Британська монархія — Чи вона може пережити 1980 роки?

Від нашого кореспондента в Британії

З ТОГО вирішального 1914 р., коло 30 світових монархій уже зникли. Вони не могли, або не хотіли пристосуватись до скорих і рішучих змін, відбуваючихся в урядах по цілому світові. Зі всіх монархій, які пережили була Британська Династія Віндзора. На протязі цього критичного часу, ця монархія не ставала перепоною демократичним процесам тому, що прийняла поважну, але обмежену роль номінальної голови держави.

Однак, виникають запитання про її майбутність. Чи продовження монархії є важливе для країни? Чи в цих днях великого безробіття й недостатності грошей, чи кошт цієї монархії є бажаний? Яка ж користь з неї? Чи люди бажають продовжувати її? Захисники, як також противники монархії, питають ці запитання. Може бути, що ви самі вже колись думали про них.

Розкіш минулих часів

Британська монархія вже існує на протязі тисячу років або й більше. Протягом цього часу Британія стала щонайбільшою світовою силою. Потім, як парламент зміцнявся й непохитно перебрав контроль уряду, то кількість самодержавних націй раніших століть почали меншати. Також, до кількох десятиліть у цьому двадцятому столітті, Британська монархія відпустила свої колонії, з’єднала їх у федерацію незалежних націй, а сама відступила до свого власного узбережжя. Дуже мало залишається з колишньої пишності. А те що лишилось далі живе в монархії.

Доказ цієї колишньої пишності ще можна бачити в пишних видовищах, якими щороку відкривають парламент. Королева, з іншими членами царської родини, приїжджає до палацу Вестмінстер у позолоченій кінній кареті, супроводженою домашньою кіннотою в пишних мундирах. З великою церемонією членів нижчої Палати Громад покликають до вищої Палати Лордів. Там, королева, з свого престолу, читає промову приготовлену їй існуючим урядом, намічаючи свою програму для наступного засідання. Старі традиції уважно зберігають.

Іноді, є нагода на ще більшу пишність. Ви можливо дивились на весілля Принца Уельського на телевізорі 29-го липня, 1981 р. Це було чудове видовище. Одинадцять карет супроводжених шістдесят чотирьма вершниками переправили королівську наречену і молодого з їхніми родичами, від Бакінгем Палацу по вулицях Малл і Стренд до собору Св. Павла. Коло мільйон людей, навіть тисячі заморських, стояли при дорозі. Коло 700 мільйонів телеглядачів, одна шоста світового населення, дивились на цю пишність, яку цей рід рідко коли бачить. Народ любив це.

І це дало королівській родині нового члена, принцесу Уельсу, яка мала стати, після королевої, найбільш популярною за них усіх. Потім з великим зацікавленням народ чекав на народження в червні її першої дитини, Вільяма, наступного спадкоємця на престол після Принца Чарлза.

Роль Монархії

Що роль королеви, як конституційного монарха, включає? Pears Cyclopaedia (Пірс енциклопедія) пояснює: „По закону королева є головою виконавчої влади, невід’ємної частини законодавчої установи, головою судової корпорації, головнокомандуючим збройних сил і світською головою церкви Англії. В практиці, роль королеви є цілком формальна; вона царює, але не управляє. У всіх важливих відношеннях вона діє тільки за порадою своїх міністрів. Проте, королева таки грає важливу символічну роль, як голова держави й голова республіки”.

Чим королева займається цілий день? Її діяльності, як також діяльності інших членів королівської родини, щоденно списуються в рекламах декотрих газет, стаючись відкриті до публічної допитливості. Читач лондонського Таймс підсумував ці списки на 1981 р. і написав листа до газети, в якому сказав, що королева сповнила більше як 400 зобов’язань протягом 1981 р., від офіціальних відвідин у/і поза країною до аудієнцій, формального введення осіб на посаду, приймання амбасадорів, тижневих відвідин прем’єр-міністра, тощо. Вона перечитує підсумки денних зобов’язань, офіціальні рапорти і протоколи урядових зібрань старших міністрів, і мусить підписувати багато документів. Очевидно, вона є зайнята. Взагалі люди відчувають, що королева дуже сумлінно сповнює свою роль. Без сумніву, вона є британським найголовнішим амбасадором, коли відвідує інші країни. У публічному розвідуванні під керуванням Marplan (Марплан) відкрилось, що тих 774 розпитуваних осіб, всередньому нагородили королеву 9.2 з 10 за її працю.

Інші члени королівської родини, принц Філіп, чоловік королеви, і принц Чарлз, спадкоємець британського престолу, також є дуже зайняті. Мати королеви, вдова короля Юрія VI у своїх вісімдесятих роках, також сповнює багато офіціальних обов’язків.

Іноді, сумніваються чи це потрібно для когось з королівською владою бути присутнім на всіх цих оказіях. Чи ж такі місцеві сановники як мер, не можуть постачити бажану „присутність”? Організатори таких подій не погоджуються на це. Коли королівська влада є присутня, то це звертає більшу публічну увагу, показуючи зацікавлення, якого інші не мають у своєму розпорядженні. І необхідно сказати, що присутність королеви, або когось іншого з королівської родини на таких оказіях, звільняє урядових міністрів від багатьох час-витрачаючих церемоній.

Отже, взагалі британська публіка дивиться на монархію як на щось подібне до родинного спадку. Хоч вона цінить монархію й любить хвалитись нею, то вона не дуже впливає на їхнє щоденне життя. Але є ті люди, які не виправдують кошт утримування цього величного спадку!

Отже, що це коштує?

Кожного року в парламенті є багато опублікованої суперечки про утримування королівської родини. Дебати про „цивільний список” запалюють цю суперечку. Це гроші, яких уряд пропонує для утримування монархії на ще один рік. Список розділений на дві частини: одна для королеви, а інша для декотрих інших членів королівської родини.

Список королеви на 1982—83 р. збільшили на 8 процентів до 3 541 000 фунтів стерлінгів (6 374 000 доларів, США), і коло три чверті цих грошей є на зарплату робітникам у королівському домі, від приватних секретарів до прибиральників палацу. У цивільному списку на 1982—83 р. теж постачають 767 000 фунтів стерлінгів (1 380 000 доларів США) на утримування всіх інших королівських членів. Крім цього, уряд витрачує коло 15 000 000 фунтів стерлінгів (27 мільйонів доларів, США) для утримування королівських палаців, королівську яхту, Політ Королеви з шістьох літаків, королівський поїзд, тощо.

Однак здається, що народ не дуже противиться виплачуванню так багато грошей на утримування монархії. У вищезгаданому Marplan (Марплан) (розвідування публічних думок) відкрилось, що 76 процентів розпитуваних казали, що користі мати монархію перевищують кошт її утримування.

Але не всі є такої думки. The Times (Таймс) цитує одного члена парламенту, який сказав, що той пропонований цивільний список „виявляє їх бути тим чим вони дійсно є: пожадлива, жадібна група людей, яка не має нічого додати до розв’язування всіх проблем, які оточують країну. Час скоро наближується коли люди заворушаться революцією”. Але, якщо люди мають намір так збунтуватись проти монархії, то досі є мала схильність до цього.

Роль у Англіканській Церкві

Королева є світською головою Англіканської Церкви, а це значить, що вона не є більша як тільки символічна декорація. Вона не виконує церковних функцій. Визнаним духовним і виконавчим провідником церкви є архієпіскоп Кентербері. Коли вибирається нового архієпіскопа, або коли переселяють одного до більше авторитетного престолу, то орган з 16-ох чоловіків, Королівська Комісія Призначень, подає прем’єр-міністрові двоє імен, який, по черзі, рекомендує одно королеві, щоб вона призначала його. Наприклад, у єпіскопській єпархії в Лондоні було вільне місце. Комісія запропонувала двоє імен, але прем’єрміністр обох відкинув і подав королеві ім’я іншого кандидата. „Через конституційний принцип, то голова церкви погодився на це”. Отже, очевидно, що принаймні в цьому відношенні, теперішня королева не вважає себе бути такою як попередник король Генрі VIII який займався церковними справами.

Що британці думають?

До значної міри монархія є популярна сьогодні через сімейне життя королеви й Принца Філіпа та чотирьох дітей які тепер є дорослі. Багато людей бачать щось доброго й здорового в цьому з яким вони люблять ототожнюватись; це відновлює їм довір’я мати видатну родину, яка є така присвячена й з’єднана.

Проте, збільшення молодих членів королівської родини з їхніми двоюрідними братами та сестрами, які вже доростають до повноліття, спонукало одного письменника сказати, що перш ніж усі ці постаріються й збільшать податковий тягар на цивільному списку, то „було б добре подумати про роль, сферу діяльності та величину королівської родини”. І в майбутньому в цьому може бути суперечлива проблема.

Мабуть головна причина чому британці є досить задоволені їхньою монархією є їхня природна, консервативна пошана до інституцій, які вже так довго діяли. Вони вже привикли до неї й є обережні відносно її зміни. Вони відчувають, що монархія постачає їм стійкість і суцільність у змінливому світі. Вони не хочуть підкоряти голову своєї держави примхам виборчих кампаній, так як вони підкоряють їхніх політичних провідників. Сила монархії не турбує їх тому, що конституційно вона є маловладна. Замість цього, то за їхнім поглядом монархія стійко впливає на політичних провідників, які приходять і відходять за бажанням виборців. Вони не призначають королівству відповідальність за економічний стан у країні з її трьома мільйонами безробітних. Це є справа політичних провідників. Все таки, в обличчі сьогоднішнього великого безробіття, то високий кошт утримувати так багато членів королівської родини викликає багато критики.

Щодо майбутності, то The Economist (Економіст) вірить, що „демократія під проводом монархії залишиться як найбільш демократичний Уряд Британії тому, що розвідування публічних думок на рік (1980) відкрило що 86 процентів британців хочуть мати монархію, і в цьому столітті не буде 86 процентів людей, які похвалювали б якогось єдиного політичного заступника на монархію”. Отже, ясно, що британці є задоволені мати вибраних політиканів за їхніх правителів, але за їхню голову держави,— монархію.

[Вставка на сторінці 5]

Розвідування відкрило, що користь мати монархію перевищує кошт її утримування