Початкові роки. Що посієте тепер, будете жати пізніше
РОЗУМИ дітей губкою вбирають інформацію про те, що їх оточує. Протягом двох років їхні власники навчаються складної мови тільки через слух. Якщо дитина чує дві мови, вона навчається двох. Не тільки мова, але також музичні й артистичні здібності, координація м’язів, моральні цінності та сумління, віра, любов і спонука до поклоніння — все це через можливості та потенціали, вкладені в дитячі розуми. Вони тільки чекають на інформацію з навколишнього світу для того, щоб розвиватись. Існує також розклад внесення інформації, щоб отримати найкращі результати і сприятливий час для цього — початкові роки.
Цей процес починається з народження. Його називають скріплюванням зв’язків. Мати ніжно вдивляється в очі дитини, ласкаво приговорює до неї, міцно обнімає та пригортає її. Материнські інстинкти пробуджуються, коли дитина уважно дивиться на неї і відчуває безпечність. Якщо на початку відбувається вигодовування груддю, то це краще для обох. Дитяче смоктання стимулює виділення материнського молока. Дотик до шкіри дитини спричиняє виділення гормонів, які зменшують її післяпологову кровотечу. А материнське молоко містить у собі антитіла, що захищають дитину від інфекції. Відбувається скріплювання зв’язків між ними. Це початок ніжних взаємин. Але це тільки початок.
Спілкування тет-а-тет незабаром переходить у спілкування між трьома особами, коли на сцені з’являється батько, а він обов’язково повинен з’явитися. «Кожній дитині потрібно... батька,— говорить доктор Т. Бері Бразелтон,— і будь-який батько є важливим для неї... Матері схильні поводиться зі своїми дітьми ніжно та стримано. А батьки зі свого боку більш схильні до гри, лоскочучи та штовхаючи своїх дітей частіше, ніж матері». Немовлятка реагують на таку грубість захопленим криком і втішеним верещанням, бурхливо радіючи з цього і голосно вимагаючи ще раз так. Це продовження процесу скріплення зв’язків, який почався після народження,— «ніжні стосунки між батьками та дитиною, що найбільш природно розвиваються або упускаються в перші вісімнадцять місяців життя дитини», говорить доктор Меґід, співавтор книжки «Великий риск. Діти без сумління». Якщо вони упускаються, то, за його словами, діти можуть виростати холодними і без всякої здатності любити.
Мати та батько беруть участь у процесі скріплення зв’язків
Отже, наскільки важливо для обох, матері та батька, співпрацювати в зміцненні цих ніжних стосунків, цього скріплення зв’язків та прив’язаності дітей до батьків протягом початкових років ще перед дитячим садком! Нехай обоє батьків не жаліють обіймів та поцілунків. Так, і татусі теж! Журнал «Здоров’я людей» (англ.) за червень 1992 року говорить: «Обійми та прояв любові з батьківського боку гарантують успішність дружби, подружжя та життєвого шляху в майбутньому дитини, згідно з 36-річними дослідженнями, опублікованими в «Журналі особистої та суспільної психології» [англ.]. Сімдесят відсотків дітей, котрі мали люблячих батьків, у порівнянні з 30 відсотками дітей із батьками-сухарями, поводились у суспільстві добре; і виявилось, що татові обійми є так само важливі, як і мамині».
Також беріть дитину до себе, коли ви сидите і погойдуєтеся в кріслі-качалці. У той час, коли вона сидить у вас на колінах, читайте їй. Розмовляйте з нею і слухайте її, навчайте її, що є добре, а що погане, і, звичайно, подавайте добрі приклади, на ділі застосовуючи ці принципи. І завжди пам’ятайте про дитячий вік. У поводженні з дитиною будьте простими, цікавими та приносьте їй радощі.
Ваша дитина має природну цікавість, бажання досліджувати і дізнаватися про все, що її оточує. Для того, щоб задовольняти свою спрагу знань, дитина засипає вас безперестанним потоком запитань. Звідки береться вітер? Чому небо голубе? Чому так червоно, коли заходить сонце? Відповідайте їм. Це не завжди легко. Ці запитання запрошують вас вплинути на розум дитини, внести інформацію, можливо, поступово прищеплювати цінування Бога та його творіння. Чи, може, сонечко повзає по листочку і захоплює її? Чи, може, будова ніжної квітки? Або спостереження, як павучок пряде павутиння? Чи просто копання в грязюці? І не упускайте навчати короткими історіями, як Ісус притчами. Це робить процес навчання цікавим.
У багатьох випадках обом батькам потрібно працювати, щоб зводити кінці з кінцями. Чи можуть вони докласти зусиль, щоб бути разом зі своїми дітьми вечорами і у вихідні дні? Чи можливо, щоб мати працювала неповний робочий день і більше часу перебувала з дітьми? Сьогодні є багато одиноких батьків, і вони мусять працювати, щоб утримувати себе та своїх дітей. Чи можуть вони постаратись приділяти своїм дітям якнайбільше часу вечорами і у вихідні дні? У багатьох випадках матері не можуть бути з дітьми. Але навіть коли причини цього вагомі, малі діти не розуміють того і можуть почувати себе покинутими. У такому випадку слід докладати особливих зусиль, щоб викупляти час для своїх дітей.
Що таке «якісний час», про який ми чуємо? Зайняті батьки можуть приділяти 15 або 20 хвилин кожного другого дня своїм дітям, можливо годину під час вихідних, і називати це якісним часом. Чи це відповідає дитячим потребам? Чи щоб заспокоїти батьківське сумління? Чи щоб заспокоїти матір, яка працює для власного задоволення, забуваючи задовольнити своє дитя? Але ви скажете: «Чесно, я настільки зайнята, що просто не маю часу для цього». А жаль, бо дуже погано для обох — вас і вашої дитини, тому що цю справу зробити швидко неможливо. Відкладайте час протягом їхніх початкових років або готуйтеся жати конфлікт поколінь протягом їхніх підліткових років.
Сюди входить не тільки можлива шкода дитині, залишеній у дитячому садку, але й також втрата для батьків, коли вони упускають нагоду бути разом із нею протягом її виростання. Дитина не завжди розуміє причин, чому її залишають на самоті; вона почуває, що нею нехтують, її цураються, відкидають, не люблять. У свої підліткові роки вона може прив’язатися до ровесників, які витіснять батьків, що занадто зайняті для неї. Така дитина може навіть почати вести подвійне життя: одне — щоб задовольняти батьків, а інше — саму себе. Слова, пояснювання, виправдовування — ніщо не зменшить прірви між ними. Батьківські слова про любов тепер вже не будуть правдивими для дитини, котру залишали протягом років, коли вона мала найбільшу потребу в батьках. Слова про любов до неї тепер звучать фальшиво, пуста мова. Подібно як віра, любов на словах, але без діл, є мертвою (Якова 2:26).
Навіть тепер пожинаємо те, що сіяли
Це егоїстичне покоління стає все самолюбнішим практично через занедбання наших дітей. Ми народжуємо їх і потім посилаємо в установи, які доглядають їх. Деякі дитячі садки, можливо, добрі для дітей, а чимало ні, особливо для малих дітей. У деяких навіть проводили дослідження на тему статевого насилля над дітьми. Один дослідник висловився: «У майбутньому, без жодних сумнівів, у нас виникнуть проблеми, порівняно з якими сьогоднішні виглядають, наче забава». Сьогоднішня «забава» вже є жахливою, згідно зі статистикою, яку подавав журнал «Психологія сьогодні» (англ.) за травень — червень 1992 року:
«Протягом двох останніх десятиліть на 50 відсотків зросло ожиріння дітей та молодих людей. Ми втрачаємо десять тисяч підлітків кожного року через нещасні випадки, спричинені зловживанням алкоголем та наркотиками, сюди не входить число поранених та покалічених. Один із чотирьох підлітків п’є запоєм кожних два тижні, і в нас налічується два мільйони підлітків-алкоголіків.
Дівчата-підлітки в Америці вагітніють у кількості одного мільйона на рік — у два рази більше, ніж в Англії — другій західній країні за кількістю вагітностей серед підлітків. За минулих 20 років потроїлась кількість самогубств серед підлітків; приблизно від п’яти до шести тисяч підлітків накладають на себе руки кожного року. Підраховано, що одна з чотирьох дівчат-підлітків виявляє принаймні один симптом розладу у харчуванні, стала поширенішою сувора дієта. Вікова група від 14 до 19 років на другому місці за кількістю вбивств серед усіх інших вікових груп».
До цієї жахливої статистики додається також вбивання більше ніж 50 мільйонів немовлят, коли вони є ще в утробі; сьогоднішню «забаву» не можна описати словами. Журнал «Психологія сьогодні», беручи до уваги розвал родин, сказав: «Швидкі соціальні зміни — це катастрофа для дітей та молоді, що вимагають стабільності та безпечності для здорового підростання та розвитку». Один письменник, пишучи на тему егоїзму, протестував: «Але ніхто не хоче сказати подружнім парам: «Бачите, ви одружились. Якщо ви породили дітей, залишайтесь одруженими!»
Любов до дитини забирає час. Колись Роберт Кішан, ведучий передачі для дітей у ролі капітана Кенгуру, попереджав про наслідки того, що батьки не приділяють часу своїм дітям. Він сказав:
«Маленьке дитя, тримаючи великий палець у роті, а в руці ляльку, чекає з нетерпінням, коли додому прийде батько. Воно хоче розповісти якийсь маленький випадок, пов’язаний із пісочницею. Воно захоплено бажає поділитись глибоким хвилюванням, якого зазнало сьогодні. Час пролетів, приходить батько. Пригнічений стресами на роботі батько дуже часто відповідає дитині: «Тільки не зараз пташко. Я зайнятий, іди дивись телевізор». Слова, які найчастіше промовляють в американських родинах: «Я зайнятий, іди дивись телевізор». Якщо не зараз, то коли? «Пізніше». Але пізніше приходить рідко...
Роки минають, і ця дитина виростає. Ми купляємо їй іграшки та вдягаємо її. Ми вдягаємо її у фірмовий одяг і купляємо «стерео», але ми не даємо їй того, що вона хоче найбільше, — нашого часу. Їй чотирнадцять, у неї мутні очі, вона вже залежна від наркотиків. «Пташко, що трапилось? Скажи мені, скажи мені». Вже пізно. Вже пізно. Любов пройшла повз нас...
Коли ми говоримо до дитини: «Тільки не зараз, пізніше». Коли ми говоримо: «Іди дивись телевізор». Коли ми говоримо: «Не задавай так багато запитань». Коли ми не даємо нашим малим людям лише одного, що вони просять у нас,— нашого часу. Коли ми не проявляємо любові до дитини. Ми не занедбуємо. Ми просто надто зайняті, щоб любити дитину».
Потрібен кількісний час
Так званий «якісний час», що приділяється в мізерній кількості і відміряється черговими внесками, не є ідеалом, а навпаки «кількісний час», якого щедро дається, як про це говориться в Біблії в Повторенні Закону 6:6, 7: «І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш». Це час, щоб вкорінювати у серцях своїх дітей справжні цінності Божого Слова, які знаходяться у ваших серцях. Якщо ви живете відповідно до них, то ваша дитина наслідуватиме вас.
Чи ви пам’ятаєте приповість, процитовану у вступному абзаці попередньої статті? Ось вона знову: «Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї» (Приповістей 22:6). Вона буде лише тоді дійова, коли цінності навчання вводяться всередину, вкладаються в глибини «юнака», стають частиною його мислення, його найглибших почуттів, частиною того, ким він є в глибині душі. Це станеться лише тоді, коли батьки не тільки будуть навчати цих цінностей, але й також застосовуватимуть їх на практиці.
Він прийматиме їх як спосіб життя. Вони стануть для нього особистим мірилом, частиною його самого. Тепер іти проти них означало б іти не проти батьківського навчання, але проти самого себе. Він був би нещирим сам для себе. Він зрікався б самого себе (2 Тимофія 2:13). У ньому вкорінене глибоке небажання робити таке. Отже, він далекий від того, щоб «уступиться з [своєї дороги]», на яку поступово направляють його. Отже, давайте можливість дітям наслідувати вашу добру поведінку. Навчайте доброзичливості, виявляючи доброзичливість, норм поведінки, поводячись відповідно до них, ласкавості тим, що самі є ласкавими, чесності та правдивості своїм власним прикладом.
Так влаштував Єгова
Ще з самого початку Єгова вжив заходів, щоб заснувати сім’ю (Буття 1:26-28; 2:18-24). Пройшло шість тисяч років людської історії, і родина все ще є найкращим заходом як для дорослих, так і для дітей. У книжці «Секрети міцних родин» (англ.) зроблено висновок:
«Мабуть, наша підсвідомість говорить, що родина є основою цивілізації. Мабуть, ми інстинктивно знаємо, що коли йдеться про головне в нашому житті, то важливими є не гроші, кар’єра, слава, добрий дім, земля або майно, а люди у нашому житті, люди, що люблять нас і від яких ми можемо чекати підтримки і допомоги. Ніде нема такого потенціалу любові, підтримки, турботи і піклування, яких ми всі жадаємо, як у сім’ї».
Отже, важливо бути старанним і добре навчати вже тепер, протягом початкових років, щоб у майбутньому жати як вам, так і вашим дітям щасливе родинне життя.
[Рамка на сторінці 17]
Яким батьком мені бути?
«Я отримав дві п’ятірки»,— вигукує хлопчик, його голос переповнений радістю. Батько грубовато запитує: «Чому тільки дві?» «Мамо, я закінчила мити посуд»,— вигукує дівчинка через двері. Мати холоднокровно питає: «Ти винесла сміття?» «Я скосив траву,— каже високий хлопець,— а косарку поставив на місце». Батько, хмикнувши, запитує: «А ти обстриг живопліт?»
Діти в сусідньому будинку виглядають радісними і задоволеними. Там відбувались подібні дії, а саме такі:
«Я отримав дві п’ятірки»,— вигукує хлопчик, його голос переповнений радістю. Батько вдоволено сказав: «Чудово, я радий за тебе». «Мамо, я закінчила мити посуд»,— вигукує дівчинка через двері. Мати усміхається і лагідно говорить: «Я все більше і більше тебе люблю». «Я скосив траву,— сказав високий хлопець,— а косарку поставив на місце». Батько радісно відповідає: «Я горджусь тобою».
Діти заслуговують невеликої нагороди за завдання, котрі щодня виконують. Їхнє щастя залежить від вас.
[Ілюстрації на сторінці 15]
Батько бере участь разом із матір’ю в процесі скріплення зв’язків.
[Ілюстрація на сторінці 16]
Коли буяє уява, то хлопчик, що біжить з широко розкинутими руками, перетворюється в літак, велика коробка стає будинком для гри в дім, палиця від швабри перетворюється на верхового коня, стілець — на автомобільне сидіння під час автомобільних гонок.