Що сталось з єврейськими надіями?

ЗБІРНИК древнього єврейського писання називаючись Вавілонський Талмуд поміщає наступний зворот про Месію, датований від початку другого століття:

„І буде земля сумувати’ (Захарія 12:12). Яка ж причина на цей смуток? . . Р[абин] Доса каже: ,[Вони сумуватимуть] над Месією, Який буде вбитий’”.

Цікаво зауважити, цей уривок каже, що Месія буде вбитий; однак, ми вже бачили, що євреї в першому столітті не могли збагнути такої думки. Що пояснює таку зміну в погляді?

Здається, що поняття про вмираючого Месію стало більш популярним на протязі другого століття нашої загальної ери, зокрема ж по смерті Семієна Бари Кокгби. Бар Кокгба був воїном, політичним революціонером. Його проголошували бути Месією. Навіть рабин Акіба бен Йосиф, якого звали „найбільш впливовим за всіх рабинських мудреців”, вітав Бара Кокгбу як Месію.

З часом Бар Кокгба провів єврейське повстання проти римського уряду. Після попередньої перемоги проти римських легіонів, Бар Кокгба відбивав повертаюче римське військо на протязі трьох років в якій то боротьбі загинуло більше як пів мільйона євреїв. Проте, повстання придушили в 135 р. н. е., а Бара Кокгба вбили.

Покоління, яке сердечно схвалювало Бара Кокгба, тепер знаходилось в дивному становищі. Смерть Бара Кокгби не тільки піддала під сумнів Месіанську надію, але також честь рабина Акіби. Доктор Йосип Гейнеманн з єврейського університету в Єрусалимі пояснює як смерть Бара Кокгба вплинула на його сучасників:

„Всіма правдами й неправдами, це покоління десь старалось досягти неможливого: підтримувати Месіанство Бара Кокгби всупереч його невдачі. Цей парадоксальний стан не може знайти більш придатного звороту від дуже суперечної легенди, що войовничий Месія був приречений на смерть у битві, і однак зостається як справжній спаситель”.

Але як же євреям примирити цю думку про вмираючого Месію з тим, що Месія мав царювати? Так як Рейфіел Патай зауважує:

„Дилему розв’язали розділенням особи Месії на двоє: один з них, називаючись Месія бен Йосиф [або, син Йосифа], мав зводити ізраїльське військо проти їхніх ворогів і, після багатьох перемог та чудес упаде жертвою . . . Той інший, Месія бен Давид [або, син Давида], прийде після нього . . . доведе Ізраїля до остаточної перемоги, тріумфу, і до Месіанської ери блаженства”.

Ця думка про вмираючого Месію продовжувала розвиватись на протязі років по смерті Бара Кокгба, і з часом її почали пристосовувати до майбутнього Месії, який впаде в битві. Роз’яснюючи це, Патай сказав: „Припускається, що муситься розуміти це так: що . . . [Месія], як син Йосифа, помре на порозі Кінця Днів, але тоді повернеться назад до життя як син Давида й закінчить місію, яку Він почав в його ранішньому втіленні”.

Як дивно це погоджується з переконанням християн у першому столітті! Обидві групи визнавали віру в Месію, який помре й воскресне до передсказаної ери миру!

Виникають нові заперечення

У ранніх століттях нашої загальної ери, то поганська Римська Імперія навернена до Римсько-Католицизму, і антисемітизму тепер стала популяною між тими, які заявляли, що вони ходили слідом за Ісусом. В наступних роках, євреї дивились на такі жорстокості як хрестові походи й інквізицію, вчинки які ясно порушували Божий наказ, щоб „любити ближнього свого як себе самого”. (3 Мойсеєва 19:18) Крім того, визнаючі ходити слідом за Ісусом присвоїли такі нехристиянські догми, як поклоніння триєдиному Богові. Однак, Мойсей навчав, „ГОСПОДЬ Є ОДИН”. (5 Мойсеєва 6:4) Тоді як оригінальне заперечення, що Ісус був умираючий Месія вже загубило свою переконливість, то тепер з’явилось нове заперечення,— небіблійна поведінка й переконання визнаючих себе бути Христовими послідовниками. Отже, Іудаїзм продовжував відкидати Християнство.

Месія — дійсний чи взірець досконалості?

На протязі століть Месіанська надія продовжувалась в Ізраїлі. Наприклад, коли середньовічний рабин Маімонідес формулював його Тринадцять Догматів Віри, то помістив наступне: „Я вірою . . . з цілковитим довір’ям, що Месія прийде, і хоч Він може баритись, то кожного дня я буду чекати Його приходу”.

Однак, більш сучасно, багато євреїв забули про особистого Месію. Наприклад, століття тому Йосиф Перл написав: „Справді освітлені євреї ніяк не уявляють Месію бути дійсною особою”.

Для таких євреїв Месія є, не дійсною особою, але взірцем досконалості й тому вони воліють говорити про Месіанську добу замість про Месію Проте, без особистого Месії не може бути Месіанської доби.

Але коли ж прийде той Месія? Що Єврейські Писання кажуть про це?