Близькосмертні досвіди — доказ безсмертності?

„Душа людини безсмертна й нетлінна”.— Платон, грецький філософ, від 428 до 348 р. до н.е.

„Така гармонія існує в безсмертних душах”.— Уільям Шекспір, англійський драматург, від 1564 до 1616 р.

„Душа незруйновна... її діяльності будуть вічно продовжуватись”.— Йоганн-Вольфганг Фон Гете, німецький поет і драматург, від 1749 до 1832 р.

„Наша особистість... переживає в потойбічне життя”.— Томас Едісон, американський винахідник, від 1847 до 1931 р.

ПРОТЯГОМ тисячі років людина вірила в природжену безсмертність. Стародавні провідники Єгипту наповнювали свої могили вигодами і предметами розкошів життя, приготовляючись для вигод тіла в час його возз’єднання з ка, або душею.

Таким то чином людина старалась переконати себе, що виживання безсмертної душі або духа касувало певність смерті. Інші, як-от англійський поет Кітс, хочуть повірити, але сумніваються. Так як написав Кітс: „Я прагну повірити в безсмертя... Я хочу вірити в безсмертя”. Що ви вірите про гадане безсмертя людини?

У словах Кітса можливо знаходиться простий ключ до висновків зроблених декотрими лікарями й психіатрами, як також людьми, які переживали БСД (близькосмертні досвіди). Наприклад, у дослідженнях проведених лікарем і професором медицини, доктором Михаїлом Сабом з пацієнтами БСД, „велика більшість осіб маючих БСД казали, що вони не боялися смерті й дуже підкріпили їхнє переконання в загробне життя”.— Курсив наш.

До якого висновку прийшла психіатр і доктор Елізабета Кублер-Рос, коли перевірила понад тисячу випадків БСД? У своїй книжці Про дітей й смерть, вона каже: „І так то з смертю буває... кінець перед іншим початком. Смерть — великий перехід”. Вона додає: „З додатковим дослідженням і додатковим опублікуванням, все більше й більше людей будуть знати, замість тільки вірити, що наше фізичне тіло — це тільки кокон, зовнішня шкаралупа людської істоти. Наша внутрішня, дійсна особа, ,метелик’,— безсмертна, незруйновна й звільняється у моменті, якого ми називаємо смерть”.

Доктор Кенет Рінг, професор психології й автор книжки Життя при смерті, робить такий висновок: „Я дійсно вірю... що ми продовжуємо існувати після фізичної смерті”. Потім він додає: „Моє власне розуміння цих близькосмертних досвідів доводить мене вважати їх бути ,навчанням’. Вони, так мені здається, своєю природою, є виявляючі досвіди... У цьому відношенні, [близькосмертні] досвіди є близькі містичних або релігійних досвідів [Курсив наш.]... З цієї точки зору, голоси яких ми чули в цій книжці [Життя при смерті] — це голоси пророків проповідуючі релігію всесвітнього братерства”.

Протилежний погляд

Але, що інші дослідники кажуть? Як вони пояснюють ці близькосмертні й потойбічні досвіди? Психолог Роналд Сігел бачить їх у інакшому світлі. „Ці досвіди — загальні різноманітним збудженням людського розуму, включаючи ЛСД, втрату чутливості в час крайньої напруги. З напруги в мозку виникають привиддя. Для більшості людей образи однакові, тому що імпульси нашого мозку всі однаково прокладені зберігати інформацію, і ці досвіди в основному — електричні розшифрування цього прокладання”.

Доктор Річард Блачер зі школи медицини Тофтс університету у Бостоні, писав: „Я подаю думку, що люди переживаючі ці ,смертні досвіди’ страждають на гіпоксію [киснева недостача], під час якої вони стараються психологічно боротись з напруженням збуджене медичними процедурами й бесідою... Тут ми маємо справу з фантазією смерті, а не з самою смертю. Ця фантазія [у розумі пацієнта] дуже приваблива, тому що розв’язує кілька людських турбот одночасно... Лікар зокрема мусить обережно ставитись до релігійного переконання, як наукові дані”.

Сігел натякає ще одну цікаву точку відносно цих „видінь” близько померлих: „Так як під час галюцинацій, видіння загробного життя підозріло подібні до цього світу, так як кажуть самі вмираючі пацієнти”. Наприклад, один 63-літній чоловік проживши більшість свого життя в Техасі говорив про своє „видіння” так: „Мене підвішено над огорожою... По одному боці огорожи грунт дуже нерівний, вкритий колючим кущем... По другому боці огорожи щонайгарніше пасовище... [Це] огорожа з трьох або чотирьох смуг колючого дроту”. Чи ж цей пацієнт дійсно бачив колючий дріт на „небі” або в загробному світі? Ясно, ці образи засновано на його житті в Техасі й він пригадував собі все це — хіба нас переконують повірити, що дійсно є колючий дріт у „потойбічному світі”!

Дійсно, так багато досвідів близькосмертних пацієнтів пов’язано з життєвими досвідами або походженням пацієнта, що це нерозсудливо вірити їхнім видінням потойбічного світу після смерті. Наприклад, чи ці близькосмертні пацієнти, які бачать „світлу істоту”, бачать ту саму особу, незважаючи на те, чи вони є християни, євреї, індуси чи мусульмани? У своїй книжці Життя після життя, доктор Реймонд Муді пояснює: „Ототожнення істоти різниться від одної особи до другої й здається в основному є дією релігійного походження, виховання, або переконання тієї особи. Тому то, більшість християн... ототожнює світло бути Христом... Єврейський чоловік і жінка казали, що світло — ,ангел’”.

З точно наукового погляду, доктор Рінг признає: „Я пригадую моїм слухачам, що досліджував близькосмертні досвіди, а не післясмертні... Ясно немає запевнення, що ці досвіди будуть продовжуватись розкриватись сумісно з їхнім джерелом, або що вони взагалі будуть продовжуватись. Це, я вірю, правильне наукове пояснення понять цих досвідів”.

Здоровий розум і Біблія

Відносно смерті, психолог Сігел подає свою думку: „Смерть, в умовах її фізичного продовження, не таємниця. Після смерті тіло розпадається і вертається назад у безжиттєві компоненти [складові частини] оточення. Померла людина загубляє своє життя, а також свідомість... Найбільш логічний здогад є те, що свідомість поділяється такою самою долею, як труп. Дивовижно, цей розсудливий погляд — не переважаючий, і більшість людства... продовжує напружувати основні бажання життя й оформляє незліченну кількість переконань відносно переживання людини після смерті”.

Близько 3000 років тому один цар висловив подібний „розсудливий погляд”, коли написав: „Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають, і заплати немає вже їм,— бо забута і пам’ять про них, і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки [до часу невизначеного, НС] ні в чому, що під сонцем тим діється! Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі [загальному гробі людства], куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!” — Екклезіястова 9:5, 6, 10.

Певно, в Біблії немає підстави вірити, що близькосмертні досвіди — вступ до загробного життя. Смерть з її наслідками, так як описує цар Соломон, не натякає безсмертної душі переживаючої до якогось іншого відомого життя. Померлі „нічого не знають”.

Певно, практикуючі спіритизм і комунікацію з „померлими” дуже тішаться цими позірними доказам близькосмертних досвідів. Психолог Сігел цитує одного лектора на тему паранормального, або надприродного, так: „Якщо будемо чесно й безсторонньо досліджувати докази загробного життя, то мусимо позбутись тиранії здорового розуму”. (Психологія сьогодні січня 1981 р.) Цікаво, цей самий лектор „сперечається, що привиди й примари — це галюцинації, які телепатично [психологічне явище безпосереднього передавання на відстані думок, почуттів однієї людини іншій] передаються від розуму померлих людей живим!” Певно, що це не погоджується з висновком Соломона, що померлі — дійсно померлі й нічого не знають.

Близькосмертні досвіди — як пояснені?

Як же можна пояснити всі ці близькосмертні й потойбічні досвіди? Основно, є принаймні дві можливості — пояснення декотрими психологами, що під напруженням ще-дійовий мозок майже померлої людини спогадує й оформляє видіння близькосмертного досвіду. Потім декотрі пацієнти й дослідники тлумачать, що це проблиски загробного життя. По суті, так як ми вже бачили з Біблії, це не може бути, бо людина не має безсмертної душі, і тому не має загробного життя після смерті, так як його усвідомлюють пацієнти в цих випадках.

Але є друга можливість над якою слід застановитись, яка може пояснити декотрі з цих досвідів. Це фактор, якого більшість дослідників не хочуть визнати. Наприклад, доктор Муді пояснює в своїй книжці Життя після життя, що „деколи хтось... пропонує демонські пояснення близькосмертних досвідів, піддаючи думку, що безсумнівно, ворожі сили спонукували ці досвіди”. Проте, він відкидає цю ідею, вірячи, що замість того, щоб пацієнт почував себе більш благочестивим після такого досвіду, „Сатана мабуть наказував своїм слугам ненавидіти й руйнувати”. Він додає, „на мою думку йому дуже страшенно не вдалося робити переконливих агентів для своєї програми!”

У цьому відношенні доктор Муді робить дві великі помилки. По-перше, Сатана не є змушений поширювати ненависть і руйнацію цими досвідами. Чому ж ні? Тому що Біблія каже: „І не дивно, бо сам Сатана прикидається анголом світла! Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слугами правди”. (2 Коринтян 11:14, 15) Якщо він донині може поширювати ту основну неправду — „Напевно не вмреш” — то ясно, що він може поширювати її найбільш нешкідливими й інформуючими способами.— 1 Мойсеєва 3:4, 5.

По-друге, він був дуже успішний в робленні переконливих агентів своєї програми брехні про безсмертність душі! Навпаки, сьогодні він повністю переконав лікарів, психологів і науковців підтримувати брехню, яку він поширював через священиків і філософів протягом віків! Як гарно Павло підсумував справу, коли писав: „Коли ж наша Євангелія й закрита, то закрита для тих, хто гине,— для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він — образ Божий”! — 2 Коринтян 4:3, 4.

Все-таки, так як ми вже бачили, декотрі психологи вірять у свідоме потойбічне існування людини. Це особисте тлумачення близькосмертних досвідів зобов’язує нас ставити наступні доречні запитання заради віруючих у Біблію: Чи ж є якась біблійна основа казати, що людина має безсмертну душу, яка покидає тіло неначе метелик покидає кокон? Що сказати про ті вірші в Біблії, в яких вживаються слова „душа” і „безсмертність”?

[Вставка на сторінці 5]

Доктор Кублер-Рос: „Наше фізичне тіло — це тільки кокон... Наша внутрішня, дійсна особа... безсмертна”

[Вставка на сторінці 5]

Доктор Блачер: „Тут ми маємо справу з фантазією смерті, а не з самою смертю”

[Ілюстрація на сторінці 6]

Платонова філософія забруднила навчання багатьох релігій

[Ілюстрація на сторінці 7]

Англійський поет Кітс ,бажав повірити в безсмертя’