Погляд Біблії
Хто може заглушити ,зойк голодуючих’?
„УРЯД не може годувати нас, тому що нас забагато”, сказав чорний хлібороб плодючої землі в Південній Африці кореспондентові до журналу Пробудись! „Протягом двох років”, він пояснив, „наш грунт сухий. Дощу тут немає. Худоба гине з голоду й спраги. Люди плачуть через голод”.
Кілька днів пізніше впав великий дощ і обставини поліпшились. Але буде треба багато часу повернутись до колишнього становища — люди далі ,плачуть з голоду’ по інших великих районах Африки; і голодування не обмежується тільки до цього континенту. Згідно з твором Гонгер праймер, виданий організацією Харчі для Голодуючих, то в 43 країнах Азії й Латинської Америки „поширюється недоїдання”.
Але недавно зверталось людям увагу на голод у Африці, в якій „голодує 150 мільйонів людей”, так як було сказано в заголовкові Лондонського Таймс. Композитори музики в Сполучених Штатах Америки і Великобританії зібрали мільйони фунтів стерлінгів і доларів, на допомогу голодуючим людям в Африці. Жахаючись коли на телевізії бачимо, так багато голодуючих людей в світі, то мабуть ви бажаєте знати, ,Яка ж причина цього голоду?’
Чи ж нам винуватити погоду?
„Публіка не є зовсім задоволена коли їм кажуть, що голод в Африці спричиняється погодою”, пише директор новинкової служби Ертскен, у британському журналі Піпол. Чому? По-перше, у минулих століттях з посух не завжди виникало нещастя.
В Африці є вдосталь родючого грунту, щоб вирощувати харч для більше людей ніж тепер живе на тому континенті. Але світова економічна система не заохочує такого землеробства. Тому що уряди піддаються економічним тискам, то хліборобів витісняють із їхньої родючої землі для того, щоб постачати харчі й товар на закордонних ринках. Тому то більшість убогих людей Африки висловлюють турботу про те, чи в них буде вдосталь харчів.
Ще один фактор у цій ситуації є спосіб яким уряди розповсюджують майно. „Міста по яких уряди діють”, пояснює Ллойд Тімберлейк у своїй книжці Криза в Африці (анг.), „відокремили від місцевого сільського населення, і витрачають гроші призначені на розвиток, на будування по містах готелі, фабричні заводи, університети й автомашини. Бюджет здобувся експлуатуванням сімох з кожних десятьох осіб сільського населення”.
Чи закордонна допомога може припинити ,зойк голодуючих’?
„У той же самий час, коли зовнішній світ дає одною рукою допомогу, то використовує народ другою”, було сказано в творі Голод: людинотворене лихо? (анг.), рапорт для Незалежної Комісії в міжнародних гуманітарних спірних питаннях. „Донор-уряди”, продовжує рапорт, „не повинні впадати в оману. Замість щоб їхня допомога була добродійною, то донор-країни користають з цього”. Чому? Тому що часто одержують великий прибуток за їхню допомогу. Африка, пояснює британський журнал Еколоджест (Еколог), „продовжує бути головним джерелом харчів, яких ми щоденно споживаємо в Великобританії... [Вона] теж є головним постачальником гуми, бавовни, тропічного пиломатеріалу, як також Африку розвивають усе більше й більше як джерело худоби, городини і свіжих цвітів”.
Правда, Африка одержує гроші за експортування цих продуктів, але ті гроші дуже рідко коли вживаються допомагати голодуючим. Краще, вони вживаються будувати міста, поширювати експортування товару, купувати зброю, і сплачувати борг закордонної допомоги. „Тому що вбогі люди годують заможних”, каже американський журнал Народ, то „голодування буде збільшуватись по багатьох країнах світу... З експортування товару будуть користати міжнародні фірми, які обробляють і розповсюджують головні господарські предмети... але не будуть годувати голодуючих африканців”.
Уряд, який заглушить ,зойк’
Голод у Африці підкреслює вікодавнє прислів’я: „Запанувала людина над людиною на лихо для неї”. Пояснюючи чому таке пригнічення продовжується, Біблія каже: „Покривленого не направиш”. Так, урядові діячі недосконалі, схильні до себелюбства. Як же можна „направити” такі інституції, щоб справжньо подбати про потреби вбогих людей світу?
Щоб відповісти на те запитання, то перше подумайте про те що сталось під час найгіршої посухи в історії Африки й як її переборолось. Посуха почалась десь у 1730 р. до н.е. і тривала сім років. Єгипетський провідник (Фараон) послухався божественного керівництва й зберіг на складі багато харчів протягом плодючих років. Через це жодні з його підданих не померли з голоду. Люди інших країн приходили до Єгипту купувати збіжжя, тому що „голод став дуже тяжкий”.— 1 Мойсеєва 41:1-57; 47:13-26.
Від кого нам сподіватись божественного керівництва сьогодні. Від Того, Хто є блискучим винятком сумовитій історії пригнічення й несправедливості людини — Ісуса Христа. „Ходив Він, добро чинячи”, каже Біблія. „Не вчинив Він гріха”. (Дії 10:38; 1 Петра 2:22) ,Але’, ви мабуть питаєте ,що ж це має до діла з урядом який може заглушити „зойк голодуючих”?’ Дуже багато тому що Ісус є призначений Богом на Правителя над усім людством. Все те добро, якого Ісус чинив, а навіть коли чудесно нагодував голодний натовп, виявляє вищість Божого небесного Царства над яким-небудь людським урядом. Це теж було прообразом на час коли Боже Царство запанує над цілою землею.— Марка 8:1-9; Об’явлення 11:15.
Незабаром, Божий призначений Правитель постарається, щоб харчі розповсюджувались справедливо. Він може заглушити ,зойк голодуючих’. (Луки 21:10, 11, 31) У Біблії знаходиться ця потішаюча обіцянка відносно Христового правління: „Він запанує від моря до моря... аж до кінців землі. Він змилується над убогим та бідним. На землі буде збіжжя багато”. У той час, ніхто не буде казати, „Уряд не може годувати нас”, тому що голод, разом з стражданням і смертю, вже минуться.— Псалом 72:8, 13, 16; Об’явлення 21:3-5.
[Ілюстрація на сторінці 18]
Земля родить удосталь харчів.