Ліси в морі

Моє ім’я Гарібальді Це мій дім. Чи ж це не гарний дім?

Люди колись намагались зловити мене й тримати в малій скляній посудині. Уявіть собі. Я загинув би від клаустрофобії. Вибачте мені за це велике слово. Воно значить надмірний страх замкненості.

Але я тепер безпечний. Мене зробили рибою Каліфорнійського штату, і охороняють.

Якщо ви любили б довідатись щось про мій гарний дім і познайомитись з декотрими моїми сусідами, то читайте про [Ліси в морі]

ВІДВІДУВАЧІ величезних секвойя дерев, які ростуть понад узбережжя Каліфорнії тільки стоять, дивляться й німіють з дива. Стоячі серед величезних стовбурів під покровом листя високо вгорі, з стрілками світла, які пробиваються крізь цю зелену стелю, ви почуваєте себе дуже маленькими й незначними. Така спокійна тиша, з променями світла, драматично визначені на фоні затінки великого лісу, сповнює душу — над вами підкрадається почуття благоговійного страху. Багато людей визначають співвідношення до цих лісів величезних секвойїв.

Не дуже багато людей сповнюються почуттям до лісових велетнів інакшого роду. Ці велетні не вкривають узбережжя, але ростуть недалеко каліфорнійського берега. Вони теж зносяться вгору, розширюють надземний покров з променями світла, яке проникає крізь темряву їхнього оточення. Це теж оточення спокійної тиші, з променями світла, які додають незабутньої краси навколишньому лісові — подібні благоговійні почуття і страх сповнюють вас.

У цьому лісі дерев немає, тільки великі листя; немає стовбурів, тільки ніжки; немає листя, але травинки, немає коріння, але закріпки. Це підводний ліс. Його звуть Макроцистис пиріфера, звичайно морський водорость — бурий водорость і „найбільша та найшвидше ростюча морська рослина в світі”. Відвідувачі цього лісу мусять постачати собі повітря, отже надівають дихальні апарати для підводного плавання, а також спеціальні водонепроникні костюми, щоб охоронятись від холодного моря. І якщо хочуть узяти з собою щось більшого ніж тільки спогади, то мусять носити при собі підводні фотоапарати й штучне світло.

Початок морської водорості мікроскопічний. Спори прикріплюються до скелі аж до сто футів глибини, ростуть на мікроскопічній рослині чоловічого й жіночого роду, поєднують сперму з яєчками для розвитку ембріона (заростка).a З цих ембріонів виростають листя й ростуть вгору; ниткоподібні гілки ростуть удолину. Слані пнуться до поверхні й світла, а гілки закріплюють рослину до скелі. Називаючись гаптера, ці гілки розростаються на великі клунки називаючись закріпки.

Як слані ростуть, то додають газом-наповнені травинки, щоб пнутись до поверхні моря. Там вони розростаються, і формують густорослі покрови. Слань (нерозчленоване на стебло й листки тіло рослини) може рости тільки шість місяців, але нові слані виростають із закріпок. Цілий водорість може рости п’ять або більше років. Він вбирає живлення через цілу свою гнучку будову — травинки, ніжки, а також закріпки.

Слані ростуть аж до два фути величини на день! Вони деколи ростуть сто футів або й більше, і пнуться до поверхні моря. Там вони ростуть ще сто футів, формуючи плавучий покров. Через ці покрови плавучих водоростей проміння світла просочуються додати незвичайної краси цьому підводному світові.

Верства водоростей кишить життям. Науковці кажуть, що тільки один повнорослий водорість може підтримувати більше як мільйон організмів. Близько 178 видів живуть тільки в закріпках — краби, безпанцерні молюски, крихкі зірки, черв’яки тощо. Підраховують, що живе 800 різних видів навколо верстви водорості, харчуються ним, мають від нього сховок, або ловлять інші тварини. Морська зірка, анемона, медуза, вугори, і багато інших риб, часто відвідують верстви водорості. Одна з найбільш забіякуватих (схильна до бійки) рибок яснооранжевий гарібальді — видатна риба штату Каліфорнії.

Пізно 1950 десятиліттю багато Каліфорнійського водорості-лісу вже майже зовсім зникло. Тепліші моря вбивають водорість, а бурі відривають його від закріпок, але головною загрозою є морський їжак. Це було, так як часто буває, діло людини. Новинкове видання Келко корпорації пояснює:

„Морські їжаки — це колючі морські тварини, які живляться закріпкою водоростей, сланею, і молодими рослинами. Майже цілковите винищення морської видри, найбільшого природного ворога морського їжака,— за раніших років розладнило екологічну рівновагу верств водоростей. Морські їжаки живились водорістю, дуже скоро множились і з’їдали багато водорості-лісу. Заявляють, що морські їжаки просувались по верствах водорості так багато як 30 футів на місяць”.

Але людина також виправила це становище. Почали охороняти морську видру. Видри розмножились, а морські їжаки зменшились, і ліси-водорості відрощуються. Так як каже рапорт Келко корпорації: „Сьогодні, наші водорості-ліси розширюються так як вони були близько шістдесят років тому. Екологічна рівновага вже відновлюється, а це природне багатство, яке колись знаходилось у небезпеці відроджується”.

І, з цим відродженням, водолази знову плавають по водоростях-лісах, цокають своїми фотоапаратами й показують нам маленьку мірку тієї слави цих лісів у морі.

[Примітки]

[Сторінкова ілюстрація на сторінці 17]

[Ілюстрації на сторінці 18]

Морська видра

Морський їжак

Закріпка