Багато видів Великодня

У малому грецькому містечку стемнілось, коли світла в церкві несподівано загасли. Світла залишаються загаслі аж до півночі, коли появляється бородатий священик з засвіченою свічкою в руці. „Приступайте”, він наполягає, „і одержте світло від незгасаючого світла й прославляйте Христа, Який воскрес з мертвих”. Поклонники тиснуться навколо нього, щоб запалити свої свічки, а тоді несуть їх до дому. У місті люди дуже радіють. Уже почався Великдень.

ЗІ ВСІХ святих днів так званого Християнства, жодного не вважають бути таким важливим, як весняне свято Великдень. Іншими мовами це свято вимовляється так: пакве (французькою), паскве (італійською), паске (датською), пааш (голландською), і паск (уельською). Яка б там не була назва цього свята, то багато людей дуже дорожать ним. Англіканський архієпископ у Австралії, Джон Гріндрод каже, що Великдень є „центром християнинової віри й від нього залежить ціла наша цивілізація”.

У стародавньому Єрусалимі почалась серія процесій. У Великодню П’ятницю, тисячі поклонників ідуть шляхом, яким Ісус ішов останній раз. Одна жінка плазує пів милі тим шляхом навколішках. Пізніше богомільці відвідують Святу Гробницю — традиційне місце в якому Ісуса було поховано. Жінки, на чорно одягнені, змазують погребну плиту олією, плачуть над нею й цілують її. Але в тому ж місті назва якого значить „посідання двоїстого миру” немає миру. Тисяча поліцаїв зберігають порядок.

По різних місцевостях світу Великдень набирає різних видів. Для багатьох людей, Великдень є дуже серйозною оказією, час на молитву, службу Божу, і ходіння на прощу до святих місцевостей.

Для декотрих філіппінських чоловіків, святий тиждень (називаючись Махал на Арав) є час на самозавданий біль. Хоч церква не схвалює цієї практики, то декотрі люди ще до цих пір бичують себе, бажаючи публічно спокутувати свої гріхи. Декотрі жінки ходять на прощу до різних святинь і хусткою обтирають ідоли Христа. Пізніше вони прикладають ту хусточку до себе, щоб зцілитись.

У Гватемалі, кіче індіанець стає навколішки й молиться над качанами посівної кукурудзи. Кукурудза — це головний харч цих людей, і традиційні обряди родючості збігаються з святим Великоднем тижнем. Він надіється, що Великдень принесе йому рясний врожай.

У місті Ватікані, близько чверть мільйона людей товпляться до площі святого Петра, щоб дивитись як папа відправляє службу Божу на вільному повітрі. Коли дзвін відбиває полудень, то папа появляється на балконі базиліки й виступає з його річною Великодньою промовою — осуджує порушення людських прав і гонку озброєнь.

На спокійному пагоркові Південної Африки називаючись Морія, відбувається збір перед яким натовп у Ватікані зникає на ніщо. Тут зібралось більше як мільйон членів Сіоністської християнської церкви (незалежна церква чорних). Заявляють, що цей збір „можливо є найбільшим збором поклонників у так званому Християнстві”.

У багатьох країнах світу, Великдень значить бенкетування, святкування та веселощі!

У Сполучених Штатах Америки й Німеччині, діти збуджено лягають спати в надії побачити Великоднього кролика. Вранці вони шукатимуть гарнокольорових писанок, яких вірять таємничий кролик залишив їм. Популярним у Сполучених Штатах Америки є славетне качання яєць на подвір’ї Білого Дому Великоднього понеділка. Тисячі дітей качають яйця на гарному подвір’ї, яке прикрашає дім президента. За загальною думкою, це качання представляє відвалення каменя від Христового гробу. Але діти неуважні до цього. Для них качати яйця — це великі веселощі.

В інших країнах, Великдень набирає ще інакшого виду — час на забобонні діяльності.

У Фінляндії Великоднього вечора хлібороби є насторожені до тролів — відьмоподібних створінь, які дуже шкодять їхнім отарам і нищать майно. В дійсності фінляндці вірять, що троли є заздрісні старі жінки, які дуже радіють, коли стягають нещастя на заможних сусідів. Великодній тиждень є добрий час на такий вандалізм. Забобонні фінляндці вірять, що Великодня П’ятниця й Великодній вечір є дуже багаті на лукаві духи.

Нареченим у Австрії кажуть, що текуча вода є головно благословенна Великоднього дня. Отже, вони зберігають цю воду на весільний день. Перш ніж ідуть до шлюбу, вони кроплять одно одного цією водою. Вони надіються, що ця вода принесе їм доброго щастя в їхньому подружньому житті.

При дзвенінні церковних дзвонів Великоднього ранку, філіппінські батьки беруть своїх маленьких діточок за голову й піднімають їх вгору. Вони вірять, що це допоможе їм ставати вищого росту.

Так, Великдень має різне значення для людей. Каже один завідувач компанії Південної Африки, в якій виробляються шоколадні цукерки: „Великдень це нагода на більші прибутки”. (Протягом Великоднього сезону 1985 р. його компанія виробила більше як п’ять мільйонів цукеркових яєць!) Навіть єврейські, мусульманські, та індуські комерсанти використовують ці популярні Великодні звичаї. Один індійський комерсант, який живе в Південній Африці пояснив: „Мусульмани й індуси не вірять у Ісуса, однак декотрі підтримують Великдень і продають калачі та писанки”. Один індуський власник крамниці признався: „Мусульмани й індуси теж купують писанки”.

Недавно, Великдень навіть набрав політичного вигляду, ставши нагодою на політичне опротестування.

Бразільці знайшли нову Великодню жертву, яку бити. Тоді як у минулому вони бичували зображення Юди Іскаріотського, зрадника Христа, то молоді люди тепер б’ють зображення на прізвисько „пан знецінення”.

Неймовірно, люди таки вірять, що ці різні звичаї, традиції, й практики служать одній загальній цілі — а саме прославляти воскреслого Ісуса Христа. Але, чи вони дійсно прославляють Його? І звідкіля походять такі звичаї?

[Ілюстрація на сторінці 4]

Святкування в Морії.

[Відомості про джерело]

The Star, Johannesburg, S.A.