Щастя — гонитва за ним

ДЕКЛАРАЦІЯ незалежності Сполучених Штатів оголошує ,право на життя, свободу, прагнення до щастя’. Для багатьох людей сьогодні, головне слово є прагнення. Щоденно вони жадібно задовольняють цю вимогу, і наповнюють кожну хвилину шаленною діяльністю. Товплячись до стадіонів на спортивні змагання, згорблені над екраном комп’ютера електронічних ігор, пильно дивлячись на телебачення, щоб заповнювати вечірні години, планують збудливі розваги на суботу та неділю, оглядають світ летючими поїздками, а коли ні, то займаються метушнею вечірок. Багато навіть беруть шкідливий наркотик, щоб сп’яніти. Що-небудь і все, щоб тільки не посидіти тихо й уникнути самітності — також нудьги. Проте, така божевільна гонитва за щастям ніколи не доводить до справжнього щастя.

Дехто шукає щастя в нових побутах. Подружжя вже не є обов’язкове — як прийшло так і пішло. Люди розводяться на яких-небудь обставинах або без жодних обставин, дітей беруть то до батька, то до матері. Неодружені закохуються розбещеною статтю. Чоловіки й жінки живуть разом — неодружені, без зобов’язання, без умов, готові коли-небудь покинути одні одних. Дехто живе в гомосексуальному спорідненні, або особисто віддається цьому розбещенні. Таким рядом спроб та помилок експериментуванням, люди тільки сіють тілесно й зрештою пожнуть муки сумління, почуття провинності, заздрість, травматичні (нервові) невдачі та хвороби — часто невиліковні. Ця „нова моральність” жне ще більші нужди від старої неморальності.

Багато інших людей порівнюють щастя з матеріальним майном, але надбання такого майна тільки підбільшує нетерпляче прагнення ще більшого жадання, якого муситься задовольнити. Агентури реклам радо задовольняють це бажання, рекламують перед ними чарівний образ для них наслідувати його — образ, якого добивається тільки ношенням одягу славної печаті, питтям популярного вина, коштовними автомашинами, домами, і ще до того безкінцевий ряд інших предметів, якими обкружувати себе.

Наука збільшує цей матеріалістичний потік, так як біолог Рене Д’юбо нарікав: „Дуже часто, користуються наукою, щоб виробляти речі, які не мають нічого до діла з потребами людини, але тільки витворюють нові непотрібні бажання”. Ці бажання, він каже, коли задовольнені „не збільшують щастя, або значності життя”. По багатих країнах технологію запрягли до безглуздої продукції для безцільного вживання. Виставляння на показ усіх цих продуктів є майже примусом купувати. Такий навал матеріалістичного майже зовсім придушив духовні цінності.

Стюарт Удалл, колишній секретар Внутрішніх справ Сполучених Штатів, сказав: „У нас є найбільше автомашин від якої-небудь іншої країни в світі — також найгірші брухти [поламані або зовсім зужиті автомашини]. Ми найбільше подорожуємо від яких-небудь інших людей в світі — також маємо найбільший затор [скупчення людей, транспорту тощо]. Ми виробляємо найбільше енергії, і тому в нас повітря є найбільш забруднене”. Він промовив ті слова роки тому, і тоді назвав ситуацію „дуже великою катастрофою”. Тепер, роки пізніше, це вже стало глобальною катастрофою. Роки тому мер великого міста в Америці глузував, що „коли не будемо обережні, то нас будуть пам’ятати як покоління, яке посадило людину на місяць, тоді як стояло по коліна в покидьках”. Тепер, роки пізніше, багато науковців перестерігають, що наше може бути останнє покоління.

Якщо ми живимо свою вартість тільки матеріальним замість внутрішніми цінностями, то ці почуття незабаром стають слабосилими, і роблять нас жертвою гризючого незадоволення. Матеріалізм з його поверховими пожитками ніяк не задовольняє глибоких потреб духа людини, і ніколи не доводить до щастя. „Невгамоване задовольнення всіх бажань”, сказав психоаналіст Ерік Фромм, „не сприяє добробутові, і це не є шлях до щастя або до найвищого задоволення”. Але давно тому, натхненний розумний чоловік висловив це більш до суті: „Я взнав чому люди так трудяться, щоб мати успіх: це тому, що вони заздрять усьому тому, що їхні сусіди мають”.— Екклезіястова 4:4, Сьогоднішній англомовний переклад.

Дехто, знеохочений й розчарований, шукає задоволення заглибленням у незначну самозакоханість. Про це Культура нарцісму каже: „Не маючі надії поліпшити своє життя в які-небудь важливі способи, люди переконались, що важливим є психічне самополіпшення: установити контакт з їхніми почуттями, споживати багатопоживний харч, вивчатись балету або крутого танцю, заглиблюватись у мудрість Східної філософії... Вони розвивають яскраві досвіди, стараються зворушити мертву плоть, відновити виснажену охоту до їжі”.— Сторінки 29, 39, 40.

Шукати щастя метушнею діяльностей, новими побутами, матеріальними погонями, або в самозакоханості — жодне з цих не може сприяти дійсному та тривалому щастю.

Що дійсно є потрібно, щоб зробити вас щасливими?