Як інші можуть допомогти

„ЯКЩО я можу якось допомогти, то тільки дайте мені знати”, можна сказати комусь, який тільки що загубив друзя або родича через смерть. І ми щиро бажаємо допомагати. Ми любили б як-небудь допомогти.

Але чи позбавлений улюбленого вже колись потелефонував і сказав, „Я знаю в чому ви можете допомогти мені”? Звичайно ні. Ясно, ми мусимо взяти перший крок якщо дійсно хочемо допомогти й потішити когось, якому помер улюблений.

Приповістка в Біблії каже так: „Золоті яблука на срібнім тарелі — це слово, проказане часу свого”. (Приповістей 25:11; 15:23) Це мудрість знати, що казати і що не казати, що робити і що не слід робити. Тут подаємо трохи помічної поради заснованої на тому, що декотрі позбавлені улюбленого казали кореспондентам журналу Авейк!

Що робити...

Слухайте: Один з найкращих способів, яким можна поділятись смутком, коли помре улюблений є слухати. Запитайте його, „Чи ви хочете говорити про те що сталось?” Нехай вони вирішують. Талмадж пригадує собі, коли йому батько помер: „Я дійсно потішався, коли питали мене, що сталось, а тоді дійсно слухали”. Отже, слухайте, терплячо й співчутливо. „Плачте з отими, хто плаче”, рекомендує Біблія.— Римлян 12:15; Якова 1:19.

Запевняйте: Запевняйте їх, що вони зробили все можливе (або згадайте якийсь інший вчинок, який ви знаєте є правдивий і позитивний). Запевняйте людину, що це звичайно мати такі почуття. Розкажіть їм про інших людей, які успішно подолали подібну втрату.— Приповістей 16:24; 1 Солунян 5:11, 14.

Будьте приступними: Зробіть себе приступними, не тільки на перших кількох днів, коли з горюючим є багато друзів і родичів, але місяці пізніше, коли друзі вже повертаються до домів своїх і заведеного порядку в житті. „Наші друзі постарались, щоб вечорами ми не зоставались вдома самі”, пояснює Теріса, якої дитина померла в автомобільній аварії. „Це допомогло нам подолати відчуту порожнечу”.— Порівняйте з Діями 28:15.

Зробіть перший крок: „Багато людей просто таки допомагали мені”, пригадує Синді. „Вони не питали, ,У чому ж вам треба допомоги?’” Отже, беріть перший крок. Не запрошуйте горюючого „коли-небудь прийти”, але призначайте точний день та час. Коли спершу такий відмовляється, то не переставайте запрошувати його. Будьте такими, як та гостинна Лідія, згадана в Біблії. Бувши запрошений до її дому, Лука каже: „І змусила нас”.— Дії 16:15.

Сподівайтесь поганого хвилювання: Не дивуйтесь тому, що горюючий може спершу казати вам. Пам’ятайте, що такий може почувати гнів і провинність. Якщо така людина розхвилюється й вибухає гнівом на вас, то старайтесь розуміло й співчутливо не роздратовуватись.— Колосян 3:12, 13.

Напишіть листа: Часто люди недобачають цінності співчутливого листа. Яка ж користь у цьому? Синді відповідає: „Один друг написав мені гарного листа. Це була велика поміч мені, тому що я могла перечитувати його знову й знову”. Не розписуйте багато, але висловлюйте в ньому сердечні побажання.

Моліться з ними: Оцінюйте корисність ваших молитов разом з і за горюючого. Біблія каже: „Дуже могутня ревна молитва праведного”. (Якова 5:16) Наприклад, коли горюючий чує вашу молитву за нього, то це допоможе йому подолати такі негативні почуття, як провинність.— Порівняйте з пос. Якова 5:13—15.

Що не робити...

Не вимагайте, щоб вони перестали горювати: „Не плачте”, ми мабуть схочемо сказати. Але добре виплакатись часом полегшує душевний біль. „Я вірю, що це є важливим для горюючого виявити своє хвилювання”, каже Катеріна, пригадуючи собі смерть свого чоловіка.— Римлян 12:15.

Не кажіть, ,Ви можете породити ще одно немовлятко’: „Я обурювалась, коли люди казали мені, що я можу породити ще одно немовлятко”, пригадує Теріса. Хтось може так висловитись з добрим наміром, але казати горюючому батькові, що загублену дитину можна заступити іншою може ,колоти мечем’. (Приповістей 12:18) Одна дитина не може зовсім заступити другу.

Не стримуйтесь згадувати померлого: „Багато людей навіть не згадували ім’я мого сина Джіммі й не говорили про нього”, пригадує Джінела. „Мушу признатись, що це ображало мене”. Отже, не змінюйте теми розмови. Запитайте горюючого чи йому потрібно говорити про улюбленого. Декотрі горюючі оцінюють, коли друзі говорять про спеціальні риси за яких вони любили померлого.

Не кваптеся казати, ,Це сталось найкраще’: Сказати щось позитивного про смерть не завжди потішає. Синді пригадує: „Люди казали, ,Вона не страждає’, або ,вже відпочиває’. Але я не хотіла чути цього”.

Може було б краще не казати, ,Я знаю як ви почуваєтесь’: Чи ви дійсно знаєте як хтось почувається? Наприклад, чи ви дійсно знаєте як батько почувається, коли помирає його дитина, якщо ви самі ще не мали цього досвіду? І коли б ви вже й мали такий досвід, то пам’ятайте, що хтось інший може інакше почуватись від вас.— Порівняйте з Плачем Єремії 1:12.

Щоб допомогти горюючому, то потрібно співчувати йому, уміти розрізняти й любові. Не чекайте, щоб горюючий до вас приступав. Не кажіть тільки, „Якщо можу в чомусь допомогти вам...” Зробіть перший крок допомогти їм у чомусь.

Ще є одно питання: Що горюючий може робити, щоб подолати свої почуття, щоб краще справлятись із своєю втратою?