прав”.
[Вставка на сторінці 7]
„Як людям втішатись їхніми правами до багатого і доброго життя, коли існують біднота і голод?”
[Вставка на сторінці 8]
По-перше, потрібно зовсім морального суспільства. . . .
[Вставка на сторінці 8]
По-друге, мусить бути влада, досить мудра, щоб могла справедливо вирішувати, як зрівноважувати права різних груп.