Заражену кров влито хворим на гемофілію
ТОРГІВЛЯ кров’ю щорічно дає два мільярди доларів прибутку. Гонитва за прибутками призвела до велетенської трагедії у Франції. Кров, заражена ВІЛом, спричинила смерть 250 хворих на гемофілію через хвороби, викликані СНІДом; через неї також заразилися сотні інших людей («Бостон ґлоб» за 28 жовтня 1992 року, сторінка 4).
«Нечестивий альянс» медичної халатності і комерційної пожадливості призвів до смерті 400 німецьких хворих на гемофілію, і принаймні 2000 інших хворих було заражено через кров з ВІЛом («Ґардіан уїклі» за 22 серпень 1993 року, сторінка 7).
Канада також мала свій власний скандал на цьому ґрунті. Підраховано, що понад 700 канадських хворих на гемофілію приймали кров, заражену ВІЛом. Уряд було попереджено в липні 1984 року, що Червоний Хрест продає канадським хворим на гемофілію кров, заражену СНІДом, але заражені медикаменти з крові не були вилучені з продажу аж до серпня 1985 року («Ґлоб енд мейл» за 22 липня 1993 року, сторінка А21, і «Медикал пост» за 30 березня 1993 року, сторінка 26).
У депеші інформаційного агенства Рейтер з Мадрида (Іспанія) за 21 квітня 1993 року говорилося, що, за повідомленням Іспанського міністерства охорони здоров’я, Іспанія має виплатити компенсацію 1147 хворим на гемофілію, котрі були заражені вірусом СНІДу через переливання крові і плазми у 1980-х роках. Понад 400 чоловік захворіло на СНІД і вже померло («Нью-Йорк таймс» за 22 квітня 1993 року, сторінка А13).
До кінця 1982 року Центр контролю за хворобами почав застерігати НГФ (Національну добровільну організацію хворих на гемофілію) про небезпеку від чинника VIII зсідання крові, що може бути виготовлений з крові 20 000 донорів; для зараження СНІДом достатньо, щоб лише один донор був носієм ВІЛу. Ще гучніша пересторога була висловлена в березні 1983 року, проте в травні того ж року НГФ випустила бюлетень із заголовком: «НГФ заохочує і далі користуватися чинником зсідання крові». На той час кількість жертв дедалі більшала і тисячі людей не переставали підлягати ризику заразитися СНІДом. Цей чинник зсідання крові не вважається особливо важливим для виживання хворих на гемофілію, існують інші способи лікування. Можна було б врятувати життя тисячам людей. До 1985 року компанії з виробництва лікарських препаратів виявили, що, коли підігрівати цей чинник, він стає безпечним. Але навіть і тоді інвентаризований непідігрітий чинник і далі залишався у продажу («Дейтлайн НБС», 14 грудня 1993 року).
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 31]
CDC, Atlanta, Ga.