Відповіді на ті інші питання
Відповідь на запитання, як ми дістались тут вирішує відповідь на ті інші запитання: Чому ми є тут? Яка є наша майбутність? Чи в нашому житті є ціль?
ЧЕРЕЗ свою власну природу, еволюція не дає людям ні мети ні цілей у житті. Якщо ми появились шляхом еволюції, то немає причини на наше існування на землі, ми не маємо майбутності, а життя не має цілі.
На щастя, еволюція не є правдива. Вона ніколи не мала початку; нічого й не кажучи про продовження її процесу до цих пір. Науковий доказ одностайний: Жива клітина набита тисячами важливих функцій не може початись без керівництва, випадковими змінами. Це стає ясним коли розсудок запановує над бажаннями еволюціоністів. Так як сказав Френсис Крік: „Щира людина, маюча всеосяжне знання, може тільки казати, що в якомусь значенні походження життя здається у цей час є майже чудом”. І так як професор Г. С. Ліпсон, член королівського товариства, неохоче сказав: „Ми мусимо поступити дальше від цього й признати, що єдине прийнятне пояснення [на життя] є створювання”.
Проте, еволюціоністи дуже рідко коли так чесно висловлюються. Звичайно вони незаперечно приступають до цієї справи, кажучи: ,Еволюція є факт. Еволюцію вже не потрібно доказувати. Жоден повновладний науковець не сумнівається їй. Усі вчені люди вірять у еволюцію. Тільки неосвічені відкидають її’. На телепередачі НОВА, Стівен Джей Гоулд сказав, що наука „часто зображає мимовільні упередження, дослідників”. Дві хвилини пізніше він виявив своє власне упередження, коли сказав, що Дарвін більш від якої-небудь іншої людини, „заснував факт еволюції”.
Дарвін вірив, що „спочатку Творець надихнув життя в кількох формах, або в одній”. Його віра в еволюцію, успадкованими поступовими змінами, вже розпадається. Він не довів своєї теорії доказом викопних тварин на які покладався. Гоулд сам відкинув усі Дарвінові вчення, тому що вони не засновуються на фактичному підтвердженню. Щоб урятувати теорію, то Гоулд виправив свою думку повільних змін на великі раптові стрибки від одної форми життя до іншої. На цю думку основи немає. Це примхливі хитрощі, щоб ними усунути потребу скам’янілих тварин у перехідних ступенях розвитку, яких то ступенів у документах викопних організмів немає. Еволюцію не тільки неможливо доказати наукою, але наука спростовує еволюцію.
Отже, як останній засіб писання на еволюційні теми є поперчені страхаючою пропагандою. Такими то способами еволюціоністи товплять мільйонів своїх пропагандою-переконаних прихильників до їхніх наметів пожвавлення. Не маючи фактів доказати своє твердження, вони деспотично зловживають своєю владою, так як робили розпачливі фарисеї з Ісусом:
„Повернулись, отже, слуги до первосвящеників та фарисеїв, а ті питають їх: ,Чому не привели Його?’ Слуги ж відказують: ,Ніколи чоловік не говорив так як цей чоловік говорить’. Фарисеї ж: ,Чи й не ви дали себе звести? ,Невже хтось з старшини або фарисеїв увірував у Нього?’ “(Івана 7:45—52, Переклад Хоменка) Подібно, еволюціоністи сьогодні ганьблять як не вмілі тих науковців, які відкидають еволюцію й різко насміхаються з них якщо ці відважуться підтримувати створювання!
Створювання є багато більш науковим від еволюції. Воно пояснює нам цілі планування, якого бачимо на небі й на землі, в рослинах та тваринах, у нашому власному тілі, а також чудовому розумі. Інформація, яка поміщається в молекулі ДНК, справді є доказом на діяння благоговійної інтелігентності. Ейнштейн ніколи не любив Бога релігій так званого Християнства, але був глибоко вражений „гармонією природного закону, який виявляє інтелігентність такої переваги, що в порівнянні, все систематичне думання й діяльності людини стають зовсім незначним відображенням”.
Створювання також відповідає на ці важливі питання.
Чому ми є тут?
Єгова відповів чому, коли створив перших людей: „Створімо людину за образом Нашим”, сказав Бог Слову (Який пізніше зійшов на землю як Ісус), „за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі”. Бог теж створив Едемський рай і „взяв Господь [Єгова, НС] Бог людину, і в Едемському раю вмістив був її, щоб порала його та його доглядала”. Крім того, Він наказав першій парі в Едемі „плодитись і розмножуватись, і наповнювати землю”.— 1 Мойсеєва 1:26, 28; 2:8, 15.
Бувши нащадками Адама й Єви, ми є тут для того, щоб залюднити землю, доглядати й обробляти її, і люблячо панувати над її рослинами та тваринами. Ми є здатні робити це, тому що нас створено на Божу подобу — не в фізичному вигляді,— обдаровані деякими Його характерними рисами,— любов, мудрість, сила, правосуддя,— з бажанням виконувати цілеспрямовану працю й відчувати з неї завершення. Наше створювання на Божу подобу відрізняє нас від тварин, спонукуючи нас задумуватись над важливими питаннями, які ніколи не спадають на думку іншим земним створінням.
Проте, атеїсти кажуть, що ми не є створені на Божий образ, але що ми створили Бога на наш образ. Це не правда. Людиностворені боги є на образ сонця, місяця, зорей, дерев, громів, блискавок, гір, тварин, провідників, грошей, статевих зносин, живота, разом з чим-небудь іншим з якого людина любить робити собі бога. (Римлян 1:25; Филип’ян 3:19) Образ людини не відбиває Божого характеру зрівноважено. Краще, бувши грішниками нас заохочується повернутись до Його образу. (Колосян 3:9, 10) Еволюція не пояснює великих різниць між людиною а твариною, вона теж не спонукує або зберігає як щось здібного, наші внутрішні спонуки питати ці важливі питання. Але бути створеними на Божий образ і подобу пояснює нам це.
Яка є наша майбутність?
Жодна тварина не питає цього питання. Тварини не усвідомлюють часу, минулого чи майбутнього. Але людина усвідомлює його. Бог створив цю додаткову різницю між людиною а твариною, так як є сказано в Екклезіястова 3:11: „[Він] вічність поклав їм у серце”. Тому то людина усвідомлює минулі тисячоліття й знає, що час буде продовжуватись у майбутньому. Це турбує її. Що станеться з людиною, коли вона помирає? Чи вона має безсмертну душу, яка живе далі? Чи людина піде до небесного блаженства, чи до пекельних мук, чи до забуття в могилі? Або чи вона можливо переселиться в якесь інакше життя?
Певно, людина навіть не хоче думати про зникнення. Думка, що час, земля й люди будуть вічно продовжуватись без неї, тоді як її буде внесено до вічного забуття дуже турбує її. Щоб уникнути цієї неприємної думки, то людина держиться ідеї про безсмертя душі — догмат, якого Біблія ніде не вчить.— Єзекіїля 18:4.
Біблія каже, що коли людина помирає, то повертається до пороху. „Того дня його задуми гинуть”. Вона „нічого не знає”. (Псалом 146:4; Екклезіястова 9:5) Мільярди людей воскреснуть: „Надходить година, коли всі, хто в пам’ятних гробах почують Його голос і повиходять”. Ті, хто тоді любитимуть Бога й ближнього чутимуть слова Царя, Ісуса Христа: „Успадкуйте Царство приготовлене вам від заснування світу”.— Івана 5:28, 29; Матвія 25:34, НС.
Від самого початку Єгова мав на меті, щоб людство жило вічно на землі в раю. Уже настає той час, коли покірні люди успадкують Царство. Це описується в Об’явленні 21:3, 4 так: „Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними. І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде”.
Така то буде доля покірного людства. Але непоправні лукаві спатимуть вічним сном. „А ще трохи”, пише псалмописьменник, „і не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його, а покірні вспадкують землю,— і зарозкошують миром великим”.— Псалом 37:10, 11; Римлян 6:23.
Чи в нашому житті є ціль?
У всесвіті є мільярди над мільярдами зорей в кожній галактиці. У величезності космосу наша сонячна система є неначе той порошок, а земля мікроскопічна. П’ять мільярдів людей на землі сходять нанівець. Це не тільки через нашу малесенькість у просторі ми відчуваємо себе незначними. Ми теж відчуваємо брак цілеспрямованості в нашому житті через скороминущість нашого життя в порівнянні з вічністю. Усе ж таки, наші уми прагнуть цілеспрямованості. Так то нас створено.
У величезному всесвіті нам може здається, що ми мікроскопічні, ми можемо здаватись як той скороминущий момент у вічності, але наше положення на землі виняткове, а життя є включене в щонайбільшому цілеспрямованому спірному питанні цілого всесвіту. Не тільки Сам Бог Єгова, Творець усесвіту поставив нас тут, але Він дав нам працю виконувати: Наповнювати землю, доглядати її, люблячо панувати над рослинами та тваринами. І ще більш значним — ми можемо брати участь у проповідуванні Царства Єгови під владою Христа, яке викоренить із землі лукавство, виправдить Боже ім’я та слово, і зовсім усуне із землі правління демонів.
Життя, якого проживається в цей спосіб, є цілеспрямоване. Воно завжди буде існувати. Божі люди є як та зіниця Його ока. (5 Мойсеєва 32:10) Вони живуть у душевному мирі, одержавши відповіді на ці важливі запитання.