Монархи глибини

Від нашого кореспондента в Австралії

ПОВЕРХНЯ моря є гладка і спокійна. Зненацька, вода вибухає пилом! З неї зноситься 40-тонн чорна тварина невдалим летом. При вершині свого полету тварина вагається на хвилинку. Тоді, лунаючим плеском зникає під поверхнею моря.

Ми будемо довго пам’ятати цей вид. Тут ми мали нагоду подивитись на кита, одне з найбільших земних створінь, підносячись над поверхнею води, щоб вдихнути трохи повітря.

Протягом багатьох століть людина чудувалась китом, вірячи колись, що його прибережні появи були ознаками великих подій. Хоч багато забобонів відносно китів уже зникли, то страх і подив таки не зникли. Ближчий погляд на форму і звичаї цього велетня покаже нам чому.

Що це є кит?

Кит не є риба, а теплокровний ссавець. Він вдихає повітря, годує своїх молодих груддю, і навіть має трохи зовнішньої шерсті, так як ссавці. Проте, кит проривається крізь воду лише, щоб видихати паровий видих і щоб вдихнути життя-підтримуюче повітря.

Не так, як інші морські ссавці, кити не можуть ліниво тинятися в прибережних водах. Коли б ,великий кит’ тимчасово сів на мілину, то напевно здох би. Без води, підтримувати таку велику масу, їхні ребра западаються і вони задушуються.

Кити є поділені на дві основні групи, вусаті кити (з китовими кістками, замість зубів) і зубаті кити. Можливо найкраще знаний з вусатих китів є великий синій кит, 100 футів (30 метрів) довжини, важачи так багато, як 134 тонни. Каже книжка Кити, Е. Й. Сліджпера (в анг. мові), що його вага дорівнює вазі чотирьох бронтозаврів, або 30 слонів, або 200 коров або 1.600 людей! Справді, що цей монарх глибини є найбільше створіння, живе чи мертве, знане на землі.

Китовий вус, або китова кістка — це роговий приріст, облямована щетиною, яка висить з вищої щелипи кита. Речовиною вус є подібний до нашого волосся і нігтів і постійно росте та зношується. Ряд цих довгих звужуючих китових вусів по обох боках рота становить велике сито, яким він відділяє з води планктон, головний харч цього роду кита.

З другого боку, кити з зубами не можуть ловити маленький планктон. Тому вони харчуються головно рибою та іншими морськими ссавцями. Кити з зубами різняться розміром від 4 футової (1.2 метрів) морської свині до добре знаних дельфінів та убивець-китів саме до 60 футового (18 метрів) кашалота.

Чудові здібності

Спочатку здається, що китова плавноздібність суперечить фізичним законам. Як таке величезне створіння може плавати по океанах швидкістю, що змагається з швидкістю атомних підводних човнів? Дослідження показують, що тулуб кита є гнучкий, а не так як негнучкий підводний човен. Шар товщу зменшує тертя і знижує коливання.

Кит також є наділений здібністю робити різний шум від скрипіння і писків до цвірінькання і пронизливого свисту. Ці звуки служать здається подвійній цілі: вони допомагають затримувати родинні групи, що називаються зграї, при купі, як також є формою сонару (спосіб комунікації), яким кит шукає собі їжу і „бачить” у темряві.

На них постійно полюють

Вже довгий час великі китові тулуби були неначе величезні мішки „добрих речей”. Колись люди полювали на китів ради їжі й олії з його товщу. Тепер з китових тулубів виробляють такі речі, як рідини для автоматичних трансмісій, свічки, хімічне добриво, і так, навіть губну помаду.

Точно не є відомо хто саме почав полювати на китів. Баски, по іспанських прибережжях мабуть перші полювали на них і зробили з них серйозну торгівлю. Пізніше, Англія і Голландія стались головними країнами, які полювали на китів. Потім Америка ввійшла в змагання і острів Нантакет недалеко Род-Айленд, стався базою для одної з найбільших китоловних флотів у світі.

Хоч у великому китоловстві їх убивають гарпунами з вибухаючими головками, як також в інші дуже жахливі способи, то завжди були більш примітивні способи. Наприклад, мешканці Алеуцьких островів атакували китів з одноосібних каяків (ескімоські човни), вживаючи списи з отрутними кінчиками. Коли індійці Південної Америки припливали поруч кита, то один з них вискакував китові на спину і застромлював загострений кілок в його отвір для дихання.

Можливо найбільш незвичайним способом полювати на китів користувались так пізно, як 1929 р. в Едені, тихому прибережжю південного містечка Нового Південного Уельсу, в Австралії. Хоч це може бути дивним, то китолови того містечка користувались зграєю косяків (риб) з коло 100 привчених убивців-китів. Ці вбивці заганяли горбань китів, вертаючись з їхнього літнього харчування в Антарктиці у затоку. Вбивці-кити тоді загороджували вхід до затоки, щоб жертви не могли випливати з нього. Інші кити-вбивці з великим захопленням плескались у воді біля земельного відділення, щоб звернути увагу китоловам на те, що вони зробили.

Чи кит переживе?

Яка буде майбутність кита? Чи вони цілком зникнуть?

Робили деяке зусилля, щоб забезпечити збереження китів. Міжнародна Комісія Китоловів (МКК) є добровільним тілом складаючись з представників 17 китоловних націй. Від 1946 р. Комісія накладала заборони і квоти на ловлення різних родів китів. Але, групи зберігання дуже критикують її користі і вірності. Комісія не віднеслась до поклику Організації Об’єднаних Націй, Сполучених Штатів та інших груп збереження, щоб наложити відстрочки, тобто десять років цілковитої заборони на китоловство. Отже, критики заявляють, що Комісія підтримує індустрію китоловства, замість збереження китів.

Чи ці зусилля, щоб зберегти кити, будуть успішні, буде видно. Хоч людям дано божественне право полювати на тварини для їжі, включаючи і китів, то людина також мусить пам’ятати, що це не дозволяє їй вигублювати живих створінь до ступня зникнення.— 1 Мойс. 9:1—3.