Століття Схизм

СЛОВО схизма пояснюють так: «розкол релігійної організації з якого виникає одна або більше відмінних, незалежних релігій».

330 року н. е. «Відбулась схизма між грецьким а латинським християнством... Заснування Константинополя, «нового Рима» (330), і усунення «стародавнього Рима» як імперська столиця, посіяло насіння майбутнього суперництва між грецьким Сходом а латинським Заходом» (Енциклопедія релігії [англ.]).

330—867 років н. е. «Від початку єпархії Константинополя до великої схизми в 867 році було багато тимчасових розривів у стосунках... З цих 544 років (323—867) не менше як 203 були Константинопольські схизми [у Римі через теологічні суперечки над догматом про Трійцю і поклоніння зображенням (образам, статуям)]» (Католицька енциклопедія).

867 року н.е. «Єпархія Константинополя затвердила свою позицію проти Рима протягом так званої Фотійської схизми. Коли папа Николай I заперечував підвищення Фотія на патріарха,.. то візантійський патріарх відмовився покоритись... Николай... відлучив Фотія; а Константинопольський собор відлучив Николая в 867 році. Незгода між цими папськими престолами постала в справах церковної верховної влади, літургії, і дисциплінуванні духівництва» (Нова британська енциклопедія).

1054 року н. е. «СХИЗМА МІЖ ЗАХОДОМ А СХОДОМ, подія, яка дала початок остаточному порванню стосунків Східніх [православних] церков... а Західною [римсько-католицькою] церквою» (Нова католицька енциклопедія).

1378—1417 років н. е. «[ВЕЛИКА] ЗАХІДНА СХИЗМА — ера... протягом якої так зване християнство розкололось надвоє, а пізніше натроє, покірностей папі [суперницькі папи з центром у Римі, Авіньйоні (Франції), і в Пізі (Італії)]» (Нова Католицька енциклопедія).

У 16 столітті н. е. «Відносно протестантської реформації,.. католицька церква називає це єресь а не схизма» (Нова католицька теологічна енциклопедія).

1870 року н. е. «Перший ватіканський собор, оборонець непогрішимості папи, здійснив схизму Старих католиків» (Паризький щоденник Ла круа [фран., католицький]).

1988: Схизма архієпископа Лефевре, який «започаткував схизму в католицькій церкві відвертою відмовою покоритись папі й духу другого Ватіканського собору... який вважає протестантів бути єретиками, а об’єднання всіх релігій ділом Диявола, і який охоче помер би, ніж примирився з сучасною церквою» (Католицький гералд).