Право виховувати дитину — Чи релігія повинна долучатися до справи?

КАРОН «любить своїх дітей і намагається задовольняти усі їхні потреби. А втім, на першому місці в її житті стоїть віра Свідків Єгови й своїми вчинками та переконаннями вона наражає на небезпеку здоров’я, благополуччя та інтереси своїх дітей».

Така заява судді виїзної сесії суду вразила Карон, як грім з ясного неба. Це означало, що вона втратила право виховувати власних двох діточок, одному з яких було лише 11 місяців. Її чоловіку, що перед шлюборозлучним процесом глузував: «Або я, або Свідки Єгови!», було дане право виховувати дітей. Карон тепер може відвідувати своїх дівчаток лише кожен другий уїк-енд.

«Мій адвокат запевняв, що суд не забере від мене дітей через мою релігію, хіба що я виявлюсь безвідповідальною матір’ю»,— пояснює Карон, домогосподарка зі штату Міссурі (Сполучені Штати Америки).— Я була цілком розбита». І не дивно, бо були висунені безперечні докази того, що вона любить своїх дітей і «регулярно проводить якісний час з ними».

Тепер Карон, аби відвідати своїх донечок, слід було долати дорогу у 160 кілометрів. «Щоразу, коли мені треба було вертатись додому, батьки мого колишнього чоловіка, що опікувалися дітьми, мусили буквально відривати їх від моїх ніг, аби я змогла піти геть,— пригадує Карон.— Діти копалися й кричали: «Чому ми не можемо іти додому з тобою?» Були часи, коли я мусила з’їжджати з дороги на узбіччя через сльози та щоб помолитися до Єгови за допомогою». Карон подала апеляційну скаргу до вищого суду.

Шість суддів Верховного суду штату Міссурі одностайно присудили повернути їй дочок. Суддя апеляційного суду Джон Барджетт висловив «тверду переконаність, що суд першої інстанції помилився», винісши рішення, «що члени релігії Свідків Єгови як клас через догматику цієї віри не відповідають вимогам до виховання дітей»a.

Деякі нижчі суди в Австралії, Канаді, Південно-Африканській Республіці, Федеративній Республіці Німеччині, Японії та інших країнах також виносили рішення позбавляти права батьків виховувати своїх дітей через релігійні переконання батьків. Хоча й багато цих рішень були відмінені вищими інстанціями, така несправедливість продовжується.

Батьки, котрим не було надане право виховувати дітей, також стали жертвами релігійного упередження. Суддя одного нижчого суду в штаті Массачусеттс вдався у крайнощі, винісши батькові вирок, щоб під час відвідин він «не читав Біблію з дітьми й не брав їх до церкви на богослужіння (і навіть не цитував їм Десяти Божих Заповідей)»b. Один журналіст висловився щодо цього: «Усе це може здаватися смішним, якщо не торкається вашої віри».

І справді, а що, коли б це стосувалося вашої віри? Вплив судового рішення на релігійні обов’язки батьків лиховісний. «Дехто, кому Свідки Єгови байдужі, теж дивується, чи має суд право забороняти батькові цитувати своїм дітям Десять Божих Заповідей або ж читати їм Біблію»,— писалося в «Лос-Анджелес таймс».

З цього постає запитання: де межі, за котрі держава не повинна заходити стосовно приватних справ своїх громадян? Один юрист навіть застеріг, що такі дії можуть «закінчитися прийняттям судових законів, за якими усі родини повинні будуть ортодоксально виховувати дітей». Чи ви бажали б, щоб за вас виносив рішення суддя іншого релігійного переконання?

Суд і релігія

Самі суди визнають свої обмеження щодо розгляду релігійних вірувань та вчень. Коментуючи один судовий процес, суддя Джеферс з Верховного суду штату Вашингтон пояснив: «Ми не вагаємось у праві штату заборонити релігійні сповідування, небезпечні моральним принципам, та ті, що загрожують безпеці широкого загалу, здоров’ю та доброму порядку, але до цього часу, як це видно з показань у цьому процесі, вчення Свідків Єгови, на нашу думку, не можна віднести до жодної з цих категорій»c.

Отже, якщо релігійне сповідування не шкодить «безпеці широкого загалу, здоров’ю та доброму порядку» чи якщо немає «фактів, які б свідчили, що фізичне благополуччя дитини в даний час істотно погіршується через ці релігійні сповідування», то судові доцільно не ставитися з упередженням до релігії однієї із сторін. Апеляційний суд у провінції Онтаріо (Канада) влучно заявив: «Не судові вирішувати, яка з двох релігій правильна». Відмовляти одному з батьків у праві виховувати дитину через таку сторонність було б «занадто важким покаранням [для батька чи матері] за сповідування релігійного вірування, котре не є ні незаконним, ні аморальним»d.

Вряди-годи релігійно упереджені «фахівці» дискримінують батьків. Розгляньмо показання одного психолога: «Я кажу, що недобре для цієї дитини виховуватися на Свідка Єгови... Живучи у суспільстві, їй слід пристосовуватися до загального життя суспільства. Вона підростає, а ми не живемо у країні Свідків Єгови. Якщо б більшість мешканців країни складали Свідки Єгови, то ми не мали б жодних проблем».

За таким поглядом, будь-котрого з батьків, який дотримується віри меншості, слід позбавляти права виховувати власних дітей! Дуже прикро, що деякі судді у штаті Флорида дивилися на справу саме так і відмовили матері у праві виховувати її чотирирічну доньку, незважаючи на безперечні докази, що дівчинка була «надзвичайно прив’язана до своєї мами».

Варто зазначити, що суддя Баскін не схвалив цього несправедливого рішення двох інших суддів окружного апеляційного суду Флориди (третя округа). Суддя Баскін пояснив: «З протоколів видно, що фахівці ґрунтувалися на особистому несприйнятті релігії матері. Їхнє несхвальне ставлення до релігії матері спонукало припустити можливість майбутньої шкоди для дитини, хоча й не було доведено, що так може статися. Суд першої інстанції вочевидь керувався необ’єктивним мікруванням... його рішення не повинно вступити в дію»e.

Те, що було зроблено цим судом у Сполучених Штатах Америки, є подібним до того, що було зроблено в тоталітарній країні під час Гітлерового режиму. В 1937 році один районний суд нацистської Німеччини відібрав дітей у родини релігійної меншості. І як він оправдував свої дії? Суд твердив: «Якщо батьки власним прикладом навчають дітей філософії життя, котра зробить їх непримиренними щодо ідей, яких дотримується переважна більшість людей Німеччини, то це надуживання правом опікунства... [отже] шкідливий виховний вплив батьків [слід] усунути й зламати»f.

Діти ростуть щасливо

Чи справді перебування дітей у колах релігійних меншин психологічно травмує їх? У вищезгаданому випадку Карон суддя першої інстанції теоретизував, що «розвиток [її доньок] як повноцінних громадянок» і «пристосування їх до школи та суспільства» затримається через те, що мати виховуватиме їх за принципами релігії меншини. Чи мав він рацію? Розгляньмо їхню ситуацію тепер, через десять років.

Шкільні табелі успішності дівчаток, котрі нині є активними Свідками, говорять гучно й недвозначно. Табель одинадцятирічної Моніки з хорошими оцінками свідчить, що її «особистий і соціальний розвиток» був «задовільний». Її вчителька написала у табелі: «Моніка миле дівча, й на неї з упевненістю можна покладатися. Я рада, що вона в моєму класі». Іншій доньці Карон, 13-річній Шеллі, було присуджено нагороду від президента Сполучених Штатів Америки «За успішне навчання й зразкову поведінку». Її також було обрано «Громадянкою місяця» за добрі «особисті стосунки з вчителями, учнями та наполегливість у навчанні». Чи вони скидаються на непристосованих до життя дітей?

Обстоювання власної віри формує добрий характер і вольову особистість. Головний суддя Верховного суду штату Арізона Стракмеєр в іншій судовій справі Свідка за право виховувати дітей зазначив: «Ми не є несвідомі того, що відхилення від звичайного часто піднімається на сміх та критикується... Критика формує волю людини. Підкорення пригнічує інтелект і веде до отупіння»g.

Авжеж, діти, котрі змалечку навчаються пояснювати свої релігійні переконання, вчаться користуватися своїм розумом. Замість «пригнічувати інтелект», таке навчання приносить користь, як це видно з несподіваних результатів вивчення, проведеного з 394 12-річними дітьми. «Непропорційно велика кількість творчих дітей було Свідками Єгови,— виявили австралійські дослідники. — Дівчинка, що набрала найвищу кількість балів у тестах [творчого потенціалу] й інша дівчинка, єдина з дітей (це стосувалося як дівчат, так і хлопців), котра у всіх п’яти іспитах була серед 20 відсотків учнів, що набрали найвищу кількість балів, були обоє Свідками Єгови» («Джорнел оф персоналіті» за березень 1973 року).

Саме завдяки релігійному віруванню батьки, що є Свідками Єгови, ставляться серйозно до необхідності «любити дітей» і прищеплювати високі моральні норми (Тита 2:4, 5). Багато судів помічали таке якісне піклування. Приміром, 1986 року у Мускатіні (штат Айова, США) на судовому процесі за право виховувати дітей батько й так званий фахівець під час своїх показань почали злословити релігію матері, що є Свідком. Суддя Брайлс залишалася безсторонньою, кажучи: «Суд не може обстоювати якусь із сторін».

Хоч суддя Брайлс дала батькові багато можливостей відвідувати дітей, зате право виховувати їх таки залишила за матір’ю, бо, як вона висловилась, «суд виявив, що ці діти ростимуть щасливими, коли їх залишити [матері], навіть якщо її релігія, може здаватися, не йде в ногу із загальним життям Америки. Суд також виявив, що коли позбавити дітей любові, безпеки та постійності такої якісної опіки, то це не діятиме в інтересах дітей». Таке рішення було затверджено апеляційним судом штату Айоваh.

Чи релігійні розбіжності спантеличують дітей?

На іншому судовому процесі за право виховувати дітей випадок Джулі підтверджує розсудливість вищезгаданого рішення. Джулі мала доступ до обох батьків, що розлучилися, коли їй було шість років. Нині, у 20 річному віці, вона пояснює: «Я вважаю, що це було безсумнівною перевагою. Я змогла побачити для себе різницю між католицизмом і Свідками. Я й мій брат разом з мамою відвідували Зал Царства, але в неділю ми ходили до церкви з татом, бо вихідні ми проводили з ним».

Хоча й ці діти бачили суперечливість релігійних поглядів, це не повпливало на них негативно. Одне вивчення канадського дослідника Джеймса Фрайдереса доходить висновку: «Майже не помітно різниці між дітьми [релігійно] змішаних і гомогамних подружжів. Дані, що стосуються цього, не підтверджують попередніх досліджень, котрі натякають, що діти із змішаних подружжів мали би бути психологічно більш «нестабільні» («Юдейські соціальні дослідження», 1973 рік).

Дитина має право дізнаватися про релігійні погляди обох батьків. Коли вона стане дорослою, то зможе сама зробити вибір. У випадку Джулі суд витримав належну йому нейтральність стосовно релігії й зосередився на інтересах дитини. Правосуддя здійснюється тоді, коли суд уможливлює дітям зв’язок з обома батьками, а згодом і право зробити своє власне вирішення стосовно релігійних справ. Як добре, коли суди дотримуються такої позиції!

[Примітки]

[Рамка на сторінці 21]

Чи шкідливі віровчення Свідків Єгови? Відповідає закон

◼ «Не існує доказів, на підставі котрих можна дійти висновку, що релігійне виховання цих двох дітей у [вірі] Свідків Єгови зашкодить їхньому фізичному чи психічному розвитку» («Кернер проти Кернера», No. 002 793, суд наглядової інстанції шт. Коннектікут, 2 жовтня 1979 року).

◼ «Неможливо встановити, що вони будуть обмеженими через те, що батько братиме їх на проповідницьке служіння... Я не зміг знайти доказів у цій справі, які б переконали мене у тому, що Свідок Єгови, сповідуючи свою релігію, схильний знищити наш соціальний порядок» («Еверс проти Еверса», 19 F.L.R. 296, Верховний суд Нового Південного Уельсу [Австралія], 1972 рік).

◼ «Позбавлення пані Аєрс права виховувати своїх дітей... було б рівнозначно висновку, що спосіб життя людини, яка не є Свідком Єгови, є ліпшим, ніж Свідка Єгови, й що Свідки Єгови не є справжніми батьками. Така думка явно абсурдна й спонукувала б до нетерпимого обмеження релігійної свободи» («Аєрс проти Аєрса», провінційний суд Британської Колумбії [Канада], Родинний відділ, 8 квітня 1986 року).

[Рамка на сторінці 23]

Чи діти обділені?

Один батько з Квебеку (Канада) твердив, що його діти обділені й зазнають моральної шкоди через віру його колишньої дружини, котра є Свідком Єгови. Тому він звернувся до суду. Діти вимушені були давати показання. Зважте на відповідь його 16-річної доньки:

П: Як ти живеш, будучи Свідком?

В: Я вважаю, що моє життя не відрізняється від життя моїх ровесників. Я ні в чому не обділена. Я не вважаю, що чимось відрізняюся від інших.

П: Що тобі дають зібрання у Залі Царства?

В: Насамперед вони мені дають мету в житті. Ґрунтуючись на своїй релігії, я знаю, на чому будувати своє майбутнє. По-друге, там у мене є багато друзів, з котрими я товаришую.

П: Чи твої зібрання допомагають тобі в школі?

В: Так, на зібраннях у нас є п’ятихвилинні промови перед аудиторією. У школі, коли ми маємо усні відповіді, багато учнів дуже хвилюються. Але оскільки я вже виголошую промови, то це для мене щось на зразок практичного навчання.

«Який вплив має таке релігійне сповідування?— запитав суддя, виносячи рішення.— Суд виявив позитивний бік справи, а не той, який хотів показати [батько]». Після того як суд закінчився на користь матері-Свідка, суддя сказав у приватній розмові з обома адвокатами: «Я волів би мати таких дітей!»

[Ілюстрація на сторінці 22]

Спочатку Карон було відмовлено в праві виховувати її двох дочок через її релігію.