Чи ви є агностиком?
ЯКЩО ви є агностиком, то своїм переконанням знаходитесь десь між атеїстом а тим, хто вірить у Бога. Атеїст є переконаний, що Бога немає, тоді як теїст непохитно вірить, що Бог існує, і що Він втягається в людські справи.
Агностик не вірить, що є доволі доказу казати чи Бог існує чи не існує. Краще, він каже, що коли Бог існує, то є невідомий й незбагненний.
Чи у вас є друзі-агностики? Або чи ви самі є агностиком? Якщо так, то чому? Ви можливо вірите, що вибирати агностицизм є найбільш поміркованою позицією в цьому раціоналістичному 20-му столітті. Якщо це так, то ми запрошуємо вас вдуматись про те, що декотрі люди, які впливали на міркування людей в цьому столітті, кажуть і побачте, що вони вірять про Бога, і чому. Це може допомогти вам краще зрозуміти причини на ваше власне переконання.
Через церкви
Вислів „агностик” (з грецького слова агностос, „невідоме”) створив британський науковець Тома Г. Гекслі в 19-му столітті, який також допоміг популяризувати Дарвінову теорію про еволюцію. Гекслі зауважив, що церкви заявляли мати спеціальне гносіс (знання) про Бога і джерело речей. Він висловив одну причину чому він не міг погодитись з цим гносісом, і через це став агностиком:
„Коли б ми могли, в одному погляді, бачити лицемірство й жорстокість, брехні, кровопролиття, порушення всякого обов’язку людяності, які ринули потоком з цього джерела [церков] протягом історії християнських націй, то наші найгірші уяви про пекло ставали б маловажні в порівнянні з цим видінням”.
Безсумнівно, коли Гекслі прийняв теорію про еволюцію, то це знищило його віру в існування Бога. Все-таки, його віра ще більше ослабла через поведінку тих, які повинні були допомогти йому,— а саме церков. Їхня історія протягом століть не заохочувала людей повірити в Бога.
Соціаліст Гарольд Ласкі, політичний теоретик і вчитель, написав подібно. „Мене виховали правовірні єврейські батьки; але я ніколи не пам’ятаю, щоб обряд або догма мала якесь значення для мене”, він признався. Чому? Він пояснив: „В Англії, а також в Америці, я ніколи не бачив в якій-небудь організованій релігії віру в її принципи таку сильну, щоб серйозно змагалась за правосуддям”.
Знову, він сказав: „В історичному процесі я бачив, що церкви були ворогами розсудку в думці та справедливості в суспільному розпорядку”.
Чи ви також сумніваєтесь в існуванні Бога через поведінку церков? Це правда, історія доказує їхнє лицемірство й неправильну поведінку. Але, зауважте, що Біблія, найголовніше джерело інформації про Бога, передрікла саме таке перекручення християнської віри: „Вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися”.— 2 Тимофія 3:5.
По суті, недоліки встановленої релігії не є причиною робити висновок, що Бога немає. Коли б лікар-шарлатан обманив якусь хвору особу, то вона не повинна робити висновок, що її вже неможливо вилікувати. Вона повинна пошукати собі доброго лікаря. Подібно, тому що організована релігія відвернула багато людей від Бога не значить, що Бога неможливо знайти. Це тільки значить, що ви мусите десь інше шукати Його.
Непізнаваний чи невідомий?
Дехто каже, що Гекслі заснував своє слово „агностик” на слові, яке знаходиться в Біблії. Згідно з історією записаною в біблійній книзі Дії Апостолів, апостол Павло, проповідуючи людям Афін, пригадав їм про вівтар на якому було вирізьблено „Незнаному [Агносто по-грецьки] Богові”. (Дії 17:23) Чи ж Павло казав, що цей Бог, невідомий для мудреців Афін, буде непізнаваний? Зовсім ні. По суті, він став пояснювати тим афінянам як вони могли навчитись про Нього.
Так само сьогодні, хоч багато людей не знають Бога, то Він не є непізнаваний. Біблія показує один спосіб, яким ми можемо навчитись щось про Нього: „Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме”. (Римлян 1:20) Вислови дослідників „створеного” підтримують цю заяву.
Альберт Ейнштейн, найголовніший науковий теоретик 20-го століття, не вірив у Бога, ані в Біблію. Все-таки, його дослідження природи всесвіту натхнуло в ньому подив і він мало не признав, що Бог існував.
У своїй книжці З моїх пізніших років, Ейнштейн дискутує про досвід навчання про основну єдність у природі. Потім він сказав: „Хто-небудь, який вже успішно досліджував цю галузь, стає спонуканий глибокою шанобливістю до розумності, яка виявляється в існуванні”. Він продовжував: „Розумінням своїм людина добивається далекосяжного звільнення від кайданів особистих надій та бажань, і таким чином добивається того покірного відношення до величності розсудку втіленого в існуванні, і яке, в його найглибших глибинах, є недоступне для людини”.
Від „розумності, яка виявляється в існуванні” і „величності розсудку втіленого в існуванні”, до прийняття, що джерелом усього цього мусить бути великий Розум або Джерело розумності не є великий крок. Один з тих, який взяв цей крок був А. Р. Уоллес, сучасник Дарвіна й захисник теорії про еволюцію та доктрини про природний добір.
Хоч він непохитно вірив у походження людини з тварин, то Уоллес бачив щось у людині, яке доказало йому, що мусить бути Хтось вищий від людини. Те „щось” було високе почуття моральності в людині й її інтелектуальна можливість.
„Я ніяк не можу приписувати це ,природному доборові’ ”, він писав. Краще, він твердив, що ці риси „дають нам найпевніші докази, що є інші та вищі існування від нас, від яких ці риси можуть походити, і до яких ми може будемо завжди мати нахил”.
Дослідження професора математики Е. А. Мільна з Оксфорд університету цілком переконало його, що Бог існує. Сучасна наука виявляє все ясніше й ясніше складність та красу законів, які керують всесвітом. Мільн вірив, що ми мусимо вірити в існування Бога, щоб пояснити звідкіля з’явилась матерія і хто був творцем тих законів у природі, які контролюють ту матерію. „Якщо є якась таємниця про створення матерії”, він твердив, „то була б ще більша таємниця про творення умовних законів, які керують нею”.
Отже, сказав математик-фізик Мільн, „Хоч я вже мав досвіди з агностицизмом, то завжди міг оправлятись від нього. Я гарячково вірю, що цей всесвіт був створений Всемогутнім Богом”.
Халепа агностика
Зауважують, що в людині знаходиться підсвідома потреба поклонятись. Агностики або атеїсти мабуть бачили б, що їм бракує чогось, коли б уважно вдумувалися в їхній стан — так як дитина вихована в притулку для сиріт відчуває втрату тому, що ніколи не знала своїх батьків.
Навіть такий переконаний, невіруючий, як великий математик Бертранд Руссель признав пізніше в житті: „Я є дивно нещасливий тому, що взірець мого життя є заплутаний через мою безнадійно складну природу... Внутрішньо я завжди й вічно переносив біль — дивний дикий біль — шукаючи за чимсь поза тим, якого світ поміщає, за чимсь перетвореним і безмежним — блаженним видінням — Богом — я не знаходжу Його й не вірю, що Його можливо знайти”.
Але Бога таки можливо знайти. Сьогодні мільйони людей не тільки непохитно вірять у Бога, але вони знають Його, довіряють Йому, і мають особисте споріднення з Ним. Вони є вдячні науці за те, що вона допомогла їм глибше зрозуміти Божі „невидимі риси”. (Римлян 1:20) Проте, вони ще більше підкріпили їхню віру студіюванням тієї книги в якій поміщається історія Божих стосунків з людством, Біблії.
Біблія не вбудовує в нас тільки легковірність у Бога. Краще, вона заохочує нас розвинути доказану віру. „Віра є впевнена надія того, на що надіємось, хоч не бачимо очевидного доказу дійсностей”. (Євреїв 11:1, НС) Можна повірити в дійсність — хоч небачену — Бога через дослідження „створеного”, а зокрема, студіюванням Біблії. Якщо ви є агностиком, то ми заохочуємо вас знову розглянути доказ. Свідки Єгови були б раді допомогти вам зробити це.
[Вставка на сторінці 9]
„В історичному процесі я бачив, що церкви були ворогами розсудку в думці та справедливості в суспільному розпорядку”.— Гарольд Ласкі
[Вставка на сторінці 10]
„Хоч я вже мав досвіди з агностицизмом, то завжди міг оправлятись від нього. Я гарячково вірю, що цей всесвіт був створений Всемогутнім Богом”.— Професор Е. А. Мільн