Більше користуючись пізнішим життям

УСІ люди бажають втішатись життям. Це є правда навіть коли ви вже постарілись. Хоч фізично ви можливо вже є трохи обмежені, то таки бажаєте користуватись життям, як можете.

Ті, що краще приготовились до пенсіонерного життя кажуть, що, хоч трохи скучають за колишньою роботою, тепер мають задоволення з життя повільнішого темпу. Вони можуть робити все те до чого розвивали схильність у ранішньому житті, але не виконували через недостаток часу.

Багато оцінюють більше часу, щоб втішатись чудесами творіння. Вони люблять працювати в городі, подорожувати, дивитись на дерева, рослину, квіти та тварини. Вони знаходять розумове та фізичне відсвіження, коли проходжуються, втішаються активністю самотньо або в дружбі з іншими людьми.

Декотрі мають велике задоволення з того, що тепер мають більше часу читати, і коли зір вже не є гострий, вони люблять слухати награні платівки, радіо програми, або коли хтось читає їм. І вони люблять розмовляти з людьми різного віку.

Історик літератури, Малколм Кавлі, в дев’ятій десятці свого життя, ось що сказав про те, що для нього було дуже приємною активністю:

„Є ще інші задоволення, яких декотрі молоді особи не оцінюють. Одна з цих є тільки сидіти нерухомо, немов змій на теплому сонцем-нагрітому камені, відчуваючи солодке почуття лінощів, якими дуже рідко коли втішались у молодшому віці.

„У такому часі, старша людина цілком відпочиває”.

Бути активними

Проте, старшим також потрібно бути активними. Назагал є признано, що фізична і розумова активність є дуже важливі для фізичного та психічного здоров’я. Всі, в доброму здоров’ю, які можуть бути більш активними, але розлінились і сидять постійно стаються досить пригнічені. Такі особи можуть і фізично ослабнути.

У цьому відношенні, доктор Роберт Батлер, директор Народного Інституту про Старіння в Америці, сказав:

„Яка-небудь корисна активність, в якій хтось відчуває якесь досягнення або що виконує щось вартого може дати дійсне значення у пенсіонерному житті.

„Уявіть собі коли б ви буквально пішли на відпочинок і нічого не робили, щоб з своєї активности відчувати якийсь намір або суть. Таке життя може бути дуже спустошуюче”.

Одна жінка о половині 70-ій десятці свого життя каже, що ніяк не може розуміти, як хтось такого самого віку, як вона і в подібному здоров’ю та фінансовому стані, не може жити цікавим життям. Займатись різними діяльностями був її ключ. Вона сказала про тих, що не втішаються життям: „Може бути, що вони не мають досить різних діяльностей, . . . але я маю дуже добрий час”. Вона припускала можливість, що коли старші літа почнуть обмежувати її активність, тоді вона теж буде змушена зменшити деякі з своїх діяльностей. Але не до того часу.

Потреба дружби

Ви можете втішатися улюбленими заняттями або новими діяльностями. Ви можливо також любите мати більше часу для себе. Але дружбу з людьми неможливо заступити чимось іншим. Отже, самотність потрібно зрівноважувати обміном з людьми.

Ми були створені в такий спосіб, що нам потрібно людей. Ніхто не може бути дійсно щасливим у цілковитому відокремленні, без різниці скільки грошей хтось має. Відокремлюватись через старший вік, коли ще маємо силу робити інакше, може дуже пошкодити розуму та духу, і дійсно може прискорити смерть. Біблійна приповістка каже: „Той, що відокремлює себе шукатиме свого власного самолюбного бажання; проти всякої практичної мудрости він виступить”. (Прип. 18:1, НС, анг.) Один приклад цього є пізніше життя більйонера Гаверда Гюса.

Одна старша особа радить: „Не турбуйтесь самотністю. Товаришуйте з людьми”. Ця особа мала на думці, щоб брати ініціативу (перший крок) і шукати людей. Подібно, доктор Констанс Фрайс з Нью-Йорку радив: „Дотик. Дотик з людьми. Це є найважливіша річ (головно) для старших людей, які живуть самотньо. Я наказую своїм пацієнтам, щоб вони кожного дня говорили з кимось — хоч би з касиркою в магазині чи якоїсь крамниці”.

Подібно, доктор Батлер радив брати учась в активностях, які приводять когось у дотик з людьми. Він сказав про старших людей:

„Їх можна заохочувати до активностей, якими можуть допомагати іншим людям. Також можна заохочувати їх вступати до суспільних організацій, ставати активними фізично і розвивати або підтримувати дружбу з людьми.

„Людям потрібно бути бадьорими фізично та особисто придатними, а це значить, що їхні розуми мусять бути активні, і суспільно придатні — підтримуючи споріднення з людьми”.

Тримаючи добрі споріднення

Ключ до розвитку і тримання доброго споріднення з людьми є мати здорове і позитивне відношення до них. Те, що може пошкодити споріднення є коли особа не старається розвивати сумісність з людьми. Наприклад, декотрі старші люди не хочуть слухати поглядів інших, бажаючи висловлювати тільки свої власні погляди.

Це не значить, що ви завжди мусите погоджуватись з іншими без різниці, що вони будуть казати. Але дуже багато речей не є ,життя або смерть’ справами; можна дозволяти на різні погляди. Не ставайте нерозсудливо впертими у неважливих справах.

Коли хтось бачить, що старша людина виявляє лагідну натуру, охочо слухає, то це заохотить дальші розмови з нею. Так, як сказав один старший чоловік: „Я знайшов, що можу багато більше втішатись дружбою молодших людей, коли не поводжуся мов би усе знав і не ображаюся несхожими поглядами. Навпаки, я завжди просив їх висловлювати їхні погляди у деяких справах і похвалював їх, коли вони висловлювали цікаві та корисні думки. Роблячи це я знаходив, що вони більше цікавилися мною, і час від часу просили, щоб я висловив свої думки, як також цікавились моїми особистими досвідами з минулих років”.

Також, деякі старші люди мусять дуже старатись, щоб не нарікати, коли є в товаристві з іншими людьми. Хоч у вас можливо є більше причин нарікати через проблеми, яких старші роки приносять з собою, то дух сталого нарікання може відвертати людей від вас. З другого боку, „приємні слова — щільниковий то мед, солодкий душі й лік на кості”. (Прип. 16:24) Чи ж принцип ,будете жати те, що посієте’ не стосується до людського споріднення? (Гал. 6:7, 8) Коли будемо ставитись ворожо до людей, завжди нарікаючи і у постійному сердитому настроєві, то інші правдоподібно будуть уникати нас.

Незаперечні факти

Це дуже гарно старатись робити життя кориснішим та цікавим. Певно, що ви повинні так робити. Інші можуть допомогти вам у цьому. Однак, один незаперечний факт, якого потрібно зустріти є такий: Не робить різниці, які цікаві та продуктивні чиїсь старші літа можуть бути, то раніше чи пізніше, життя таки кінчається. У теперішньому часі, смерть забирає всіх. Тому то Біблія каже, що „смерть поширилась до всіх людей”.— Рим. 5:12, НС.

Не робить різниці, як делікатно ми хотіли б сказати це, то людське існування сьогодні можливо порівнювати до смертельного засуду. У дні нашого народження, ми є „засуджені” на старий вік та смерть, тому що вони безжалісно находять на нас. Який жаль, що життя є таке коротке і повне клопотів, тоді як би ми мали добре здоров’я, безпечність та бажані оточення, то ним можна було б так дуже втішатись! — Йова 14:1.

Те, що ми дійсно потребуємо є щось, що може завершити те, що Понс Де Леон мав на думці, коли шукав свого „джерела молодости”. Нам потрібно „цілковитого прориву”, який пов’яже енергійність молодості з мудрістю старшого віку.

Одначе, ще є один незаперечний факт: Навіть коли б у нас і було все це, то однак не будемо дійсно щасливі, коли нас буде оточувати вбогість, інфляція, злочин, неприємні сусіди, жорстокі війни та всі інші небезпечності теперішньої системи. Те, що ми дійсно потребуємо є мати те чудове сполучення енергійної молодості з мудрістю старшого віку, але у світі цілковитого миру та безпечности, в оточенні пристойних, чесних людей.

Не є тільки мрія

Чи ж така надія є тільки мрія? Ні! Замість бути мрією, вона незабаром здійсниться! Але як це може бути, коли всі ознаки показують, що клопоти в житті гіршаються, а не поліпшуються?

Ці самі погіршаючі обставини в нашому часі є ясна ознака, що ми живемо в тій добі, яка є передсказана в біблійному пророцтві й побачить закінчення теперішньої незадовольняючої системи. Нещастя, яке охопило наше покоління після Першої Світової Війни є видимим доказом, що ця неспокійна система вже ввійшла в свої „останні дні”.— 2 Тим. 3:1—5; Мат. 24:3—12.

А що прийде після цього? „День суду та знищення безбожних людей”, так як біблійне пророцтво показує. Коли земля буде вичищена з цього лукавства, тоді Бог встановить новий порядок в якому „правда пробував”. (2 Пет. 3:7, 13) У тій новій Богом-встановленій системі, „не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде”.— Об. 21:4.

Отже, ми тепер можемо робити так, як Ісус потішає нас: „Випростуйтесь, і підійміть свої голови,— бо зближається ваше визволення”. (Луки 21:28) Коли почнеться та праведна нова система, то неприємні наслідки старіння вже проминуть. Замість старітись, то старші люди будуть відновлені до енергійної молодості. Навіть мертві воскреснуть, щоб мали нагоду жити вічно під Божою новою системою. (Дії 24:15) Тому то старшим людям сьогодні не потрібно втрачати надію. Замість цього, вони можуть розвивати чудову, підтримуючу надію на полегшення від руїнницьких дій старого віку і смерти.

Беручи вищезгадане до уваги, то ті християнські Свідки, що вже постарілись тримаються активними, ходять до людей, отримуючи їхні погляди відносно надії життя і розказують їм те, що Біблія каже про недалеку майбутність. Цим способом вони найбільше користуються їхнім пізнішим життям.