Хто опиняється в полоні згубних звичок і чому?

ЇДУЧИ автомобілем по автостраді, ви вловлюєте підозріле деренчання в моторі. Як ви зреагуєте? Підіймете капота машини, щоб дізнатися, в чому річ? Чи, може, просто увімкнете голосніше радіоприймач, аби заглушити шум?

Відповідь видається очевидною, однак люди, що перебувають у полоні шкідливих звичок, послідовно роблять неправильний вибір, але не щодо своїх машин, а стосовно свого життя. За допомогою хворобливої пристрасті до наркотиків, алкоголю і навіть до їжі багато хто намагається забути про свої проблеми, замість того щоб вирішити їх.

Що визначає, чи людина має шкідливу звичку? Один лікар описує це так: «Власне кажучи, вживання наркотика або захоплення певним видом діяльності є шкідливою звичкою тоді, коли зумовлює проблеми у вашому житті, але, незважаючи ні на що, ви не пориваєте з цим».

Якщо це навіть і так, часто під капотом, так би мовити, є набагато серйозніша проблема, яку треба вивчити, перш ніж людина, котра має згубну звичку, зможе змінитися.

Наркотики та алкоголь

Що підштовхує людину на шлях наркоманії та алкоголізму? Часто істотну роль, особливо для молодих людей, відіграє схильність наслідувати ровесників або ж їхній тиск, а також цікавість. Багато людей приохотилося до алкоголю та наркотиків тому, що ними зловживали ті, з ким вони товаришували (1 Коринтян 15:33). Це може пояснити результати американського опиту, які свідчать, що 41 відсоток учнів випускних класів середніх шкіл пиячить кожних два тижні.

Проте існує різниця між зловживанням та згубною звичкою. Багато тих, що зловживають алкоголем, наркотиками, не є алкоголіками, наркоманамиa. Вони можуть припинити зловживання і не відчувати потягу до алкоголю чи наркотику. Але ті, хто перебуває в лещатах згубної звички, бачать, що не можуть покінчити з нею. До того ж пережитий ними стан ейфорії опісля затьмарюється муками. Книжка «Згубні звички» (англ.) пояснює: «Класичний шлях людей, котрі мають шкідливі звички, полягає в тому, що в певний момент вони починають ненавидіти себе і жахливо терзатися через владу, яку здобула над ними згубна пристрасть».

Багато тих, хто залежний від алкоголю чи наркотиків, вживають їх для того, щоб утекти від душевної кризи. Сьогодні такі кризи — явище частіше, ніж нам би хотілося. І це зовсім не повинно нас дивувати, оскільки Біблія називає нинішні дні «останніми днями» цієї системи речей, коли будуть «тяжкі часи». Біблія передрекла, що люди будуть «грошолюбні», «зарозумілі», «непобожні», «жорстокі», «зрадники» і «бундючні» (2 Тимофія 3:1—4). Ці особливості теперішніх часів створили середовище, яке є сприятливим ґрунтом для згубних звичок.

Душевна криза у Сузан стала результатом жорстокого поводження, якого вона зазнала в минулому. Тож вона вдалася до кокаїну. «Він давав мені оманливе відчуття, що я сама розпоряджаюся своїм життям, а також почуття власної гідності,— каже вона.— Він давав мені відчуття сили, якого я не мала без нього».

У ході соціологічного дослідження, котре проводилося серед дорослих наркоманів, було встановлено, що більше третини з них знесли фізичну наругу. За іншими дослідженнями, проведеними серед 178 дорослих алкоголічок, 88 відсотків зазнали жорстокого обходження у той чи інший спосіб. Біблія в Екклезіяста 7:7 (Проповідник 7:7, Хоменко) каже: «Насильство чинить мудрого дурним». Люди, що страждають морально внаслідок критичних життєвих ситуацій, які їм довелось пережити, пізніше можуть зробити нерозумний крок — вдатися до наркотиків чи алкоголю з тим, щоб знайти полегшення.

Але шкідливі звички не обмежуються наркотиками та алкоголем.

Розлади харчування

Розлади харчування (які декотрі фахівці називають шкідливими звичками) інколи слугують засобом відвернути увагу від неприємних почуттів. Приміром, дехто у всіх своїх прикрощах та негараздах звинувачує свою надмірну вагу. «Деколи я думаю, що не прагну схуднути, бо все, що не йде на лад у моєму житті, можна звалити на повноту,— каже Дженні.— Тому якщо хтось не проявляє до мене симпатії, я завжди можу скласти вину за це на свою вагу».

Іншим їжа дає фальшиве відчуття, що вони господарі свого життяb. Їжа може бути єдиною сферою, в якій особа має хоч яку-небудь владу. Багато з тих, хто страждає розладами харчування, вважають себе дещо неповноцінними. Щоб виробити почуття власної гідності, вони стараються підкорити своїй волі потяг організму до їжі. Одна жінка сказала: «Ти робиш власне тіло своїм царством, де тільки ти тиран, абсолютний диктатор».

Цитовані вище розповіді людей, звичайно ж, не відтворюють повної картини причин хворобливої пристрасті до наркотиків, алкоголю та їжі. Свою роль можуть відігравати різноманітні чинники. Деякі фахівці навіть висловлюють думку, що більш схильними до шкідливих звичок людей робить спадковість. «Ми бачимо взаємодію особистості, середовища, біологічних факторів та соціальної прийнятності,— каже Джек Геннінфілд з Національного наркологічного інституту.— Нам не слід обманювати самих себе, зважаючи лише на один фактор».

Та хоч би якими були причини шкідливої звички, жодна людина, яка перебуває у її полоні, не є приреченою ні у фізичному, ні у моральному плані. Їй можна допомогти.

[Примітки]

[Рамка на сторінці 5]

Бич шкідливих звичок по різних країнах

◼ Дослідження в Мексиці показало, що 1 людина з 8-х у віці між 14 і 65 роками є алкоголіком.

◼ Працівник сфери соціальних проблем Саріта Броден повідомляє про швидке поширення розладів харчування в Японії. Вона каже: «Між 1940 і 1965 роками кількість людей, які страждали розладами харчування, росла рівномірно, але згодом, у період між 1965 і 1981 роками, відбулося стрибкоподібне збільшення числа як стаціонарних, так і амбулаторних хворих. Проте з 1981 року поширення анорексії та булімії є драматичним».

◼ У Китаї, схоже, стрімко зростає кількість тих, хто вживає героїн. Доктор Лі Янхуа, який працює в Куньмінському наркологічному науково-дослідному центрі, говорить: «Героїн проклав собі шлях від кордону до внутрішньої частини країни, від сільської місцевості до міст і до дедалі молодших людей».

◼ У Цюриху (Швейцарія) експериментальне відкриття наркотичного ринку закінчилося невдачею. «Ми думали, що зможемо виловити ділків наркобізнесу, але нам це не вдалося»,— каже лікар Альберт Вейтштейн, скаржачись, що вони просто приваблювали торговців і покупців з усіх усюд.