Погляд Біблії

Протести і демонстрації Чи можуть вони поліпшити світ?

«МИ НЕ повинні мовчати, ми повинні виходити на вулиці». Такий заголовок мала редакційна стаття в римсько-католицькій газеті «Нешнл кетолик ріпортер», опублікована напередодні війни в Перській затоці 1991 року. Заохочуючи читачів брати участь у маршах миру і демонстраціях у Сполучених Штатах Америки, в цій статті говорилось: «Потрібно буде мільйонів людей для утримування «люльки миру», щоб викурити байдужість та зарозумілість теперішньої адміністрації... Люди повинні виходити на вулиці».

Сьогодні можна часто почути такі заклики до дій. У зв’язку з політичними кризами, економічними проблемами і забрудненням навколишнього середовища, що загрожують добробуту людей, народ відчуває потребу «виходити на вулиці» з протестом, чергувати на всеношних і виходити на демонстрації. Люди вимагають змін, починаючи від зменшення насилля у їхній місцевості і закінчуючи встановленням всесвітнього миру. Цікаво, що багато таких демонстрацій підтримуються церковними організаціями та релігійними провідниками.

А втім, чи личить християнам брати участь у таких демонстраціях? Чи можуть протести, чи то у формі бунтівного маршу, чи похмурих всеношних зі свічками, дійсно поліпшити світ?

Християнський погляд на демонстрації

Один соціолог описав демонстрації, як «особливо ефективний спосіб вираження політичного незадоволення... для змушування гнилої бюрократичної системи зробити необхідні зміни». Саме ті, хто бере участь у маршах протесту чи здійснює демонстрації, переважно роблять це з надією, що їхні спільні зусилля зможуть виправити несправедливість та зіпсуття нинішніх соціальних і політичних систем.

Однак, який приклад залишив Ісус Христос своїм послідовникам? Ісус жив за часів, коли євреї були під гнітом Римської імперії. Звичайно, люди жадали визволитись з-під гнітючого римського ярма. Проте Ісус ніколи не під’юджував своїх послідовників здійснювати демонстрації, марші протесту чи якимось іншим шляхом утягуватися в політику. Навпаки, він завжди говорив, що його учні були «не зо світу». (Івана 15:19; 17:16; також дивіться Євангеліє від Івана 6:15).

Подібно, коли Ісуса арештували і він безстрашно став перед урядовими особами, то не старався організувати протест, хоча йому б це вдалось, якби він мав бажання. Замість того він сказав римському правителеві: «Моє Царство не із світу цього. Якби із цього світу було Моє Царство, то служба Моя воювала б, щоб не виданий був Я юдеям. Та тепер Моє Царство не звідси» (Івана 18:33—36). Зустрівши несхвалення, Ісус все-таки утримався від будь-яких акцій протесту, бо знав, що не слід втручатися в політичні справи. І він закликав своїх послідовників поводитись так само.

Отже, участь у демонстраціях — це порушення основного принципу християнського нейтралітету, дотримуватися якого вчив Ісус. Опріч того, така участь може втягнути людину в іншого роду нехристиянську поведінку. Яким чином? Демонстрації, що здійснюються з добрих намірів, часто підсилюють бунтівний дух учасників, які стають войовничими, вживають непристойну мову та застосовують насилля. Незаконна та обструкціоністська тактика може привернути увагу інших, але вона суперечить біблійному застереженню, щоб «коритися вищій владі» і «жити у мирі зо всіма людьми» (Римлян 12:18; 13:1). Замість заохочувати до громадських заколотів, Біблія заохочує християн мати добру поведінку, навіть якщо влада в державі не задовольняє нас або діє нерозсудливо (1 Петра 2:12, 13, 18).

«Але не на всіх демонстраціях панує войовничість чи насилля»,— може дехто заперечити. Так, деякі демонстрації, здається, приносять добрі плоди. Але чи протести, навіть якщо вони мирні і спонукані добрими мотивами, дійсно можуть поліпшити світ?

Чи можуть вони поліпшити світ?

Християни щиро цікавляться іншими людьми і бажають допомогти їм. Але чи участь у демонстраціях є найкращий спосіб, щоб допомогти їм? Книжка «Демократичні демонстрації» (англ.) заявляє: «Мало чого можна добитися будь-яким проявом політичного незадоволення». Без сумніву, щоб усунути війни між державами, потрібно змінити те, чого не в силі змінити будь-який протест чи демонстрація.

Ісус висловив подібну думку, коли обговорював давно вґрунтовану релігійну систему його часу. Маючи на увазі лицемірне поклоніння фарисеїв, він сказав: «До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирового,— бо збіжиться воно, і дірка стане ще гірша» (Матвія 9:16). Що він мав на думці? Що правдиве християнство не буде пристосовуватись до поганих і непотрібних, наче поношений одяг, політичних систем. Він уважав, що «латати» непрактичні політичні і соціальні системи — марна справа.

Ця істина також стосується світової системи, яка століттями ставилась до людей несправедливо, жорстоко і гнобила їх. У книзі Екклезіяста 1:15 чітко пояснено: «Покривленого не направиш». Навіть найблагороднішими зусиллями неможливо виправити нинішню світову систему. Чому? Тому що в Першому посланні Івана 5:19 говориться, що через Сатану Диявола «ввесь світ лежить у злі». Ісус назвав Сатану «князем світу цього» (Івана 12:31). Поки цей світ буде під впливом Сатани, поти жодне «латання» не принесе тривалого щастя.

З цього не випливає, що християни байдужі до світових проблем і не бажають конкретно діяти. Насправді християн навчається бути дуже активними, але не в протесті, а в праці проповідування і навчання доброї новини про Боже Царство, тобто Царський уряд, про який Ісус вчив своїх послідовників молитися (Матвія 6:10; 24:14). Біблія показує, що це Царство не намагатиметься врятувати цей світ, якого вже неможливо виправити; воно повністю позбудеться поганих урядів і соціальних структур, що тепер пригнічують людство, і на їхньому місці вґрунтує систему, яка зможе заснувати дійсну справедливість і праведність по всій землі (Даниїла 2:44). Під правлінням такої системи вже ніхто не організовуватиме маршів протесту, тому що Бог Єгова, який «все, що живе,.. зичливо годує», дбатиме про те, щоб цілковито задовольнялися всі потреби людей (Псалом 145:16).

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 18]

Labor strike, Leslie’s