Живучи вище Північного Полярного Кола — з задоволенням!

„ВЕРТАЙСЯ НАЗАД СКОРО!”

Ці слова, котрі явились на першій сторінці норвезького щоденника Finnmarken минулого 20-го листопада, були промовлені до сонця.

З якої причини?

Тому, що того пізнього дня в листопаді сонце зайшло за південний кругозір Вадсо — де друкується щоденник — і в тому північному норвезькому селі його вже не будуть бачити слідуючі два місяці. У містечках та селах ще дальше на півночі, як-от у Вардо, Баатсфйорді, Берлевагу і Гаммерфесті (найбільш північне село у світі), то довга зимова ніч триває ще довше.

Коли сонце вертається назад до цих околиць після такої довгої відсутності, то його щиро привітують! У гірничому селі Кіркенес, біля російського кордону, школярні марширують на високу гору, щоб тільки подивитись на сонце. У Вадсо, коли сонце сяє крізь двох гір, коло п’ять хвилин, то школярам дають вільний день — і село святкує. Ще дальше на півночі, у Вардо, гармати 14-столітньої фортеці Вардогюс збільшують радість своїм громовим привітом.

„Ми прямуємо у правильну сторону, до літа”, кажуть люди — у січні.

Коли сонце не відходить

Проте, ця справа має й яснішу сторону. Жителі Вадсо радіють побачивши сонце в темнозимовому січні, бо знають, що це доведе до довгих, довгих днів від кінця березня до половини вересня, так, навіть до часу в якому сонце ніколи не заходить — від половини травня до кінця липня.

Для більшости людей, мешкаючих посередині земної кулі, то незмінний схід і захід сонця регулює їхнім ритмом і зразком життя. Але на півночі від Північного Полярного Кола — так само, як на Антарктиці — цей ритм переривається протягом року.

Оскільки земля є похилена на своїй осі, то протягом шість місяців, Північний Полюс виходить на сонце, вічним днем, а в Південному Полюсі є ніч півроку довга. Отже, коли б ви мешкали на Північному Полюсі, то мали б шестимісячний день, від 21-го березня до 23 вересня, за яким, на нещастя, приходить шестимісячна ніч холодна, як лід з лютими завірюхами. Чим дальше хтось живе на південь від північного Полюса, то тим коротша є доба непроглядної темряви. На Північному Полярному Колі, коло 1.630 миль (2.600 кілометрів) від Північного Полюса, є один день у році, коли сонце цілком не заходить цілу ніч, і так само, один день взимі, коли воно не сходить.

Що робить ніч стерпною

Ніде у світі не живе так багато людей й так близько Північного Полюса, як у Норвегії. Північне Полярне Коло або Арктика розділює Норвегію так, що третина країни лежить вище кола. Дійсно, ця третина лежить між тими самими паралелями, що непривабливі околиці Гренландії, Канади, Аляски та Сибіру.

Проте, теплий Гольф-Стрім (тепла течія), котрий пливе недалеко західного берега, дає Норвегії помірний клімат, який не знаходиться в жодній іншій місцевості світу так далеко на півночі. Прибережні райони мають теплі зими й холодні літа, і всі пристані не замерзають взимку. Країну пронизують численність маленьких морських заток фіордів, з великими та малими островами понад побережжя коло 12.000 миль (19.200 кілометрів) довжини.

Коло 10 процентів норвезького населення з 4.000.000 жителів, живе на півночі від Полярного Кола, в трьох найбільш північних областях — Нордланд, Тромс і Фіннмарку. Очевидно, люди вже довгий час любили жити в цих околицях, бо тут є доказ, що витривалі рибалки й мисливці прибули до цих околиць так рано, як інші, поселяючи південні прибережжя країни. Сьогодні, на півночі від Полярного Кола ще живуть загартовані рибалки й мисливці, як також хлібороби, гірники, корабле-будівники, моряки й досить багато фабричних робітників.

Оптимісти від народження?

Одна датчанка, яка вже довгий час живе на півночі, каже, що жителі північної Норвегії родяться оптимістами: „Протягом холодного та мокрого літа, вони кажуть: ,Ще можемо мати гарну осінь’. А коли осінь не є така гарна, то вони кажуть: ,Без сумніву буде помірна, прегарна зима’. Тоді, коли їх засипав сніг і завірюхи шаліють, то вони відважуються висловити опінію: ,Цього року весна скоро прийде’. А коли весною є дуже зимно і сніжить аж до півлітнього вечора, то справа вже залагоджена: ,Через те, що літо так спізнилось, то буде гарне й тепле’ ”.

Оптимісти чи ні, то взагалі люди тут живуть у гарному настрої. Їм легко жартувати й вони не перебільшують проблем. Частіше за все вони є доступні, дружні та щедрі люди, й тому старенький житель Вадсо, коли його запитали чому він любить жити на півночі, сказав: „Через людей. І природу. Дивитись на океан, ловити рибу в річках, підійматись по стрімких пагорках або мандрувати по гірських плоскогір’ях — все це дає людині небувале почуття свободи”.

Один молодший робітник з рибного промисла в Фіннмарку пояснив: „Нічого не порівнюється з риболовлею на плоскогірному озері. Воно є дуже вільне та відкрите. Я почував би себе невільним, коли б кругом було багато дерев”.

„Світло солодке”

Один біблійний вірш, якого тут-живучі студенти Біблії дуже люблять знаходиться в книзі Екклезіястова 11:7: „І світло солодке, і добре очам сонце бачити”. На сяячу красу північного сонця не тільки гарно дивитись — воно поліпшує здоров’я.

„Коли нічна пора року наближається, то люди приходять до мене за пілюлями на спання”, сказав нам доктор Торе Аск з Вадсо. „Багато страждають від безсоння, вони не втомляються природно через те, що тіло не одержує зовнішніх природних ознак, що вже час прийшов лягати спати. Тут завжди темно — дуже тяжко прокинутись вранці, і протягом цілого дня люди відчувають втомлення. Багато людей нервуються. З другого боку, денний сезон підбадьорює людей в різні способи і допомагає їм зносити зимову темряву”.

Доктор Аск, котрий прийшов від південної Норвегії, каже, що цей край й світло зараз привабили його: „Я був так збуджений сонцем, що навіть не хотів лягати спати. І кождий так почувається. Люди є дуже зайняті протягом гарячкового літа — працюють у городі, у хаті, лагодять авто або човен — так, що коли сонце світить, вони працюють довго після півночі.

Ще солодше світло

Грета (датчанка), її чоловік Карл-Ерік (швед), з норвезькою парою Аашілдом і Оівіндою знайшли, що ці щирі, дружні та гостинні люди також дуже гарно відносяться до іншого світла — до солодкої біблійної вістки, яка говорить про дуже-близький земний рай. Як повночасні вісники Свідки Єгови, вони прибули до риболовного села, Баатсфйорду в січні 1975 р. Там відкрили збір і тільки п’ять років пізніше у зборі вже було 25 ревних вісників біблійної правди.

„У додаток до 3.000 жителів Баатсфйорду, в нашій території є риболовні села на відстані 25, 50 і 70 кілометрів”’a каже Аашілд. „Взимку всі дороги є закриті, і ми мусимо користуватись прибережним пароплавом, щоб проповідувати людям по цих селах. Ми рушаємо внеділю вечером, у понеділок проповідуємо людям й провадимо біблійні студії в селі, вертаючись пароплавом у понеділок вечором”.

Про їхню активність влітку, вона каже: „Кілька з нас знайшлись у віддаленому районі, користуючись малим човном, щоб проповідувати по відокремлених домах. Сонце світило, й люди працювали, отже ми відвідували людей аж пів години після півночі”. У Норвегії Свідки Єгови тепер мають 29 зборів і 570 вісників мешкаючих на півночі від північного полярного кола. Збір у Баатсфйорді є другий від найдальшого на півночі збору Свідків Єгови у світі, після Гаммерфест збору східного Фіннмарку. Всього разом, у Норвегії служить коло 7.000 вісників Царства.

Грета й Карл-Ерік, бувши з Данії й Швеції, часами думали вибратись з цих неродючих гір Фіннмарку до якоїсь теплішої околиці. „Ми бачимо багато причин чому ми повинні вибратись на південь”, вони пояснили, „але коли починаємо дискутувати в котрому місці ми хотіли б оселитись, то стає трохи трудніше. І, майже завжди, ми вибираємо якесь місце тут на півночі Полярного Кола. Тут ми почуваємо себе корисними. Тут маємо відкриті простори, свободу й мир у гарному оточенню і маємо багато гостинних людей, котрі цікавляться біблійною правдою.

„Отже, далі будемо чекати ранніх весен, теплих літ і коротких, помірних зим у цій околиці!”

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 17]

Кожного дня продовж два місяці з половиною сонце ніколи не заходить