Аборт — знання доводить до відповідальності
ЧИ ВИ завжди висловлюєте вашу думку, коли знаєте, що якесь діло є правильне? Ми повинні робити так, а головно коли на карті стоїть добробут інших людей. Прочитавши статтю про аборт у ранішому номері цього журналу, одна матір в Англії написала наступне:
„Я тільки що прочитала ,Листа від матері ненародженого немовлятка’ в Пробудись! 22 липня [1986 р., анг.] і стаття розбила моє серце.
„Я ніколи не робила аборту, але коли була чотири місяці вагітна з моєю першою дитиною, то братова була два місяці вагітна з її третьою. Її дві перші дочки вже ходили до школи й вона мала добру роботу. Вона бажала матеріальних речей: меблів, відео, нового авта, рослин для города тощо. Але коли дитина народиться, то не буде можливо ходити на роботу й вона не матиме грошей купувати всі ці речі. Отже, вона вирішила зробити аборт.
„Як день на аборт зближався, братова була в радісному збудженні. Але я сумувала все більше й більше, коли думала про її аборт. Немовлятко в моїй утробі вже рухалось, і я не могла викинути з думки немовлятка в утробі моєї братової.
„Настав вечір на аборт, і я надіялась, що братова обдумається. Я уявляла собі її немовлятко, затишно влаштоване в матці, слухаючи мягенького и заспокоюючого биття серця. Я відчувала огиду, коли подумала, що те маленьке немовлятко буде вибране з його безпечного маленького світу й знищене. Я дуже плакала від такої думки. Братова зробила аборт. Моя дочка ніколи не знатиме своєї двоюрідної сестри, з якою вона могла виростати, бувши такого самого віку як вона.
„Що сталось з братовою? Вона загубила свою роботу, але знайшла іншу, і відтоді працювала при кількох. Вона купила своє відео, нове авто, рослини, новий одяг тощо, але стала така пригнічена, що аж покинула чоловіка й дітей, але кілька днів пізніше вернулась назад до дому. Вона дуже нещаслива. Коли відвідує мене, то її дівчатка граються з моєю дочкою й сином, 11 місяців віку, і кажуть про мою дочку: ,Яка ж вона гарна, мамо. Коли б у нас була маленька сестра або брат’. У такий то час я позираю на вираз її обличчя. Я почуваю спонуку потішати її, бо коли вона зробила аборт, то дійсно не знала, що робила. Але братова вибрала собі гроші замість життя свого немовлятка, і через це я певна, що вона тепер жаліє.
„Проте, це доводить мене поставити собі дуже серйозне запитання. Я можливо вважаю себе бути свідком Єгови, хоч ще не хрещена. Але бачу, що мушу ще багато дозріти, бо правдиві Свідки є такі як Ісус, мають любов і співчуття до всіх людей, незважаючи на те чим вони були або що вони робили. Я прагну того дня, коли справді зможу сказати, що вже почуваюсь до людей так як Свідки й маю на собі ім’я Єгови. Коли б я вже так довго не вагалась між двома рішеннями, то мала б відвагу свідчити братовій, і можливо була б урятувала життя її немовлятка”.
Видавці Пробудись! щиро надіються, що ця серія статей послужить цій самій цілі.